The Foreign Policy: Чи принесе Україні мир повернення Донбасу

03.02.2017, 15:30
3
Яким буде відновлення Донбасу після російської окупації - фото 1
Яким буде відновлення Донбасу після російської окупації

Які наслідки матиме російський напад на Авдіївку для України, чому саме прихід Трампа до влади погано впливає на конфлікт на Донбасі та чого чекати від Путіна та Росії.

Автор: Олександр Мотиль, історик українського походження, професор політології в Ратгерському університеті, директор програми дослідження Східної та Центральної Європи у статті Kiev Should Give Up on the Donbass, опублікованій виданням The Foreign Policy, дає оцінку геополітичній ситуації, що склалась після приходу до влади у США Трампа та початку атаки російськими військами Авдіївки на Сході України. Він розглядає можливі сценарії подальшого розвитку подій та наслідки вирішення конфлікту для України.

Редакція Без Табу наводить переклад статті та зазначає, що не погоджується з окремими тезами пана Мотиля, проте визнає, що стаття цікава, в першу чергу, як приклад того, як бачать ситуацію в Україні західні дослідники-теоретики.

Київ повинен відмовитися від Донбасу

Завершення конфлікту в Україні може настати досить швидко з приходом «епохи Трампа». До проведення президентських виборів у США восени 2016 року, Україні, нарешті, як здавалось, вдалося стабілізуватись після бурхливих років. Країна отримувала вже, як правило, позитивні оцінки і стабільну допомогу від Міжнародного валютного фонду, користувалася політичною і дипломатичною, а також фінансовою, якщо не майже військовою, підтримкою Заходу, і досягла успіхів у внутрішніх реформах правової, економічної, соціальної, освітньої, медичної та енергетичної сферах. Нарешті, її збройні сили успішно перетворились із 6-тисячної бойової групи в середині 2014 року, на потужну, загартовану в боях армію, яка протистояла Росії та її найманцям на Сході.

Зараз бої знову спалахнули на Сході, після багатьох місяців відносного спокою. Нове загострення спалахнуло на фоні заяв адміністрації Трампа про наміри укладення нової великої угоди з Росією, яка могла б сприяти врегулюванню конфлікту на Україні раз і назавжди, можливо, навіть шляхом відновлення її територіальної цілісності.

Проблема полягає в тому, що врегулювання проблеми в Україні в оголошені терміни може не бути в його інтересах - Росія може розраховувати тільки на це.

Як не гірко, ситуація на Донбасі — тобто, напівзаморожений конфлікт, став кращим варіантом для Києва. Правда, солдати та цивільні особи по обидві сторони фронту продовжують гинути, і це зовсім не добре. Але Україні вдалося уникнути величезних втрат: вона більше не змушена тягнути дотаційний регіон, який тільки спустошує казну, терпіти корумпованих місцевих олігархів, політичну еліту і кримінальні угруповання, або задобрювати місцеве прорадянське і проросійське населення.

Якщо б Росія не окупувала Донбас після Євромайдану в 2014 році, Київ не став би проводити системні реформи і будувати більш стабільну і демократичну державу, яка користується підтримкою своїх патріотично налаштованих громадян (якби ж так було насправді – ред.). Крім того, російська окупація Донбасу і настільки ж антиукраїнського Криму змусили Москву виділяти на них економічні ресурси, як на депресивні регіони, і не дивно, що Україна не поспішає виконувати Мінські угоди і повернути Донбас назад.

Ентузіазм Росії на Донбасі стрімко зменшився з початку 2014 року, коли її "зелені чоловічки" захопили Крим, розпалили ворожнечу в Східній Україні, і планували перетворення декількох Південно-Східних областей України на "Новоросію". Новий проект Росії швидко розбився через відсутність ентузіазму більшості населення регіону до відділення від України та спроможність ЗСУ протистояти сепаратистам: відбиття їх наступу та повернення вже захоплених територій, які вони займають зараз. Знищення бойовиками літака рейсу МН-17 малайзійських авіаліній продемонструвало політичні ризики ведення процесу дестабілізації. В той же час, Москва не була схильна повністю відступати, вбачаючи в українському конфлікті важіль для майбутнього тиску на Україну. І тому Москва продовжує підтримувати в економічному та у військовому плані конфлікт, який втратив початкове значення і став тягарем.

Обрання Дональда Трампа руйнує майже ідеальну ситуацію, що склалась на Сході України. Його близькість до російського президента Путіна створює можливість фундаментального зрушення у зовнішній політиці США щодо позицій відносно як Росії, так і України. Не менш тривожним є те, що позиція Трампа проти ЄС і НАТО, його підтримка виходу Великобританії з ЄС, демонізація Німеччини і підтримка правих популістів - несуть в собі загрозу для Європи і її інститутів та можуть розірвати трансатлантичні відносини, як наслідок - зруйнувати поняття «Єдиний Захід». Ці кроки будуть стимулювати Путіна перехопити ініціативу і шукати нові рішення нинішньої ситуації на Донбасі.

