The Foreign Policy: Чому необхідно боротись із зростаючим впливом Росії

На що розраховують лідери західних країн? / Getty Images

В Росії Путін, зігравши на настроях "синдрому реваншу", спробував перетворити російську армію на потужну машину для протистояння із Заходом, і перейшов до нового способу протистояння - гібридної війни.

Як протистояти політичним провокаціям Росії у всьому світі та що робити з гібридною війною, як допомогти Грузії, Україні та Сирії, написав експерт з національної безпеки Ради з міжнародних відносин, радник сенатора Маккейна у 2008 році, магістр військової історії Макс Бут у статті в журналі The Foreign Policy - How To Wage Hybrid War On The Kremlin

Редакція Без Табу подає переклад статті

Як вести гібридну війну проти Кремля

Перебування Володимира Путіна в якості диктатора Росії присвячене двом взаємопов'язаним цілям: підвищити могутність і багатство – власне, а також країни, яку він контролює. Чим могутнішою Росія врешті-решт стає, тим сильнішим стає її президент. У гонитві за більшим впливом Путін спробував відновити російські збройні сили, замінивши недосвідчених призовників, оснащених зброєю, яка не працює, високоякісною професійної армією з передовим озброєнням. Ця трансформація лише частково була продемонстрована в Сирії, яку Путін використовував як полігон для випробування, використовуючи крилаті ракети і нещасний авіаносець «Адмірал Кузнєцов».

Але, як і личить старому чекісту, Путін, здається, більш схильний до заперечуваних ним таємних операцій, а не до силових рішень. Путін став сумнозвісним засновником використання «маленьких зелених чоловічків» - російських розвідників і спецназу, переодягнених у цивільний одяг, які переправились на територію України і організували заворушення в Криму, на хвилі яких окупували півострів. І це спрацювало: Росія незаконно приєднала Крим і отримала контроль де-факто над частиною Східної України.

Ця тактика прихованої агресії стала відома як «гібридна війна», і він послідовно продовжує водити Захід хибними шляхами, бо занадто обережний, щоб перетнути «червону лінію». Захід був ще більш збентежений участю Путіна в політичних війнах, які були призначені для підриву антиросійських режимів і заміни їх більш лояльними лідерами.

Найбільш гучним проявом цих зусиль стала хакерська атака на сайт Демократичної партії США. Як тепер зрозуміли в ЦРУ, вона мала зрушити чашу перемоги на президентських виборах в США в бік Дональда Трампа, який виявився найбільш проросійським політиком в Америці з часів секретаря Франкліна Д. Рузвельта, Генрі Уоллеса. Російські інтернет-тролі також були зайняті розповсюдженням анти-Клінтонських і про-Трампівських історій, багато з яких були явно фейковими.

Втручання Путіна на виборах, ймовірно, не є вирішальним фактором (в цьому зіграли роль сумлінні зусилля директора ФБР Джеймса Комі). Але на виборах, де вирішальними були по 100 тисяч голосів в трьох штатах, не можна сказати, що саме вплинуло на результат

Звичайно Трамп, який колись закликав Путіна «хакнути» свого супротивника, діє як людина з нечистою совістю, люто заперечуючи, що злами не тільки не були розроблені, щоб допомогти йому, але що вони не були справою рук Кремля взагалі. Путін отримає свій виграш, якщо нова адміністрація вирішить скасувати санкції, накладені на Росію після її вторгнення в Україну. А це стає все більш вірогідним, зважаючи на те, що генеральний директор ExxonMobil Рекс Тіллерсон, якого Путін нагородив орденом Дружби, затверджений в якості державного секретаря при Трампі.

Кампанія Путіна з підривної дезінформації навряд чи обмежиться Сполученими Штатами - він розширює свій вплив по всій Європі протягом багатьох років за допомогою підтримки крайніх лівих і крайніх правих партій, яких об'єднує їх відраза до Європейського Союзу і НАТО, двох інститутів, яких Путін справедливо бачить як головні перешкоди на шляху його надії на воскресіння Російської імперії або, принаймні, розширення сфери впливу Росії в Східній Європі. Росія була основним джерелом підтримки ультраправого Національного фронту Франції, який отримав кредит 11 мільйонів євро в 2014 році з московського банку і вимагає ще 27 мільйонів євро, щоб боротися на виборах в наступному році.

На виборах президента Франції навесні Путін в будь-якому разі не втратить вплив, оскільки обидва головні кандидати - Марін Ле Пен від Національного фронту і головний консервативний кандидат, колишній прем'єр-міністр Франсуа Фійон мають найбільш тісні зв'язки з Москвою. В Німеччині Ангела Меркель, швидше за все, виграє ці вибори і підтримуватиме відносно жорстку політику відносно Кремля. Але WikiLeaks знову анонсує масивний витік німецьких розвідувальних документів, багато з яких пов'язано з суперечливою співпрацею з американськими спецслужбами. Це широко розглядається як спроба Росії підірвати позицію Меркель, оскільки WikiLeaks вже давно стала улюбленою дошкою об’яв для спецслужб в Росії.

