В оточенні «тітушок» і «йовбаків». Футбольне Євангеліє від Павелка

До зірок / ФФУ

Хоч хтось у нашому житті стабільністю похизуватися може. Де-де. А у футболі у нас лад і спокій. І чим далі, тим спокійніше.

У п’ятницю, 16 червня, у Храмі футболу на Лабораторному провулку Федерація футболу проводила ХХ-й звітно-виборний Конгрес, котрий правильніше було б іменувати перевиборами президента Павелка. Хоча ні, не лише його.

Ілюзія процвітання

Кандидат на посаду очільника ФФУ був єдиний, а вірність чинному керманичеві поспішила підтвердити безпрецедентна навіть для брежнєвських часів кількість делегатів – 95 з 95-ти. Жоден навіть не утримався, не кажучи вже про те, щоб під час таємного волевиявлення проголосувати проти. Так віддано прогнуті за своєю суттю футбольні функціонери не голосували навіть у часи “диктатури” Григорія Суркіса. І то за умови, що з тих “славних” часів когорта делегатів начебто змінилася та суттєво омолодилася. В нинішній обоймі є й чесні та незаанґажовані журналісти, і безмежно зацікавлені у процвітанні спорту №1 футбольні леґенди, й навіть провідні представники фанатського середовища.

Всі за. Всіх усе влаштовує. Дарма, що під парканом Будинку футболу протестували фанати чернігівської «Десни». Протестували, бо їх клуб здобув перепустку до Прем’єр-ліги за спортивним принципом, але не зіграє в елітному ешелоні, бо таке вольове рішення прийняли відповідні органи ФФУ. Чиновники зважили, що у чернігівців не все гаразд із документаційною базою і прийняли в коло обраних рівненський «Верес». Знехтувавши невеличкою деталлю: в ході сезону клуб з громадської організації перетворився у відкрите акціонерне товариство, тобто змінив форму власності, що регламентом змагань заборонено. Проте хто той регламент читає, якщо існує політична доцільність?

Андрій Павелко отримав мандат довіри / ФФУ

До речі, за парканом ультрас протестували, бо ближче до стін Будинку їх ніхто не пустив. Футбольні бонзи відгородилися залізним загородженням і кількома кордонами правоохоронців, а сам Андрій Павелко трохи згодом договорився до того, що назвав людей, які приїхали з Чернігова, «проплаченими тітушками».

У принципі, питань до пана президента і його підлеглих мало б накопичитися чимало. Особливо якщо врахувати, що звітний період включає в себе минулий рік. А саме в 2016-му збірна України провалилася на Євро-2016. Не в останню чергу тому, що пан президент вольовим рішенням всунув у тренерський штаб Михайла Фоменка, який вивів збірну на континентальний форум, свого кума Андрія Шевченка. З того моменту в національній команді панувало двовладдя, Фоменко втратив повноцінні важелі управління колективом. Це призвело до трьох «сухих» поразок у трьох матчах на французькому Євро.

Можна було б запитати пана президента й про те, як виходить, що клуби, які взяли за правило не розраховуватися з колишніми працівниками, продовжують отримувати ліцензію на участь у чемпіонаті. Мова і про луцьку «Волинь», і про «Дніпро», і про львівські «Карпати», колишні футболісти й тренери яких виграють судові справи, ФІФА карає ці команди обов’язковим зняттям турнірних очок. Й лише ФФУ продовжує робити хорошу міну при поганій грі.

Зміцнення повноважень

Між тим, на ХХ-му Конгресі пана Павелка не просто переобрали, а ще й зміцнили його повноваження, збільшивши термін перебування на посаді з чотирьох до п’яти років. Крім того, президента після окремих змін до статуту ФФУ змінити чи змістити стане ще важче. Якщо раніше стати кандидатоу в очільники ФФУ могла людина, яку висунули мінімум сім будь-яких членів Федерації, то тепер для одного лишень кандидатства потрібно отримати підтримку мінімум третини постійних членів. Крім того, тепер для скликання позачергового Конгресу варто зібрати три четверті голосів прдеставників виконкому ФФУ, тоді як раніше достатньо було двох третин.

