Спорт як війна. Якби Олімпіаду провели у Донецьку

Все, що лишилось від «Донбас Арени» / Однако

Олімпіада, яка у давні часи означала насамперед мир, останнім часом стає передмовою до військових конфліктів. Київські митці вирішили долучити істориків і філософів до проекту, у якому міркуватимуть про взаємозв’язок спорту, війни, міфів та інфраструктури.

Проект «Олімпіада-84 у Донецьку» відбудеться, ясна річ, не у Донецьку, а у Києві, з 13 по 28 серпня.

Руслана Козієнко, одна з координаторів проекту, на прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі розповіла, що у цей час кияни зможуть відвідати виставку у Центрі візуальної культури на Глибочицькій, 44 та серію лекцій, присвячених історії та ідентичності на Донбасі у 70-80 роках, формуванню донбаської міфології. Одна з лекцій Тараса Лютого буде присвячена феномену масових спортивних змагань, таких, як Олімпіада чи Чемпіонат світу з футболу.

«Також під час лекцій буде зачеплено питання культурної травми – що це таке, які ми висновки можемо для себе зробити, аналізуючи культурну травму», - говорить Руслана Козієнко.

Окрім лекцій в рамках проекту покажуть дві вистави. Перша - «Розарій», яка відбудеться 18 серпня у Post Play Театрі (Нижньоюрківська, 31). Вона побудована на основі особистих історій трьох переселенців у Києві. Друга вистава – «Без броні», яка розповідає історію бійця АТО. В обох виставах герої історій є також і акторами.

Дві екскурсії у Національному ботанічному саду ім. Гришка екскурсію 14 та 28 серпня проведе переселенець Віталій Кухар, який працює там у розарії. Він розповість не лише про історії рослин у ботсаду, але і про свою власну історію.

Автори ініціативи вважають, що зараз переселенці екзаменують наше суспільство та систему в цілому, і важливо почути їхню думку та особисті історії.

24 серпня на стадіоні «Старт» о 14:00 для дітей від 6 до 13-14 років відбудуться так звані «ігри поколінь» - діти спробують пограти у те, у що грали їхні батьки у 70-80-х. Леся Берездецька, координатор цієї події, розповідає, що це спроба діалогу між поколіннями, можливість дітям дізнатися, як проводили вільний час їхні батьки.

«Одним з основних завдань цих ігор є те, щоб діти переселенців і діти киян якось між собою взаємодіяли, перезнайомились і гарно провели час», - говорить вона.

Один з координаторів проекту Петро Армяновський розповідає, з чим саме насамперед в нього асоціюється ідея проекту: «Перша думка в мене була: що Олімпіада – це мир. Під час Олімпіади у Давній Греції зупиняли усі війни, люди змагалися, а потім якось вирішували далі, як можна жити. Але у новій історії, коли Олімпіаду поновили, вона більше пов’язана з війною. Можна згадати Олімпіаду у Пекіні, коли Росія напала на Грузію, зараз теж така тривожна обстановка. Також в нас одна з подій буде про Олімпіаду 1936 року, лекція саме про цей аспект: який взаємозв’язок оцієї політики, амбіцій – політичних, особистих – і спортивних змагань».

Автори проекту спілкувалися на цю тему – де знаходити джерела ентузіазму та як не піддаватися на політичні провокації - з Олександром Батюком, срібним чемпіоном Олімпіади-84, лижником із Чернігова. Цю розмову покажуть на виставці у форматі відеоінсталяції.

Координатори говорять, що, коли розповідають про свій проект, люди, почувши назву, іноді питають: «Так що, була Олімпіада у Донецьку?». Це дивує, говорить Петро Армяновський, адже мова йде не про якусь Давню Грецію.

«Та ж війна на Донбасі зараз відбувається тому, що були міфи, була певна нереалізованість людей там, і частина з них з відчаю повірила якимось казкам, які їм розповідала російська пропаганда. І де, можливо, була оця пісня радості, свято людського життя, взагалі людини, праці, сили в хорошому розумінні? Можливо, Олімпіада якраз і могла бути цим. Але, ясна річ, її не планували», - розповідає Армяновський.

Координатори звернулись до архівів СБУ, щоб дослідити, що відбувалося у Донецьку у 70-80-х, чим підживлювалися ці міфи. Цю інформацію також оприлюднять на виставці.

Петро нагадав, що у 1984 році Олімпіада відбувалася у Сараєво, а згодом там теж стався військовий конфлікт. У одному з відео у рамках проекту глядачі зможуть побачити, як змінювалися там ландшафти і люди, що лишили по собі і Олімпіада, і війна. До речі, невідомо, чи сприяло війні проведення матчів «Євро-2012» у Донецьку – але не запобігло точно.

Під час прес-конференції авторам проекту запропонували його продовжити схожою темою: поїхати на Західну Україну, де після того, як Україні було відмовлено у проведенні Олімпіади, теж почали зароджуватися певні міфи. Мешканці сподівалися на якісь зміни, насамперед інфраструктурні, якщо б змагання проводилися у Славському або у Буковелі, а тепер дуже розчаровані.

Хоча автори проекту «Олімпіада-84 у Донецьку» вважають, що якраз одним із питань для обговорення і є те, чи варто вважати настільки важливим проведення таких масових подій у своїх містах, міцно прив’язувати це до розвитку інфраструктури, а якщо проведення зривається – аж надто засмучуватись.

Власне, агресію у суто спортивні змагання останнім часом принесла саме Росія – чого варте останнє побажання під час проводів російської збірної «виступити так, щоб світ здригнувся».

У пісенні конкурси вона також могла б її привнести аж до думок про помсту на міждержавному рівні – але заважає те, що співи за визначенням менш фізично активна та агресивна річ. Тому, наприклад, на «Євробаченні» все лишається на рівні скандальних заяв і пліток.

Останнім часом добре видно, що буває, коли гру сприймають надто серйозно. Іноді для розвитку інфраструктури більше допомагає зовсім інше – просто менше красти. Від війни, до речі, це також непогано допомагає.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!