Спецконфіскація без спецконфіскації. Як перемога «мільярдами Януковича» стала зрадою

03.05.2017, 15:15
4
Руїну подолано - фото 1
Руїну подолано / кадр с т/с Пуститися берега

Оглядач Без Табу розбирався з питанням - що не так з грошима, що минулого тижня з подачі Юрія Луценка впали на голови українців.

Наприкінці минулого тижня, коли увесь люд готувався до алкогольно-шашличних посиденьок на природі на честь травневих свят, представники нової української влади нібито порадували публіку доброю новиною. За словами генерального прокурора Юрія Луценка, державі вдалося повернути півтора мільярди доларів, що раніше належали представникам старої правлячої еліти. Дехто навіть прізвище Януковича назвав в контексті походження цих грошей, але з конкретикою в цілому було поганенько. І це насправді має тривожити пересічного громадянина.

П'ятниця-хлоп'ятниця

Час для важливого оголошення було обрано невипадково. Якби зустріч з пресою відбулася на початку тижня, то мільйони людей ставили б чимало непотрібних питань (для початку мовчки і самим собі, але лише для початку), навіть стоячи в черзі за черговим відерцем маринованого м’ясця з цибулькою. А напередодні святкового марафону, який для декого взагалі завершиться лише після Дня Перемоги, голови забиті зовсім іншим. Нікому не схочеться думати, чи все гаразд було з процедурою конфіскації з юридичної точки зору і що буде з негідниками, яким ці грошики належали. І головне – чому цієї визначної перемоги довелося чекати аж три роки?

Але в тому-то й справа, що на сонці, яким шановне панство намагається освітити та зігріти зубожілий народ, забагато плям, як білих, так і значно темніших. Це з’ясовується буквально протягом години за допомогою аналізу відповідних судових ухвал. Виявляється, що, де-юре, вищезгадані 1 500 000 000 доларів належали такому собі громадянину Кашкіну – навіть не зіц-голові Фунту, а звичайнісінькій підставній особі, яка за півтисячі гривень (за іншою версією, це були не гривні, а долари) погодилася надати свої паспортні дані та дозволила оформити на себе чергову контору-одноденку. Ба більше: одного разу Кашкіна вже судили за цю фінансову махінацію і присудили достатньо скромний у порівнянні з награбованою сумою штраф. Цікаво, за якими законами у нас двічі можуть покарати за один злочин?

FAQ по конфіскованим грошам

Також незрозуміло, хто конкретно стоїть за Кашкіним. Питання не в тому, хто передав підставній особі з рук в руки заповітні тридцять срібників, а в тому, хто знаходився на вершині уявної піраміди. Кандидатуру Сергія Курченка, що так подобається деяким прибічникам нової влади, прохання не пропонувати через її категоричну несерйозність. Якби на харківського хлопчиська не звалилися раптово з неба не лише гроші, а й щира любов з боку донецько-лугансько-криворізької мафії, то він так і був би в кращому випадку організатором масових заходів. До того ж, практика показала, що «бізнесмен нової формації» вміє лише витрачати, але не заробляти, не говорячи вже про винахід якоїсь неймовірної корупційної схеми. Так що шукати треба значно більшу рибу.

Сергій Лещенко проти

Кумедно, однак, що серед критиків Луценка та компанії опинилися персонажі, що самі свого часу могли спростити процес повернення державі вкрадених коштів, але не вдарили при цьому палець об палець. Той же Сергій Лещенко разом з іншими народними обранцями неодноразово сприяв провалу голосувань за законопроекти щодо спецконфіскації – сайт Верховної Ради, як відомо, не брехатиме. Два роки тому на новину про розкуркулення представників старої еліти він відреагував або мовчки, або кількома кілобайтами компліментів на адресу нової влади, не забуваючи при цьому штрикнути тодішнього генпрокурора. А зараз від лінії партії, як бачите, можна і відхилитися трошки. Хоча зрозуміти, що вписується в лінію і про яку партію мова, зараз вже абсолютно неможливо.

Про цікаві збіги

Але знаєте, в чому біда? Чимало людей разом із Данилюк-Єрмолаєвою цілком щиро вважають, що неідеальне судове рішення є кращим за нахабну бездіяльність. При цьому ніхто чомусь навіть не думає про те, що під час гонитви за популярністю було створено дуже і дуже небезпечний прецедент. Гаразд, ці півтора мільярди треба було забрати так чи інакше, не озираючись на наслідки. Але хто тепер може дати гарантію, що подібну схему нова влада не застосує до громадянина, що не має стосунку ані до старої злочинної влади, ані до сепаратистів та окупантів? Принцип «своїм – усе, чужим – закон» у наших краях діє ще з часів Російської імперії, тому дивуватися подібному розвитку подій не доведеться.

Зараз же, коли перша частина травневих гулянок скінчилася, пересічний громадянин напевно ставитиме одне-єдине питання: а куди підуть конфісковані гроші? Особи зі знанням ситуації стверджують, що чималу частку буде вкладено у справи, пов’язані з АТО. І це цілком логічно, бо деінде самих лише старань волонтерів для вирішення проблем військових недостатньо. Проте дещо з «15 тонн готівки стодоларовими купюрами» гарантовано осяде на рахунках деяких зацікавлених персон. Скільки і в кого, ми навряд чи колись дізнаємося, але не спробувати вкрасти шмат пирога і спихнути провину на сусіда – гріх навіть для сучасної еліти.

Офіційна версія відповіді не питання – куди підуть «гроші Януковича». Проте, не всі

На вагу золота

І взагалі, цікаво, що думають з цього приводу товариші, яким належали свого часу конфісковані грошенята? На позапланову прес-конференцію у Ростові ніхто, звичайно, не чекає, та все ж реакція Віктора Януковича та його оточення може бути досить показовою. Може, декого під час найближчого судового засідання прорве?

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
4
powered by lun.ua

Публикации