Розвиток футболу триває / ФФУ

Важче тепер буде внести зміни і у сам Статут. Для цього потрібно отримати підтримку тих самих трьох чвертей делегатів Конгресу замість попередніх двох третин. І нарешті на два роки – з 70-ти до 72-х – піднявся максимально граничний вік осіб, які представляють органи управління ФФУ.

Остання з поправок вочевидь має адресний характер. Бо цьогоріч виповнилося рівно 70 найстарішому з футбольних номенклатурників Олександрові Бандурку, котрого знову обрали першим віце-президентом Федерації. Такого вірного кадра панові Павелку буде знайти вельми непросто.

Зрештою, персона перевіреного гвинтика системи виглядає білою і пухнастою в порівнянні з тими, хто ввійшов до числа 11-ти (!) віце-президентів поряд із Олександром Івановичем.

Пан Прокурор

Найбільший резонанс, звісно, викликало обрання на посаду одного з трьох перших віце-президентів керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, який досі зі спортом у цілому і футболом зокрема не був пов’язаний ніяк. 32-річний львівський прокурор, здається, шокує карколомністю кроків навіть побратимів за антикорупційною діяльністю. Зокрема? молодий допризовник Віталій Шабунін звісткою з футбольних меридіанів був настільки вражений, що виклав у себе на сторінці в «Фейсбуку» цілий список дивних діянь пана Холодницького.

Чи вистачить в пана Холодницього часу на все?

Натомість пан Лещенко, відпочиваючи в сонячній Барселоні, вдався до конспірології і заявив, що тепер «підозра по схемах Суркіса на “Запоріжжяобленерго” померла своєю смертю».

Конспірологія з Барселони

З одного боку, особисто пана Суркіса-старшого в керівних органах ФФУ зараз немає. З іншого ж – персони на кшталт іншого першого віце-президента пана Бандурка – пряма креатура Григорія Суркіса. Його вплив на футбольну життєдіяльність у нашій країні залишається помітним попри те, що Андрій Павелко намагається вести свою гру, про що свідчить зокрема майже вольове призначення на посади керівників майже всіх обласних осередків членів Блоку Петра Порошенка.

Звісно, є такі товариші, як, приміром, львів’янин Ярослав Грисьо чи франківець Тарас Клим. Але то люди, які здатні прогнутися одночасно під Бога і чорта. Лишень би з насидженого місця мітлою не спудили. Тримати під рукою такий пластилін іноді навіть ліпше, ніж якісну глину. Бо ж глина має властивість кам’яніти.

Організатор тітушок і екс-реґіонали

Третім першим віце-президентом ФФУ переобраний Вадим Костюченко, постать вельми одіозна. До 2010 року він обіймав різні посади при клубі «Динамо» і молодіжних організаціях, потреба в існуванні яких залишалася загадкою. Зате в 2010-му, з приходом до влади реґіональної банди на чолі з Януковичем у кар’єрі пана Костюченка стався стрімкий злет – він став заступником голови Деснянської райради столиці.

Некиянам, мабуть, варто пояснити, що Деснянський район – то знаменита Троєщина, у ті часи - основний осередок дрібного бандитизму і наркоманії. То ж чи варто дивуватися, що в часи Революції Гідності пана Костюченка небезпідставно підозрювали в організації діяльності «тітушок»? Пан Павелко, обравши собі такого помічника невдовзі після Революції, про це, безперечно, знав, однак сказав, що без доказів він звинувачувати людини не може. І залишив Вадима Костюченка на посаді понині.

Втім, до цієї персони в ФФУ обиватель вже якось звик. А ось поява в когорті віце-президентів власника мережі будівельно-господарських гіпермаркетів «Епіцентр» Олександра Гереги око ріже. Адже то один з тих товаришів, який підіймав під бубніння діда Олійника «235» руку, підтримуючи диктаторські закони 16 січня 2014 року. Пізніше пан Герега залишився одним з тих, хто за відміну проголосованого голосу не віддав.