У Чорногорії росіян звинувачують в організації політичної кампанії проти прозахідного уряду прем'єр-міністра Міло Джукановича до виборів 16 жовтня. Коли це не спрацювало, росіяни, ймовірно, намагалися організувати переворот, щоб скинути уряд, використовуючи сербських радикалів, пов’язаних з Кремлем.

Цікаво, що Алекс Молодший, типово-потайний голова розвідувальної служби Великобританії МІ-6, зробив просто надзвичайну промову в інтерв’ю, де попередив, що ворожі сили, такі як Росія, які використовують «такі різноманітні засоби атаки, як кібератаки, пропаганда чи підрив демократичного процесу ... складають фундаментальну загрозу нашому суверенітету. Вони повинні бути проблемою для всіх тих, хто розділяє демократичні цінності». Його слова луною повторив генерал-майор Гуннар Карлсон, начальник головного управління зовнішньої розвідки Швеції, який попереджає, що російська підривна діяльність «являє собою серйозну загрозу, тому що [ росіяни] по-різному можуть впливати на самі основи демократії і на демократичність процесу прийняття рішень». Росія в даний час проводить кампанію тиску, щоб змусити Швецію, яка стривожена зростаючим російським вторгненням в свої суверенні води і повітряний простір, відмовитись від вступу в НАТО.

Досить легко засуджувати втручання Росії, але важко вирішити, що ж робити. В якості першого кроку необхідно документувати і викривати кремлівські махінації. Тому дуже важливо дослідити хакерські атаки під час виборів у США. Розслідування Конгресу, відповідно до заклику лідера більшості в Сенаті Мітча Макконнелла і спікера Палати Представників Пола Райана, було б одним з можливих підходів, але невдача комітету в Бенгазі показує небезпечність розгляду цього питання в Конгресі. Кращим підходом, тому що він буде більш серйозним і аполітичним, буде використання незалежної комісії за зразком тієї, яка розслідувала теракт 11 вересня; можливо, на чолі з колишнім головою ЦРУ Майклом Хейденом і Леоном Панетта.

Але громадськості мало, щоб змусити Путіна припинити втручання, дійсно, документування махінацій Росії може посилити його «ауру влади», показуючи, як спритно він маніпулює своїми супротивниками. Президент США Барак Обама ганебно не зміг змусити Путіна заплатити ціну за свою агресію. Незважаючи на те, що його адміністрація погрожувала відповідними діями проти Росії, він, наскільки нам відомо, обіцяного не виконав.

«Ми проводили усі ці нескінченні зустрічі», - сказав «Нью-Йорк Таймс» один високопоставлений представник держдепартаменту, - «на яких всі погоджувалися, що він повинен був натиснути на Росію, і натиснути сильно. Але цього так і не сталося». Говорячи про причини бездіяльності, «Таймс» цитує президента: «страх ескалації кібервійни і побоювання, що Сполученим Штатам необхідна співпраця з Росією в переговорах щодо Сирії" (ніби в Росії були якісь наміри співпрацювати зі Сполученими Штатами в Сирії!). Його нездатність більш активно протидіяти зусиллям Росії, можливо, коштували Хілларі Клінтон перемоги на виборах.

Важко уявити, що Дональд Трамп, ініціатор російської кібератаки, вже працює для виповнення своїх цілей, але Обама все ще має кілька тижнів на посаді, щоб діяти. Можливою відповіддю може стати нова низка подальших санкцій, в тому числі від фінансових і візових відносно осіб, відповідальних за злам, до дзеркальної відповіді. Путін любить красти західні електронні листи. А він би хотів, щоб Агентство національної безпеки добралося до зв'язків між ним і його поплічниками? Або, якщо розвідка США оприлюднила б подробиці про його зарубіжні банківські рахунки? Це могло б підірвати його владу шляхом знищення «аури самовдоволення» і навіть призвести до замороження його активів як покарання за його вчинки.

Крім того, Захід в цілому і США зокрема повинні будуть з'ясувати, як вести політичну війну самостійно. Тобто те, що ми робили в перші дні «холодної війни», коли ЦРУ допомагало антикомуністам виграти вибори у всьому світі від Італії до Філіппін, а також фінансувало радіо «Вільна Європа» / «Радіо Свобода», журнал «Encounter» та інші організації, щоб виграти битву за «серця і мізки». Сьогодні, Росія, Іран, Китай та інші закриті суспільства потенційно вразливі до кампанії, покликаної розширити можливості інакомислячих, дискредитувати правлячу еліту і допомогти звичайним людям отримати точні новини без цензури.

Путін підозрює, що Сполучені Штати ведуть саме таку кампанію проти нього самого і його союзників - він перекладає на ЦРУ відповідальність за революції 2005 і 2014 років в Україні, скидання проросійського президента Віктора Януковича і революцію 2003 року в Грузії, яка привела Міхеїла Саакашвілі до влади. Іронія полягає в тому, що, крім явних і доброякісних зусиль по просуванню демократії Національним фондом підтримки демократії, Вашингтон мало що робив, щоб підірвати вплив антизахідних лідерів або сприяти прозахідним альтернативам.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!