Між дупою та хамством. Як Петро Порошенко зайняв свою нішу

Let's dance

Оглядач Без Табу радить дивитися на прес-конференцію президента Порошенка, як на елемент шоу, яке має свої закони та правила.

Петро Порошенко на відміну від своїх попередників у президентському кріслі, схоже, навчився перетворювати рутинні прес-конференції на шоу цілком свідомо. І тут вже навіть виключно на геніальних фопів-спічрайтерів усіх плюсів не спишеш. Бо практика показала, що за ретельної підготовки до заходу (як це бувало, скажімо, в часи Віктора Януковича) одне питання не ставили б голові держави декілька разів, а про певні речі не питали б взагалі.. І слава богу, оскільки таким чином з’явилася можливість подивитися на дещо під іншим кутом.

Перш за все варто відзначити, що організатори прес-конференції неймовірно вгадали з часом її проведення. Друга неділя травня була ледве не єдиним днем, медіапростір якого був майже порожнім. Зустріч Петра Олексійовича з журналістами вклинилася якраз у проміжок між фіналом Євробачення та поверненням народних депутатів з тривалих канікул.

Про мистецтво, якого на «пісенному конкурсі» було небагато, народ вже говорити втомився, а для поновлення повноцінних політичних баталій потрібен був певний розігрів. Та й стрічки новин усіх поважних інтернет-ресурсів вчора були геть забиті президентськими цитатами – з медійної точки зору це була навіть не #перемога, а #перемога у квадраті. Бо вийшло так, що в конкурентах у прес-конференції президента були лише дупа пранкера Седюка та трохи хамства від пранкера Авакова.

Гарант виконання Конституції, звичайно ж, не зумів обійтися без традиційної частки пафосу. На його думку, скасування візового режиму з країнами Євросоюзу (і не лише) є гарним приводом для переосмислення підсумків Переяславської ради (!), і в цивілізованому суспільстві Україну тепер не вважатимуть частиною російського світу та російського ж культурного осередку. Певним чином Петро Порошенко все ж правий – зняття звичних обмежень спростить комунікацію з Європою, а це означає що звичайний громадянин за вдалого збігу обставин може взяти гарний приклад зі свого закордонного товариша по нещастю. Але знаєте, в чому проблема? Борщ категорично неможливо приготувати без буряка, проте з самого лише буряка його теж не приготуєш.

Подивіться на Молдову, яка кілька років тому отримала аналогічний подарунок від ЄС. Точніше, можливість без особливих перепон подорожувати на Захід молдовани отримали трошки раніше, коли черговим членом європейської спільноти стала Румунія. Отримати паспорт «братської держави» було справою честі і раніше, а зараз, коли румунське громадянство гарантує певні пільги, і поготів. От тільки іноді Молдову нестримно тягне до радянського минулого, що підтвердили результати останніх президентських виборів. Електорат, в якому домінували б прибічники євроінтеграції, навряд чи підтримав би відверто проросійського Ігора Додона. Так що вад вистачає як в системі, так і безпосередньо в людях. І жоден безвіз одним махом не змусить європейців припинити плутати нас з росіянами, якщо ми самі не докладемо для цього певних зусиль.

Хітом з журналістського боку безперечно стали численні питання про розслідування вбивства Павла Шеремета. Можливо, про покійного журналіста та медіа-менеджера, що встиг попрацювати на ЗМІ трьох колишніх республік СРСР, ніхто і не питав би, але минулого року Петро Порошенко якось зовсім вже необережно обмовився про те, що бере доведення справи до логічного завершення під свій контроль. А вихід на екрани журналістського розслідування і взагалі підігрів цікавість до теми максимально. Тому удари і посипалися з усіх боків, немов у боксерському поєдинку з нерівними за визначенням шансами.

Тут, звичайно, варто зауважити (не на захист Петра Порошенка, а просто заради справедливості), що ставити гаранту такого роду питання – все одно, що цікавитися у безногого каліки, чому він вчора не танцював циганочку. Незважаючи на те, що президент де-факто, а не де-юре має можливість натиснути на будь-який з можливих важелів, силові структури навряд чи знаходяться під його стовідсотковим контролем. МВС очолює його партнер за паперовою коаліцією, а насправді ймовірний політичний опонент. СБУ звикла жити власним життям за будь-якого голови держави: навіть в епоху малинових жакетів учорашні чекісти частенько грали за власними правилами, а не озиралися на накази з Банкової. Так що у випадку з розслідуванням вбивства Павла Шеремета просто не варто було обіцяти того, що виконати було б дуже важко навіть за сприятливих обставин.

На фоні цих двох моментів та ще двох суто родинних нюансів інші питання та відповіді виглядали якось аж надто буденно. Порошенко говорив саме те, що від нього очікували почути. Навіть у відповідь на питання про «колективний мінстець» він ввічливо зауважив, що зараз в Україні така нечувана свобода слова, про яку раніше годі було і мріяти. Офіційний захід все ж повинен виконувати не лише функції шоу – необхідності сумлінного дотримання певних протоколів ніхто не скасовував.

Що буде далі? Щонайменше чергова сесія Верховної Ради, в якій голові держави прямо чи непрямо, але таки доведеться узяти участь. Будуть День Києва та Трійця – під час цих свят не можна виключати якихось провокацій (до речі, а чому президента ніхто до пуття не спитав про минулотижневий дніпровський скандал?). Буде літо, в яке Порошенко та його оточення входять значно впевненіше, ніж того очікувала «секта свідків дострокових виборів».

Так, звичайно, нічого не міняється.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!