Нарік від БПП: Як влада легалізує кримінальних авторитетів

25.04.2018, 14:40
Депутат Павелко, співробітник храму та бандит з трофеєм, що належить "Реалу" - фото 1
Депутат Павелко, співробітник храму та бандит з трофеєм, що належить "Реалу"

Спільне фото у церкві з кубком Ліги Чемпіонів голови ФФУ та провідного члена президентської партії Андрія Павелка зі своїм сватом – бандитом «Наріком» - сколихнуло суспільство. Без Табу пояснює, чому дивуватись тут не треба, адже процес легалізації криміналу в Україні квітне буйним цвітом.

Прихильники Саакашвілі колись любили наголошувати на тому, що він в часи президентства майже повністю поборов у Грузії організовану злочинність. Насправді, звісно, все виглядає не так оптимістично, адже за ґрати після масштабних зачисток потрапило чимало людей, які до кримінального світу причетними не були. Проте в порівнянні з кінцем минулого сторіччя певний прогрес за словами самих грузинів таки намітився.

Українські ж силовики в усі часи для імітації боротьби з криміналітетом класу «люкс» обирали тактику сидіння на березі річки. Трупів повз них дійсно пропливало чимало, оскільки злочинні угрупування конфлікти між собою вирішували переважно силовими методами. Але і невинних жертв бандитських війн було забагато, і рівень злочинності зменшити не вдавалося. Тому не дивно, що «вори в законі» різних мастей вважали за потрібне тікати до України від переслідування на батьківщині. Так, в тому числі і грузинські.

У історії з Олександром Налекрешвілі прізвище може легко ввести в оману. Бо народився він все ж у Дніпропетровську і зазвичай вважав за потрібне користуватися дівочим прізвищем матері, перетворюючись на Петровського (символічно, що не кажіть). Років зо двадцять тому бандит на прізвисько «Алік Нарік» або просто «Нарік» вийшов на перші ролі у міській системі організованої злочинності, прибираючи зі шляху конкурентів зовсім не за допомогою джентльменських домовленостей. Втім, вже в середині нульових кримінальний авторитет Налекрешвілі-Петровський змушений був тікати за кордон.

Нинішній генпрокурор Юрій Луценко свого часу нахвалявся тим, що угрупування Налекрешвілі вдалося розгромити перш за все зусиллями правоохоронних органів. Але реальність дещо відрізнялася від приповідок колишнього вже на той час голови МВС. Під суд потрапили хіба що пішаки, а більш впливові фігури або відправилися на той світ, або дивним чином зуміли домовитися з новою владою та легалізуватися. Петровського навіть не намагалися шукати, хоча знали, де він перебуває, і мали підстави завести на нього чимало справ.

При цьому родина «Наріка» навіть за його відсутності в країні мала цілком легальний бізнес. Його мати, скажімо, фігурує серед засновників та власників «Клініки сімейної медицини», до якої мають прямий стосунок Філатов, Корбан та інші люди з «орбіти» Коломойського. А син кримінального авторитета остаточно легалізувався вже у поточному десятилітті, вкладаючи гроші у будівництво церков та благодійні проекти. Але до лав «вершків суспільства» бандит «Нарік» потрапив не через це, а завдяки своєрідному династичному шлюбу, видавши власну доньку заміж за сина Андрія Павелка.

І ось тут починається найцікавіше. Певні джерела (переважно анонімні) протягом останніх місяців неодноразово повідомляли про бажання Налекрешвілі взяти участь у майбутніх виборах міського голови, які заплановано на 2020 рік. Кримінальний авторитет, який намагається видаватися серйозним бізнесменом, нібито має повну підтримку з боку Коломойського, який встиг традиційно розчаруватися та посваритися із Філатовим (насправді нічого дивно, конфлікти між цими двома трапляються в середньому раз на п’ять років). А наявність під боком важливого члена правлячої партії в якості свата шанси якщо не на перемогу, то на другий тур підвищує у геометричній прогресії.

У самого Павелка, в свою чергу, є бажання реабілітуватися за повний провал на муніципальних виборах 2015 року. Тоді, якщо не забули, перед ним стояло два завдання: забезпечити сталу більшість для БПП у міськраді обласного центру та не допустити обрання Філатова міським головою. Роботу було виконано на тверду двійку, особливо на фоні того, що партактив в області необхідних показників досяг (що помітно хоча б за складом облради). Якщо винести за дужки все зайве, виявиться що наступний шанс довести свою профпридатність для зятя Леоніда Сергієнка цілком може бути останнім.

У цих майбутніх розкладах бентежить навіть не ймовірний конфлікт інтересів, оскільки Порошенко та Філатов дивним чином замирилися ще позаминулого року, і Борис Альбертович цілком може розраховувати на підтримку з боку Петра Олексійовича. В очі кидається те, що всі проковтнули офіційне перетворення цинічного злочинця на статечного члена суспільства. Налекрешвілі тепер може спокійно гуляти вулицями, брати участь у публічних акціях пліч-о-пліч з Павелком (фотографування з Кубком Ліги Чемпіонів у церкві, що порушує один з пунктів статуту ФІФА – привід для окремої розмови) і не боятися при цьому публічного засудження. Кримінальний авторитет «Нарік» помер, нехай живе родич голови бюджетного комітету Верховної Ради – поки що виходить якось так.

Поліція ж у відповідь на докори громадськості продовжує демонстративно імітувати бурхливу діяльність. Сьогодні он, наприклад, влаштували обшук у володіннях лідерів кількох дніпровських ОЗГ під егідою традиційного квітневого місячника добровільної здачі зброї. Самих авторитетів про це, до речі, ніхто не попередив. Отак на рівному місці і намалювався інформаційний привід та підстави похвалити самих себе. Вовки ситі, вівці цілі, рівень злочинності в нормі, якщо вірити офіційним зведенням.

Ось тільки насправді криміналітет як жив неначе в бога за пазухою, так і живе. Місцеві вже навіть почали жартувати на тему «одного Петровського прибрали, іншого узяли».

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
powered by lun.ua

Публикации
Загрузка...