Таємниці мадам Вонг. Як Юлія Тимошенко вперто намагається всидіти на двох стільцях

15.06.2016, 17:02
Українська мадам Вонг продовжує боротьбу - фото 1
Українська мадам Вонг продовжує боротьбу

Юлія Тимошенко як український аватар славетної королеви піратів південних морів мадам Вонг.

Білокура бестія Джуліан Ассанж з певних часів звик дивувати непідготовлену публіку сенсаційними заявами. Але остання його заява не здивувала нікого. Що може бути нового в тому, що політики з країн колишнього СРСР так чи інакше лобіюють свої інтереси на Заході, в тому числі і за рахунок проплачених публікацій у топових виданнях?

Потенційні претенденти на Пулітцерівську премію давно вже звикли заробляти на багатіях з категорії "stupid russians", а в пострадянських країнах мова про це заходить кожного разу після того, як ЗМІ країн-донорів оприлюднюють чергову порцію незручної інформації. Останній хороший приклад – історія з панамськими офшорами, яка певним "позаштатним працівникам Мінстеця" здалася цілеспрямованою і замовною атакою на президента Порошенка.

Проте, історія з Тимошенко все ж є унікальною. Останні двадцять років Юлія Володимирівна тільки те й робить, що намагається всидіти на двох стільцях – однією рукою відсипає золота західним лобістам заради збереження власної репутації ділової людини (а не нечестивої аферистки, якою її вважають деякі колишні вже політичні та бізнес-партнери), а іншою підмазує потрібних людей по той бік українсько-російського кордону.

Останні двадцять років Юлія Володимирівна тільки те й робить, що намагається всидіти на двох стільцях

Якщо звернути увагу на публікації російських ЗМІ про Україну, то можна знайти критичні висловлювання про будь-якого політика, починаючи з президента та голови уряду і закінчуючи Парасюком та Гаврилюком. Про будь-кого, але не про Леді Ю. І справа не лише в сумнозвісному газовому контракті.

Можна скільки завгодно вважати російський політикум збіговиськом дурисвітів, але там є люди, які все ще сподіваються (дуже наївно, звичайно) на швидке вирішення сусідського конфлікту, який самі ж розпочали. А для цього їм потрібен політик з відносно непоганим рейтингом, який може зв'язати два слова і самотужки прибрати зі свого шляху конкурентів.

Численні дуболоми з колишньої Партії Регіонів для цієї ролі не підходять за визначенням, бо не мають звички діяти тонко. Чисельні ліві та лівоцентристські політсили (принаймні ті, які офіційно декларують відповідні політичні погляди) якщо не сьогодні, так завтра відійдуть у небуття, бо так і не зуміли як слід прилаштуватися до жорстокого світу псевдоринкової економіки. А Тимошенко – ось вона, немов Єлизавета Баторі на білому коні, яка готова принести в жертву будь-що і будь-кого заради абсолютної (як їй самій здається) влади. З такою людиною не варто передчасно розривати стосунки і спалювати мости, тому Кремль поводить себе максимально виважено, бо плювати у колодязь, з якого незабаром, можливо, доведеться пити, зовсім нераціонально.

А Тимошенко – ось вона, немов Єлизавета Баторі на білому коні, яка готова принести в жертву будь-що і будь-кого заради абсолютної влади

На західному напрямку все інакше. Там достатньо людей, які звикли сім разів перевіряти отриману інформацію, а не вірити у казки про сірого бичка. Там чудово розуміють, що пам'ятний судовий процес над Тимошенко був виключно політичним – якщо навіть Кернес дозволив собі заговорити про те, що перебування Леді Ю у Качанівській колонії було в порівнянні з його двома роками в радянській ще буцегарні швидше відпочинком на курорті, ніж покаранням, то на Заході це розуміють і поготів.

Там не вважають за потрібне стовідсотково довіряти людині, яка зробила свої статки на різних махінаціях (як політичних, так і фінансових), і тому тримають її на відстані, але не так далеко, щоб не можна було протягнути руку допомоги. Важко уявити, що людина з такою підмоченою репутацією, як Юлія Володимирівна, може цікавити хоча б одну серйозну політичну фігуру в ЄС чи США, але взаємовигідна співпраця – річ навіть зліша за банальну любов. Тому і доводиться періодично підгодовувати своїх лобістів – а раптом допомога західних партнерів таки знадобиться?

Найцікавішу політику Тимошенко все ще веде в межах України, а не за кордоном

Але найцікавішу політику Тимошенко все ще веде в межах України, а не за кордоном. Дурити електорат так, як це було раніше, вже не виходить – покоління змінилися, Революція гідності зробила людей менш довірливими. Але практика показала, що на вивіски "єврооптимісти" та "оновлена партія з демократичними цінностями" публіка все ще ведеться. І тому на останніх виборах до Верховної Ради навіть кількісний та якісний склад партії не довелося серйозно міняти.

Чимало народу клюнуло на Надію Савченко в якості першого номеру списку. Інші повелися на наявність в ротації представників молодого покоління із західним нібито менталітетом. Ну і харизму лідера політсили, який зненацька опинився у списку лише під другим номером. Цього в підсумку вистачило лише для двох десятків мандатів, але варто визнати, що могло бути і гірше.

Час показав, що Савченко і близько не готова до ролі месії, на виконання якої Надію підписали, схоже, навіть не спитавши її саму

Час показав, що Савченко і близько не готова до ролі месії, на виконання якої Надію підписали, схоже, навіть не спитавши її саму. "Єврооптимісти" в обличчі як мінімум Шкрум та Рябчина виявилися звичайнісінькими лівоцентристами-популістами. Для багатьох все ще є несподіванкою той факт, що диплом престижного західного університету не означає наявності у власника диплому правильних політичних поглядів.

Наприклад, великий та жахливий Пол Пот отримав освіту у прогресивному міжвоєнному Парижі, що не завадило йому стати одним з п'яти найбільш кривавих диктаторів в новітній світовій історії. Та й прогинання під дешеві бажання електорату зі жлобсько-міщанським менталітетом заради його лояльності все ще в тренді. Карикатурна історія з "перейменуванням" Дніпропетровська – найкращий цьому приклад. Вивіска змінилася, але сутність Батьківщини лишилася сталою і нічим не відрізняється від БЮТ.

Але деякі таємниці Тимошенко все ще не розкриті. І мова зовсім не про лондонське майно. Про нього-то якраз можна було здогадатися, особливо тим, хто пам'ятає, з яких країв походить зять Леді Ю. Новітня версія мадам Вонг ще не розкрила усіх своїх карт, хоча може зробити це дуже скоро.

Без Табу

Публикации