Кримінальний талант. Чому в Карплюка та Федорука все буде гаразд

Почему бланк чистый. Слов не придумала? / кадр з к/ф Кримінальний талант

Оглядач Без Табу розповідає, чому українським корупціонерам нема чого боятися, а мери Ірпіня та Бучі, як і замгубернатора Миколаєвської області Романчук, уникнуть покарання.

Свіжа історія з мерами двох міст на Київщині вкотре змусила згадати просту істину: політиків без кримінального таланту не буває, просто розвинений він у кожного по-різному. Навіть чиновники місцевого значення можуть жити на широку ногу в кращих традиціях Пшонки, якщо їм не заважають ані суспільство, ані закони. І це вже давно увійшло у звичку. Без Табу по темі висловився минулого місяця, коли стало відомо про підземні сховища зам губернатора Миколаївського області Романчука. Нині ж маємо нових романчуків – Карплюка та Федорука. А скільки їх ще лишається на своїх постах?

Матеріал вперше опубліковано на Без Табу 9 червня 2016 року.

Колись гуру пострадянської журналістики Леонід Парфьонов дав геніальну характеристику російським діловим колам: "На батьківщині російський бізнес не люблять тому, що він бізнес, на заході російський бізнес не люблять тому, що він російський". Замініть прикметник "російський" прикметником "український" – результат не зміниться ні на йоту. Не зміниться хоча б тому, що весь пострадянський бізнес зростав в одній пісочниці, доки пісочницю не зруйнували, а пісок не розтягли потроху кожен в свій бік.

До чого тут бізнес, спитаєте ви? А до того, що в наших краях політику та навколополітичні моменти розглядаються зазвичай саме в цьому контексті. Колись так було і в Європі, і в Америці, але станом на 2016 рік майже всі країни Євросоюзу переросли цю "хворобу юності". Так, десь в Румунії чи Греції до влади ще можуть прорватися пройдисвіти, які мають за мету банально набити собі кишені за рахунок зловживання службовим становищем (причому набити зазвичай найменш естетичним та витонченим способом), але у країнах "великої сімки" подібна маргінальщина вже не пройде. Іноді трапляються, звичайно, виключення, але нечасто і на дуже дрібному рівні. Україні ж до умовної Франції в цьому плані поки що так само далеко, як до Місяця.

Абсолютна більшість наших політиків – це люди, які виросли та пережили становлення особистості на принципі "жоден бізнес не може бути чесним".

Абсолютна більшість наших політиків – це люди, які виросли та пережили становлення особистості на принципі "жоден бізнес не може бути чесним". Цей погляд на життя цілком логічно перенісся і до законотворчої сфери. Дійсно, чому б не використати можливість підстелити собі соломки на випадок раптового падіння? І почали одна за одною з'являтися цікаві правки в законах та кодексах, які дають можливість якщо не уникати покарання за скоєні злочини, то хоча б отримувати перевагу в один крок над правоохоронцями.

Найбільш епічними, звісно ж, були поправки імені Портнова, які дозволяють правоохоронним органам імітувати бурхливу діяльність, а злочинцям-високопосадовцям дають можливість вчасно накивати п'ятами. Історія з Сергієм Клюєвим в цьому плані була максимально показовою, але не єдиною – тому ж Миколі Романчуку саме юридичні дрібниці, невідомі пересічному українцю, але добре знайомі силовикам, дозволяли бігати від правосуддя (і, можливо, дозволять втекти від нього знову, але це зовсім інша історія).

Найцікавіше те, що у Верховній Раді під час прийняття поправок знайшлася людина, яка нутром відчула, що тут щось не так. "Ми говоримо про сильне міліцейсько-прокурорське лобі в парламенті. Так ось, конкретно, вчора я побачила, що правки одного з депутатів від Партії регіонів враховані. Він вважається одним з основних лобістів прокурорів і міліціонерів в парламенті. Правки опозиції, які би насправді покращували систему кодексу, забезпечували механізм реалізації принципів змагальності і рівності сторін, вони враховані не були. Тому, якщо говорити про те, що пан Портнов колись сказав, що ми не дамо правоохоронцям зіпсувати Кримінально-процесуальний кодекс, вчора виходило, що це абсолютно не так", - як ви думаєте, кому належать ці слова?. Гаразд, не буду вас мучити: вилетіли вони з вуст Еліни Шишкіної, яка в тому скликанні представляла БЮТ. Але через репутацію цієї політсили ніхто до слів Шишкіної не прислухався всерйоз, навіть якщо і почув їх. І дарма, як виявилося.

Поточна картина за умов суцільного політичного "договірняка" вигідна абсолютно усім. Згадайте ще раз історію з Клюєвим-молодшим. Представники Генпрокуратури на всі запитання лише картинно розводили руками, знизували плечима і говорили: "Вибачте, ми зробили все, що могли". І з точки зору КПК це було дійсно так. Можна було, звичайно, узяти Сергія Петровича прямо в будівлі Верховної Ради під білі ручки та покласти спатоньки за адресою Дегтярівська, 13. Але Україна на папері давно вже є правовою державою, і тому спатоньки в СІЗО на Лук'янівці Сергію Петровичу точно б не довелося – за відсутності вбивчих доказів його б витягнув на свободу навіть студент другого курсу юракадемії, не говорячи вже про "донецьких" юристів.

Україна на папері давно вже є правовою державою, і тому спатоньки в СІЗО на Лук'янівці пану Клюєву точно б не довелося

У нейтрального спостерігача усе це викликає мимовільну усмішку і навіть нагадує традиційну казку про зайця і черепаху. Ось тільки черепаха тут, нажаль, не перемагає, причому доволі давно. І це насправді дуже кепсько.

Хочете знати, чим закінчиться історія з Романчуком? Як би Герой України не плакався в жилетки представникам преси з приводу того, що в нього немає двохсот з невеликими копійками тисяч доларів на внесення застави, але гроші ці в підсумку знайдуться. І чкурне Романчук з України так прудко, що аж засліпить зустрічних перехожих сяянням своїх п'ят. А правоохоронці лише картинно розводитимуть руками, знизуватимуть плечима та говоритимуть: "Вибачте, ми зробили все, що могли". Same shit, different day, як сказав би один з персонажів Стівена Кінга. Це вже повторювалося так часто, що в інший розвиток подій не віриться.

Це вже повторювалося так часто, що в інший розвиток подій не віриться

Лякає навіть не те, що у нашій політиці так багато людей з кримінальним талантом рівня "бог" або хоча б "напівбог". Лякає інше – вони непомітно для абсолютної більшості населення підлаштували від власні потреби величезну систему. І не лише правоохоронну. Лякає те, що всі як завжди рівні, але є "рівніші". І вже давно відомо, що робити з цим недугом, ось тільки робити хоча б щось ніхто не поспішає.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!