Вимкніть мікрофони: Що роблять вороги України на українському телебаченні

Андрій Портнов у підлабузницькому інтерв'ю на каналі ZIK / скріншот

Оглядач Без Табу звернув увагу на бенефіс людини Януковича – Андрія Портнова – на каналі ZIK та намагається дати відповідь на питання - чому український медіапростір все ще російський.

Стан українського медіапростору останнім часом не те що бентежить, а лякає і тривожить. Іноді складається таке враження, що в порівнянні з 2014 роком ситуація не покращилася, а погіршилася. Хоча владні структури на перший погляд нібито й роблять кроки в необхідному напрямку. Запровадження мовних квот на радіо та телебаченні, позбавлення ліцензій деяких одіозних мовників (щоправда, не всіх)… Проте ані виправити власний несмак, ані виправити специфічні смаки споживачів ще й близько не вдалося.

Скажімо, для мільйонів українців і досі мають якесь значення слова прес-секретаря президента Росії. Причому слова про українську внутрішню та зовнішню політику, до яких громадянин РФ Пєсков стосунку не має взагалі. І проблема ж не лише в ораторі, який, до речі, не сказав нічого конкретного, обмежуючись конструкціями на зразок «може бути» та «мабуть, не виключено». Деякі джерела з українською пропискою з якогось лише їм зрозумілого ракурсу побачили там факт підтвердження таємних візитів Порошенка до Путіна і зустрічей з ним. Це на диво співпало з таємничими мальдівськими канікулами, якими президент України наробив собі головного болю та плям на репутації. Але збіг, схоже, є абсолютно випадковим.

Подумайте і скажіть: чи мовчали б засоби кремлівської пропаганди про подібні зустрічі на найвищому рівні, навіть якби вони проходили в режимі «цілком таємно»? Подивіться, як московське телебачення подає візити до Москви лідерів країн навіть не третього, а четвертого світу – чотири десятиліття тому з подібним розмахом ЦТ СРСР візит Річарда Ніксона висвітлювало, а тут навіть якогось нещасного Додона не докличешся в гості. А про голову держави, яка протягом останніх чотирьох (щонайменше) років потерпає від російської агресії, годі і мріяти. Його візит був би такою перемогою для напівживого червонознаменного дипкорпусу, що навіть порівняння адекватне придумати важко.

До того ж, варто зауважити, що таємна відпустка Порошенка на Мальдівах дуже скоро перестала бути таємною. І неважливо навіть, самі журналісти розкопали необхідну інформацію чи отримали від когось подарунок у вигляді зливу. Головне, що отримали. Увага, питання: чи вдалося б зберегти в таємниці зустріч Порошенка з Путіним бодай на годину? Навіть не сподівайтеся на це. Кимось би рухало бажання розжитися мішечком срібників, хтось, навпаки, керувався б радикальними державницькими поглядами. Але назавтра новини із заголовками на зразок «Хунта продалася Кремлю» спочатку на російських та проросійських, а потім – всіх інших ресурсах заполонили б собою перші шпальти.

І найприкріше те, що Росія до чергового сеансу дезінформації в очах сторонніх спостерігачів виглядатиме ніби непричетною. Вийшов же ж Пєсков до преси ледь не на другий день після того цікавого інтерв’ю і сказав: вибачте, шановні співгромадяни, брати і сестри, я нічого такого не говорив, ви мене неправильно зрозуміли. І еталонними дурнями тут виглядають «Кореспондент» Курченка та інші джерела, що заповзято заходилися ліпити з мухи слона під девізом «трафік – наше все». Доліпилися, ага.

Втім, це ще не верхня межа цинізму. Можна ж позиціонувати себе як незалежного журналіста в режимі «над конфліктом», як робить Наталя Влащенко, і запрошувати до відвертої нібито розмови еталонних злодюг. Наприклад, Андрія Портнова, який щойно відзначився розповсюдженням тієї самої фальшивої «пояснювальної записки» від ФСБ, а потім узявся записувати у злочинці Нігояна, Жизневського та усіх загиблих у боротьбі за українську Незалежність на Майдані.

Хто такий Портнов

А цинізм тут в тому, що інтерв’ю було записано минулого тижня. І в ефір його поставили якраз під річницю трагічних подій, аби нагадати, що справжні злочинці не те що не покарані, а живуть зі звичним рівнем процвітання. Нехай і не в Україні.

Хто така Наталя Влащенко

Можна бути і каналом, максимально наближеним до діючого президента, як це робить Прямий, і робити однією з системоутворюючих персон власної ефірної сітки українофоба Ганапольського. Рівень українофобії там вже настільки безмежний, що черговому «хорошому русскому» вистачає нахабства в прямому ефірі посилати україномовного глядача під три чорти. І заявляти при цьому, що Україна втратила Крим та Донбас через бажання окремих індивідуумів говорити виключно українською. Десь на Заході такий антигерой мікрофону отримав би «вовчий білет» одразу ж після скандального ефіру. Але, нажаль, не в нас.

Шоу Ганапольського - дивіться скандальний епізод – на відео із 42:20 хв

Про те, що навіть провладні політики все ще мають звичку рекламувати себе за допомогою маргінальних джерел, годі і говорити. Он днями один нібито патріотичний міський голова вирішив зайвий раз нагадати всім про свою програму планової українізації міськради. От тільки обрав він чомусь для цього телеканал, чийого власника свого часу цілком справедливо бажав бачити повішеним на гілляці через антиукраїнську позицію. Хіба більше вибору не було? Та наче був, таких ораторів у себе хочуть бачити майже всі, хто працює на рейтинги, а не на специфічну аудиторію.

Так що тепер навіть важко сказати, хто в поточній ситуації є більш безнадійним – мовники-продавці, які вперто годують клієнтуру продуктами власної життєдіяльності, чи сама клієнтура, що колошматить ложками по столу і просить добавки. Нікуди це, нажаль, не годиться.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!