Прямий ефір для адвоката диявола: Навіщо Андрію Портнову канал NewsOne

Пост зіц-голови сдав / Соцмережі

Одіозний законник часів Януковича офіційно заволодів телеканалом NewsOne. Відтепер Андрій Портнов отримав шанс повернутися до України – та робити свою чорну справу «на місцях».

Минулого місяця в Україні почався стрімкий переділ медіапростору. Але не усього, а лиш тієї частини, що має очевидний вплив на консервативний антиукраїнський електорат. Тоді у переможці неофіційного аукціону поспішили записати Віктора Медведчука – за інформацією авторитетних джерел, кум Путіна розпочав будівництво нової медіаімперії, придбавши права на володіння телеканалами 112 та NewsOne. На додачу він ще й влився до лав партії «За життя», остаточно махнувши рукою на мертвонароджений «Український вибір».

Та на практиці схема перерозподілу ресурсів виявилася значно більш заплутаною, ніж у початковій версії. Чоловік Оксани Марченко дійсно узяв під контроль 112 та в першу чергу змінив політику мовлення під себе, продемонструвавши виняткову дріб’язковість та нарцисизм. Якось інакше сприймати нову передачу, що задумувалася заради інтерв’ю із собою улюбленим, не виходить. На додачу ще й дружину вдало підіслав потанцювати у розважальному проекті виробництва 1+1, суттєво похитнувши колись патріотичні позиції «Плюсів» і змусивши чимало телевізійників продемонструвати справжні обличчя.

А от із NewsOne у Медведчука вийшла інакша схема. Принаймні, право власності на ТОВ «Новини 24 години» від Євгена Мураєва перейшло до його батька Володимира не без допомоги чергового сумнівної конторки, зареєстрованої у Швейцарії. Виникло дивне передчуття: цей маневр – ніщо інше, як розширення ігрового поля в розрахунку на додаткового гравця. Ніхто, однак, не очікував, о в якості поповнення прибуде Андрій Портнов – виходець із БЮТ, юрист родини Януковича та махровий українофоб, який на батьківщині не з’являвся давненько, проте має тут чимало агентів впливу, чим активно користується.

Фактично за умовами угоди, яку було підписано цього тижня у Відні, втікач від українського правосуддя (який не тікає) отримав акції телеканалу NewsOne у необмежене користування на найближчі три роки. Абсолютно незрозуміло, до якої події прив’язані ці хронологічні межі. На думку спадає хіба що ідея можливої розкрутки теми дострокових парламентських виборів, якщо восени 2019-го об’єднаним проросійським силам не вдасться набрати запланованої кількості голосів та отримати відчутний вплив на нове скликання Верховної Ради. Але до цього ще треба дожити.

Андрій Портнов навряд чи суттєво мінятиме редакційну політику каналу, бо вона й так – відверто антиукраїнська. За можливості на ефіри будуть кликати навіть тих політиків, яких суспільство все ще вважає політичними опонентами колишньої Партії Регіонів. Так само, як певних діячів із патріотичною нібито позицією досі продовжують кликати на 112, де вони виконують роль «корисних ідіотів». Важливо, що сам колишній заступник голови адміністрації президента Януковича отримує додаткову можливість наново легалізуватися в країні, де подібним до нього персонажам в нормальних умовах за мотивами перемоги Революції Гідності не має знаходитися місця. Дякувати за це потрібно СБУ, ГПУ та їх кураторам.

Дехто вже навіть встиг озвучити думку, яка лише на перший погляд видається нереальною та несерйозною. За наявності підконтрольного каналу Портнов може легко прокласти собі новий шлях до політики та безтурботного життя в Україні. Ще прецедент імені Бродського дав зрозуміти, що в разі обрання до парламенту та отримання депутатської недоторканості можна відмахнутися від будь-яких обвинувачень на свою адресу, якщо суд ще не ухвалив вирок у справі. З урахуванням хитрих правок до КПК, зроблених своїми руками, новоспечений соратник Медведчука, Мураєва та Рабиновича може балотуватися до Верховної Ради у топ-5 партійного списку «За життя», спокійнісінько відсидітися в Австрії до оголошення результатів і тріумфально повернутися. Разом з умовним Гужвою.

Можна, звісно, зауважити, що недоторканість як приходить не назавжди, так і знята може бути за підсумками одного-єдиного голосування. Але протягом перших кількох сесій дев’ятого скликання Верховної Ради носіям мандатів не буде до цього ані діла, ані вільного часу.

Навіть якщо не керуватися результатами проплачених соціологічних опитувань, а дивитися на реальну картину, можна легко передбачити, що до Ради наступного року зайде надто багато несумісних одне з одним людей та політичних сил. Їм простіше буде винайти вічний двигун, аніж оперативно сформувати стабільну та дієву парламентську коаліцію.

Є, однак, і добрі новини. Віктор Медведчук, схоже, забув про критичні помилки двадцятирічної давнини і почав залучати до своєї спілки за політичними інтересами людей, які колись долучились до провалу та розвалу СДПУ (о). Щонайменше обличчя Григорія Суркіса на пафосних плакатах з написом «Повернемо світу мир» поруч із фізіономією путінського кума вже присутнє. Жарти про повернення до справи старої гвардії, схоже, жартами таки не були. Ба більше, не варто дивуватися, якщо незабаром на фоні суперечностей із Льовочкіним та іншими негідниками із зони впливу Ахметова за прикладом колишнього голови ФФУ на «медведчуківців» перетвориться родина Шуфричів та її політичне оточення.

Можна до останнього моменту тішити себе надією, що це «ковчег Ноя» потоне так само, як і інші проекти, на чолі яких опинявся колишній «адвокат» Василя Стуса. Але недарма люди говорять про те, що зло часто перемагає добро через вміння максимально швидко об’єднати зусилля. І тому побоювання щодо реваншу є геть небезпідставними, бо левову частку медіапростору «реваншисти» вже захопили або навіть не віддавали.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!