Презумпція безкарності. Як складаються справи з покаранням ворогів держави

Докази є - бракує політичної волі / kievvlast.com.ua

Як відсутність політичної волі керівництва держави створює умови для зміцнення п’ятої колони.

Дуже часто буває так, що якась скандальна історія абсолютно ненароком чіпляє сусідні вулики, починається таке гудіння, якого світ раніше не бачив і не чув. Саме такий ефект може мати гучне інтерв'ю Геннадія Кернеса "Українській правді" – після його публікації дехто вже почав піднімати теми, які начебто не стосуються харківського міського голови прямо, але не підняти їх зараз просто не можна. І головна з них – відсутність покарання для негідників, які брали активну участь в організації "антимайдану" і взагалі пхали палиці в колеса Революції гідності.

Якщо ретельно проаналізувати загальну картину, то виявиться, що все насправді погано. Якщо механізми роботи закону про люстрацію хоча б продемонстрували, показово зробивши агнцями на заклання кількох дрібних чиновників, то в плані покарання справжніх ворогів держави не було зроблено жодного кроку. Точніше таки було зроблено, але не самою державою і правоохоронними органами.

Розкручувати традиційну тему "чому Ахметов не сидить" зараз навіть якось нецікаво, бо за два роки стало зрозуміло, що нова влада своїх людей до буцегарні не запроторює. А людина, яка останні півтора десятиліття мала спільні бізнес-інтереси з президентом номер п'ять, цілком може вважатися своєю.

Кінець кінцем, Порошенко – не Лі Куан Ю, Україна – не Сінгапур… І взагалі, вважати Сінгапур канонічним прикладом "демократичної правової держави" якось несерйозно, особливо якщо бігцем пройтися університетським курсом політології. У демократичних країнах не забороняють жувати жуйку, лякаючи ув'язненням – а сінгапурська влада колись вдавалася саме до таких методів.

Умовного Ахметова було б дуже важко посадити навіть за умови нелояльності до нього нової влади

Тим не менш, умовного Ахметова було б дуже важко посадити навіть за умови нелояльності до нього нової влади. Головну причину цього вже доводилося пояснювати під час розбору історій "героя України" Романчука і відчайдушного втікача Клюєва-молодшого. Україна все ще намагається гратися у правову державу, тому для конкретних звинувачень (не говорячи вже про банальний арешт) потрібні докази – без них навіть студент третього курсу юракадемії витягне свого клієнта з-за ґрат.

Працювати навіть з очевидною доказовою базою ГПУ та СБУ як не вміли, так і не навчилися

Якщо ж врахувати, що якісно працювати навіть з очевидною доказовою базою ГПУ та СБУ як не вміли, так і не навчилися, то приводів для оптимізму немає. Умовні американці на нашому місці давно б вже розплутали усі мережива, знайшли усі паперові сліди та спробували б накрити усіх причетних. Так-так, навіть близьких друзів і партнерів перших осіб країни. Але українській системі правосуддя до цього ще дуже і дуже далеко.

Але біда насправді в іншому. Ловити велику рибу здатні одиниці, тому починати треба з дрібної. Тим не менш, наші вповноважені "рибалки" зазвичай як йдуть на "риболовлю" з порожнім відром, так і повертаються. От скажіть, наприклад, чому не було жодного показового і публічного судового процесу над служаками з Беркуту, які в січні-лютому 2014 року як слід відвели душу на активістах Майдану?

Можна придумувати купу пояснень, але факт лишається фактом – якщо когось і покарали, то несуттєво і не публічно

Можна придумувати купу пояснень, але факт лишається фактом – якщо когось і покарали, то несуттєво і не публічно. А більшість героїв взагалі продовжує жити звичним життям. І мова навіть не про севастопольський підрозділ Беркуту, який в рідному місті після російської окупації зустрічали з неймовірними почестями, а про тих, хто лишився на українській території.

Більшість колишніх "беркутівців" абсолютно щиро стверджує, що застосувала б силу до активістів навіть без наказу згори через відверту нелюбов до "хохлів, бандерівців та інших правосеків", дехто навіть хизується цим. І що, це хизування має якісь наслідки? Дзуськи. Вороги держави (причому не потенційні, а цілком реальні, нехай мова і йде переважно про "гарматне м'ясо") спокійно працюють "за спеціальністю", хіба що тепер вже в приватних конторах, а не в державних установах. І одного разу ця бомба уповільненої дії може вибухнути знову.

За великим рахунком, "винагорода" знайшла "героїв" лише у двох випадках. Так, мова про Калашникова і Бузину – самогубців на зразок Чечетова поки не чіпатимемо, бо там і досі не все зрозуміло. А от з координатором "антимайдану" та горе-письменником, який у своїх, прости господи, книжках стверджував, що України не існує, майже все ясно: скоріш за все, постаралися свої. Причому якщо Калашников, схоже, сам підписав собі вирок діловою нечистоплотністю, то Бузину найпевніше обирали на роль сакральної жертви волею випадку.

Ще один показовий момент – якщо вже новітня версія Єжова на прізвище Матіос відчепилася від Медведька з Поліщуком, яких раніше звинувачували в убивстві Бузини, а інтереси родичів жертви узявся представляти колишній заступник голови ГПУ і вірний капореджіме родини Януковича Ренат Кузьмін, то справа дійсно шита білими нитками. І схоже, що головні дійові особи знають дещо більше, ніж говорять.

Громадянину США, який насмілився б зазіхнути на територіальну цілісність або політичний устрій країни, небо зробилося б з овчинку не пізніше наступного ранку

Якщо вже повертатися до вічного рівняння на Захід, то варто відзначити наступне: громадянину США, який насмілився б зазіхнути на територіальну цілісність або політичний устрій країни, небо зробилося б з овчинку не пізніше наступного ранку, бо його б знайшли де завгодно – хоч в Лісабоні, хоч в Катманду, хоч в дідька на рогах. А про працівника правоохоронних органів, який неприпустимо перевищив свої повноваження, і говорити нема чого. Може, ми дійсно почали фарбувати довжелезну лаву не з того кінця?

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!