Славень Епіцентру - його має почути кожен

Інший реґіонал причимчикував у Федерацію футболу України з Донеччини. Звуть його Максим Єфімов і зараз він очолює Донецький обласний футбольний осередок. Відповідно партійна належність пана Єфімова дивувати не повинна – БПП. То за умови, що з 2007-го і по серпень 2014-го він залишався членом Партії регіонів, а по мажоритарному округу в нинішній парламент в Краматорську обирався як самовисуванець. Потрапивши у Раду, Максим Єфімов запам’ятався тим, що не голосував за проект постанови про «Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання».

Кагебіст і дух Йовбака

Приклад іншого новообраного віце-президента демонструє, що ФФУ своїх вірних синів на узбіччі не залишає. Ігор Кочетов, який встиг шість років попрацювати ще в органах “Комітєта Государствєнной бєзопасності СССР”, а потім до 2013 року трудився в СБУ, з 2000-го року обіймає різні посади в керівних органах українського футболу, тривалий час очолював комітет етики ФФУ. В березні поточного року цю посаду довірили італійцеві Франческо Баранці. Та не встигло вболівальницьке середовище відпочити від карколомних, але порожніх заяв пана Кочетова з претензією на скандальність, як він отримав нову посаду, тепер – одного з численних віце-президентів.

Вистачило місця у президії й для непотоплюваного кримського політичного діяча Сергія Куніцина, який останнім часом окрім депутатства відроджує кримський футбол на теренах Херсонщини.

Найзагадковішим же поміж решти персонажів віце-президентської когорти є пан Юрій Почотний. Відомостей про якого в доступних джерелах майже немає. Вказується лишень, що він працював помічником народного депутата із Закарпаття Валерія Лунченка, котрий представляв дві політичні сили – "Батьківщину" і "Народний фронт". Про причетність пана Почотного до футболу не знають навіть в Ужгороді. Не знають, а доведеться, бо згідно з позавчорашньою інформацією на сайті ФФУ новий віце-президент очолює благодійний фонд "Розвиток футболу" і проводитиме дитячі змагання "Фестиваль чемпіонів".

Але дивно все лише на перший погляд. Бо ж кидається у вічі, що в порівнянні з попереднім керівним складом ФФУ бракує знаменитого закарпатця Михайла Ланьо (Ланя). Зрозуміло, що ображати такого поважного чоловіка було б гріхом, тому замість “пана Блюка” в когорті футбольних очільників з’явився інший закарпатець. Не пан Йовбак, але теж людина в оточенні пана Ланя не чужа. Бо ж за інформацією депутата Ігоря Мосійчука, згадуваний пан Лунченко, в якого пан Почотний був помічником, працював в одній контрабандній схемі з Михайлом Ланьом.

До нових перемог

На тлі вище згадуваної компанії персони ще чотирьох віце-президентів тьмяніють. Умовно, бо, приміром, власник «Першої приватної броварні» Андрій Мацола на початку цього року підписав з ФФУ контракт, згідно з яким компанія стала офіційним спонсором національної збірної з футболу. За кошт бізнесмена з Волочиська Олега Собуцького існує ветеранська збірна України, яка проводить матчі в усіх куточках нашої держави ледь не щотижня. Крім того, пан Собуцький фінансує команду-фіналіста аматорського чемпіонату «Агросервіс» з Волочиська.

Не заплямував свого імені дипломат, а нині - заступник глави Адміністрації Президента Костянтин Єлисеєв. Невідомо лишень, який стосунок цей пан має до футболу. Зрештою, в порівнянні з деякими іншими колегами по віце-президентству, Костянтин Петрович може похизуватися серйозними зв’язками у світовій дипломатії. А ось що можуть дати українському футболові новітні й не дуже «тітушки» і «йовбаки» наразі сказати складно.

Іван Вербицький, спеціально для Без Табу

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!