Рекламна пауза: Як політичні провокації псують фінал Ліги Чемпіонів

22 мая, 12:15
Гарного футболу - фото 1
Гарного футболу

Оглядач Без Табу про те, хто винен у скандалі з рекламою російського «Газпрому» в київській фан-зоні Ліги Чемпіонів.

Український футбол та навколофутбольне збіговисько псевдоеліти за рівнем створеного абсурду останнім часом переплюнули навіть український політикум (навіть з урахуванням того, що ці спільноти перетинаються). Всі вже звикли до того, що 100% вітчизняних футбольних клубів існують наперекір законам ринкової економіки, а до збірних викликають не найсильніших, а тих, хто більше подобається заможним кураторам тренерських штабів. Але до відверто проросійської зради майже ніхто не був готовий.

Як відомо, фінал Ліги Чемпіонів – головного клубного турніру під егідою УЄФА – цього року пройде в Києві. Зрозуміло, що за рекламні і спонсорські нюанси відповідальність несуть перш за все люди зі штаб-квартири у Ньоні. Проте раптово з’ясувалося, що організаційні застави Союзу європейських футбольних асоціацій можуть не співпадати із українським законодавством та неписаними суспільно-побутовими правилами. І вирішити цю проблему за кілька днів до фінального матчу можливо хіба що радикальним шляхом.

Зрада? Звичайно

Справа в тому, що за умовами спонсорських контрактів УЄФА зобов’язана рекламувати щедрих фінансових донорів під час усіх своїх офіційних заходів. Головна подія футбольного сезону винятком бути не може. Зараз ледве не головним спонсором є сумнозвісний «Газпром» – той самий, що фінансує російську агресію на Донбасі та нещодавно програв «Нафтогазу» у Стокгольмському арбітражі. Саме через купу брудних російських грошах ФІФА на правах вищої за УЄФА інстанції навіть не піднімала питання перенесення чемпіонату світу 2018 року з Росії до менш скомпрометованої та одіозної країни.

Три роки тому Зураб Аласанія на правах керівника НТКУ вольовим рішенням заборонив транслювати чемпіонат світу у віковій категорії U-20, право на участь в якому українська молодіжна здобула вперше з 2005 року. Ані ефектної гри Віктора Коваленка, ані трагікомічного вильоту від сенегальців у чвертьфіналі наші телеглядачі не побачили, бо на рекламних щитах майорів в тому числі і логотип Газпрому. Скептики тоді зауважили, що патріотизм переміг здоровий глузд, оскільки транслювати матчі єврокубків на деяких загальнодоступних каналах подібна реклама не заважала. Тим більше що за трансляції вже було заплачено чималі кошти платників податків.

Після того Аласанія чомусь транслював клубний чемпіонат світу, де серед спонсорів також був одіозний «Газпром», але цей «зашквар» пройшов непомітно та все списали на некомпетентність медіаменеджера, який просто не знав про цей факт.

Минулого року той-таки Аласанія знову викинув фортель з серії «назло кондуктору куплю квитка та піду пішки». Україна була зобов’язана викупити права на трансляцію ЧС-2018 за кілька мільйонів і при цьому транслювати головну подію чотириріччя ніхто не збирався. Навіть медіагрупа Рината Ахметова несподівано відійшла вбік. В підсумку гра у патріотів призвела до найгіршого з можливих розкладів: чемпіонат транслюватиме головний рупор Кремля в нашій країні під назвою «Інтер», коментувати матчі будуть колишні працівники «Матч ТВ». Тож на додачу до реклами системоутворюючого підприємства держави-агресора ми матимемо ще й кремлівську пропаганду в аудіо форматі.

Проте головного телевізійного начальника країни хоча б у непослідовності звинуватити важко. Якщо вже він гне свою парадоксальну лінію, то гне до кінця. А от у ФФУ з послідовністю є проблеми. Не в останню чергу через те, що очільник федерації Андрій Павелко як типовий «Труфальдіно з Бергамо» намагається улестити усі зацікавлені сторони. Днями, наприклад, прозвучала обіцянка не рекламувати Газпром на вулицях Києва як в день фіналу, так і напередодні. Озвучив її, щоправда, Андрій Мірошниченко, головний відповідальний за підготовку до фіналу з боку КМДА. Проте символіка «Газпрому» у понеділок, 21 травня, чомусь з’явилась на Хрещатику та викликала бурю невдоволення. Ввечорі рекламу «Газпрому» з фан-зони прибрала, але неприємний осад лишився.

Про спонсорів

Справа в тому, що приймаюча сторона не має повноважень розпоряджатися рекламою на стадіоні та у фан-зонах. Не вірите? Пошукайте відповідні нормативні документи УЄФА, там все прописане чорним по білому. Виходить так, що приймаюча сторона в особі ФФУ нічого не зробила, щоб реклами окупантів в Україні не було, а потім, коли здійнявся скандал – ту рекламу з фан-зони прибрала, порушивши статути УЄФА. Чи, може, все було так, як пише чиновник з КМДА, що натякає на свої заслуги?

КМДА рапортує

Невже ніхто не розумів, що все це могло закінчитися дуже неприємно - борди з ворожою символікою могли спровокувати невдоволення радикально налаштованих громадян. І добре, якщо це був би праведний, а не постановочний гнів. Бо якісь «національні дружини» цілком можуть скористатися ситуацією і влаштувати гармидер, на фоні якого цивілізована Європа забуде навіть про нахабство готелів та інших представників малого/середнього бізнесу. Робити телегенічну картинку для ЗМІ вітчизняні «бійці видимих фронтів» вміють чудово.

Що насправді треба було зробити ФФУ

А політикам за мотивами цього неприємного казусу варто подумати про вдосконалення законодавства, оскільки не можна надалі допускати, щоб чиїсь корпоративні права мали вищий за державні закони пріоритет. Виглядає все і справді дивно: ми за чотири роки відчутно позбулися московського впливу у медіапросторі та поступово українізуємо систему освіти на всіх рівнях, проте ворог під маскою офіційного спонсора цивілізованої західної організації все одно може нахабно вилізти на перший план. Це не просто дірка в паркані – це відсутність чималої ділянки огорожі на кордоні.

Про футбол в цілому ж давайте забудемо хоча б до суботи, якщо не станеться нічого неординарного і водночас небезпечного. Бо все ж хочеться, щоб логіки в житті було більше, ніж абсурду.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
Публикации
Загрузка...