Ескалація військових дій, у якій Путін використовує нову адміністрацію для повномасштабного вторгнення і претендує на захоплення Східної України, виглядає не дуже реалістичною, але це не є неможливим. Путін міг зрозуміти беззастережну підтримку Трампа як зелене світло по врегулюванню української проблеми з одного удару. В ході телефонної розмови між Путіним і Трампом 28 січня лідери двох країн, як повідомляється, обговорювали "партнерство" по цілому ряду питань, включаючи й Українське питання. Як відзначалось, після телефонного дзвінка почався обстріл міста Авдіївки та Маріуполя.

Але Путін, звичайно, розуміє і визнає, що лобовий штурм не тільки спричинить величезну кількість українських і російських жертв, зруйнує частину України. Крім того, він буде виснажувати російський людський та економічний капітал, створить масовий український рух опору, приведе до утворення мільйонів біженців, змусить Росію створити інститут довгострокового окупаційного режиму, що може перенапружити економіку і знищить російську державу. Тільки кілька національних лідерів могли б піти на таке самогубство – виключно, якщо ідеологія чи особисті амбіції переважають.

Більш вірогідним здається буде те, що ескалація - це прелюдія до обговорення угоди між Трампом і Путіним, яка передбачає і вирішення проблеми на Сході України також. Часто говориться, що найкращий сценарій для України, коли Путін використає окупований Донбас, щоб отримати поступки з інших питань: чи то зняття економічних санкцій, чи співпрацю в збереженні режиму Башара Асада у Сирії. Потім Путін виведе свої війська з України, припинивши допомогу сепаратистам, та повідомить Київ, що він може забрати свою територію назад.

Такий крок міг би дати Путіну додаткові бали у відносинах із США та Європою, що дозволило б йому зобразити Росію як миролюбну і великодушну країну, яка прагне до стабільності та дружби із Заходом. Всередині країни Путін би у разі виводу військ представив все як перемогу Росії, адже, враховуючи ефективність його пропагандистського апарату, він має бути в змозі переконати більшість у мудрості такого кроку. Особливо у світлі того, що Донбас виснажує російські ресурси і людей, а припинення окупації врятує ситуацію.

Київ не зміг би відмовитися від такої пропозиції, тому що він постійно наполягав на тому, що Донбас має бути повернений під контроль українського уряду. Але наслідки цього подарунка були б невтішними. Київ, ймовірно, зіткнеться у протистоянні з полишеними напризволяще сепаратистами, і, хоча точно виграє її, але тоді все одно доведеться шукати величезні інвестиції для ремонту зруйнованого регіону та пробувати завоювати серця і уми його антиукраїнського населення. Підрахунки, скільки буде коштувати, щоб компенсувати збитки, завдані Росією, складають 20 мільярдів доларів, за даними економіста Андерса Аслунда. В той же час весь бюджет України становить близько 26 мільярдів доларів.

Не менш виснажливими для України будуть політичні наслідки реінтеграції окупованого Донбасу. Кілька мільйонів антизахідних виборців будуть голосувати проти проведення в Україні прозахідних реформ. Проросійські політичні сили, які керували і досі мають вплив у області отримали б друге життя. А олігархи та злодії, які були блоковані на Донбасі, повернуться до влади. Тоді Донбас буде грати ту ж роль, яку він відіграє в українській політиці з моменту здобуття Незалежності в 1991 році. Політична напруженість все одно зростатиме, поляризація на Схід і Захід повернеться, Київ виявляться політично й економічно безпомічним, і Путін доможеться того, чого хотів все це час — повністю нестабільної України, ціною вартості фінансування замороженого конфлікту та приречених незаконних самопроголошених республік.

Звичайно, неможливо сказати, який із цих сценаріїв, починаючи від тотальної війни і до повернення Донбасу, з деякими проміжними подіями збудеться.

Справа в тому, що з непередбачуваністю Трампа, його радикалізмом, і проросійськими симпатіями, всі вони тепер можливі однаково, і можливі більше, ніж до обрання Трампа президентом. Оскільки статус-кво, який проіснував останні два роки, протримається навряд чи так довго, Україні необхідно розробити реалістичну стратегію щодо окупованих територій Донбасу, зважаючи на нові геополітичні умови, і приготуватися до всіх можливих угод між Трампом і Путіним.

Гарна новина полягає в тому, що Україна готова до тотальної війни з Росією; вона також готова і може впоратися з припиненням допомоги з Вашингтону і закінченням санкцій. Погана новина полягає в тому, що Київ повністю неготовий до сценарію, який може знищити Україну при мінімальних витратах для Путіна: повернення Росії на Донбас.

Щоб Київ не вирішив робити, українці спочатку повинні визначитись, що для них важливіше: НЕЗАЛЕЖНІСТЬ чи ТЕРИТОРІАЛЬНА ЦІЛІСНІСТЬ. Мінські угоди дозволили Україні отримати перше і прагнути до другого. Таке становище не могло тривати вічно, але Трамп і Путін призвели до його передчасного кінця.

До обрання Трампа українці могли уникнути прийняття занадто багатьох жорстких рішень щодо їх стратегічні пріоритети. Після приходу Трампа, вони вже не можуть цього зробити.

Без табу
3
Публикации
Загрузка...