Яблуко з порочної яблуні. Андрій Павелко як еталон українського політика

Сер Ісаак Ньютон та його яблука / Getty Images

Без Табу бере на себе роль такого собі Мічуріна та підсумовує всі напрацювання вітчизняної політичної селекції, назвавши еталонного українського державного мужа.

Деякі витрачають усе життя на пошуки ідеалу та еталону в тій чи іншій царині. Найцікавіше, що ідеал та еталон у подібних випадках знаходиться абсолютно випадково, як і єдина в своєму роді правильна думка. Достатньо лише згадати, як змученому різними теоріями Ісааку Ньютону впало на голову яблуко. От і пошук середньостатистичного, шаблонного українського політика тривав не те що роками, а десятиліттями, доки головний кандидат на цю почесну роль не звалився зненацька на голови шукачам. Ні, не з небес, а з найбільш сюрреалістичного з політичної точки зору міста та регіону.

Пані та панове, дозвольте вам представити кандидата – Андрій Васильович Павелко, 40 років, юрист за освітою, одружений, має двох дітей. Спектр діяльності дуже широкий: народний депутат, голова комітету Верховної Ради з питань бюджету, президент Федерації Футболу України. За дивним збігом обставин наш кандидат має усі звички та риси характеру, притаманні типовому українському політику. Розглянемо їх детально.

Типовий український політик пробивається догори за рахунок родинних зв'язків. Андрію вперше в житті серйозно пощастило тоді, коли він зустрів свою майбутню дружину Олену. Головною чеснотою потенційної нареченої була зовсім не пишна краса (хоча зачепитися в цьому плані і досі є за що), а батько – бізнесмен старої формації із залізною хваткою, такий собі симбіоз "акули у малиновому жакеті" та "червоного директора". Спільне підприємство, яке він очолював, з часом стало одним з головних гравців на українському ринку шпалер. Мова, як ви вже здогадалися, йде про Леоніда Сергієнка, який фактично і затягнув зятя до великої політики.

Стабільних політичних поглядів тесть ніколи не мав. Він встиг відзначитися членством у Партії промисловців та підприємців України, Соціалістичній партії, майбутній Партії Регіонів, яка тоді ще звалася Трудовою Україною, та Батьківщині. За часів президентства Ющенка Сергієнко посідав достатньо прибуткову посаду у міністерстві транспорту та зв'язку, і це при тому, що на виборах президента номер три був довіреною особою Януковича. Так чи інакше, а викладач плетіння політичних інтриг у Павелка був першокласним.

Типовий український політик є неосвіченим і жадібним дилетантом. Пан Андрій має два дипломи про вищу освіту, отримані вже після позбавлення статусу холостяка-одинака, але люди, що крутяться навколо нього, не дадуть збрехати – ментально він так і лишився на рівні водія вантажівки, що розвозить шпалери і кожного вечора мріє вкрасти для власних потреб кілька рулонів. При цьому історія говорить про те, що вибивати собі якісь преференції Павелку вдавалося лише у статусі риби-прилипали – коли він намагався самотужки запустити якийсь бізнес-проект, все рано чи пізно (зазвичай - рано) закінчувалося провалом. Елітний нічний клуб "Опера" – ледве не єдине виключення з правила. До того ж він виявлявся некомпетентним у більшості питань, які брався вирішувати.

Типовий український політик є сірою та безініціативною особистістю. Дехто останнім часом жаліється на засилля харизматичних та надто амбіційних політиків в Україні. Але насправді багато хто ведеться на риторику умовного Ляшка виключно тому, що харизматичних та амбіційних особистостей в українській політиці замало (так, навіть з негативним ореолом). Більшість звикла тихенько відсиджуватися по кутках і подавати голос лише за командою згори. Павелко у цей тренд вписується чудово.

Типовий український політик не є перебірливим у особистих та професійних зв'язках. Як вже відзначалося вище, тесть Андрія частенько і охоче міняв свою партійну приналежність, примудрившись побувати членом діаметрально протилежних за риторикою, але однаково огидних по суті політсил. Зять теж не став пасти задні – попрацювавши свого часу на Фронт змін та Батьківщину, він два роки тому подався до БПП, але при цьому ніколи не обривав контактів з Партією Регіонів і охоче виконував доручення свого давнього товариша Олександра ВІлкула. І дійсно, чого цуратися брудної роботи, за яку добре платять?

На президентських та парламентських виборах 2014 року, а також на минулорічних виборах до місцевих рад Павелко був керівником регіонального передвиборчого штабу БПП. Під час виборів мера президентська політсила відверто працювала проти Укропу та Бориса Філатова (які за законом жанру і зняли майже всі вершки), навіть не приховуючи того, що виставила Максима Курячого у якості "технічного кандидата" Вілкула, а після виборів було заплановане об'єднання з залишками ПР.

Проте довіряти донецько-криворізькій мафії може лише стовідсотково наївна людина – Вілкул після поразки у другому турі виборів міського голови дав команду своїм сателітам не приймати БПП до тусовки. Довелося з опущеною від сорому головою йти на уклін до Філатова, але й там нічого не витанцювалося. От вам і статус "слуги усіх господ", як нарекли Андрія в певних дніпропетровських колах.

Типовий український політик не вміє давати результат навіть за великі гроші. Давайте подивимося, як БПП відстрілявся на Січеславщині під час усіх основних виборів за останні два роки під чуйним керівництвом Павелка.

- президентські вибори – 44.72% голосів за Порошенка, третій найгірший результат в окремо взятій області, якщо не рахувати Донецьку та Луганську;

- парламентські вибори – 19.48% за БПП, п'ятий найгірший результат в окремо взятій області, якщо не рахувати Донецьку та Луганську;

- вибори до Дніпропетровської міськради – 9.38% за БПП, другий найгірший після Харкова результат серед усіх обласних центрів.

Тут, однак, варто зауважити, що у Харкові результати соцопитувань та результати голосування майже збіглися (трохи більше 8% в обох випадках), а у Дніпропетровську за результатами жодного з соцопитувань БПП не долала прохідний бар'єр у 5% - врятували ситуацію лише "правильні" підрахунки на дільницях, де більшість членів комісій складали представники колишньої Партії Регіонів;

- вибори до Дніпропетровської обласної ради – 11.67% за БПП, абсолютно найгірший результат в окремо взятій області.

При цьому варто зазначити, що були і дрібні успіхи на зразок перемог на виборах міських голів Кам'янського та Нікополя представників БПП. Але за неофіційними підрахунками, саме у вибори на Січеславщині як у найменш лояльному до Порошенка та його команди регіоні було вкладено ледве не найбільшу частку адмінресурсу. Ну і куди воно усе поділося? Питання риторичне.

***

Одним словом, яка яблуня, таке і яблуко – хіба ви чекали побачити якийсь інший еталон українського політика? А про Павелка як футбольного функціонера дозвольте поговорити іншим разом. Тим більше, що привід для розмови є…

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!