План дій. Герої та антигерої трагічної неділі у Дніпрі

Як влада реагувала на трагічні події у Дніпрі / Валерий Потапенко via Facebook

Трагедія у Дніпрі, як і личить будь-якій біді державного масштабу, чудово показала, хто є хто. Деякі діячі зуміли підвищити свій рейтинг та заслужити повагу реальними діями, інші обійшлися красивими словами. Знайшлася і ті, що просто проігнорували цю подію. Кожен вчинив так, як вважав за потрібне.

Найбільш очевидних та заслужених героїв (якщо винести за дужки загиблих поліцейських, звичайно) було двоє. Перший – невідомий нікому до ранку 25 вересня Валерій Миколайович Тимонін, звичайний водій звичайнісінького мікроавтобусу.

Людям, що сидять за кермом маршрутних таксі, зазвичай прийнято дорікати за те, що вони палять за кермом під час руху, надто голосного говорять по телефону, максимально гучно вмикають блатняка та неввічливо поводять себе з пільговиками. Але серед них є ті, у чиєму житті знаходиться місце для героїчних вчинків. От скажіть відверто – ви б ризикнули перекрити виїзд з місця злочину озброєній людині у аналогічній ситуації? Я, наприклад, однозначної відповіді щодо себе на це питання дати не можу, хоча втручатися у небезпечні для здоров’я ситуації доводилося неодноразово.

Другий – чудово відомий усім Борис Філатов, якого ранок 25 вересня остаточно перетворив з мільйонера-мандрівника на мудрого бургомістра. Що не кажіть, а міський голова не став піддаватися паніці і зробив те, що повинен був зробити. Його багаторічний попередник гарантовано відмінив би запланований на цей день благодійний марафон і поквапився б сховати голову у пісок, що успішно робив протягом чотирнадцяти років правління. Але Борис Альбертович не став брати приклад з Івана Івановича і трохи пізніше зазначив, чому вчинив саме так: злочинцю за визначенням важче втекти з міста, половина центральних вулиць якого цілком планово перекрита. Більше того, Філатов особисто включився у операцію з затримання Пугачова – не кожен політик ризикне піти на таке, не маючи гарантій власної безпеки.

фото - Антон Геращенко via Facebook

Скептики, звичайно, мають право зазначити, що усі учорашні та сьогоднішні дії міського голови – лише елементи піару, причому не дуже дешевого. Мовляв, наступні місцеві вибори відбудуться вже за рік, і тому передвиборчу кампанію варто починати вже зараз. І в чомусь скептики навіть праві, оскільки людей на відповідальні посади треба обирати за реальні справи, а не красиві слова. Немає сенсу сперечатися з тим, що Філатов вміє працювати на публіку і для публіки, яка з давніх-давен не могла достукатися до місцевої влади. Він не боїться навіть висловлювати думки, що йдуть врозріз зі словами соратників.

До речі, про соратників – деякі однопартійці Філатова відреагували на недільну трагедію, м’яко кажучи, неадекватно. Той же Віталій Купрій, до слів якого раніше варто було дослухатися хоча б через раз, раптово став вимагати відставки голови Національної поліції України. Якщо абстрагуватися від особистості депутата-"укропівця", то виникає одне питання: чи варто чекати гарантованих змін на краще в тому випадку, якщо Хатія Деканоїдзе таки залишить свою посаду? Поки що про можливі позитивні зрушення нічого не свідчить, а робити рокіровку заради рокіровки якось несерйозно. Тож резонансна нібито заява Купрія виглядає не більше ніж спробою привернути до себе увагу.

Варто зауважити, що свою думку станом на світанок понеділка ще не висловила важка артилерія, якщо, звичайно, не рахувати Анатолія Матіоса. Брат письменниці взагалі продемонстрував дивну, але передбачувану безпринципність. На початку року він збирався особисто представляти сторону обвинувачення на процесі у справі Медведєва-Храпачинського, а зараз дав зрозуміти, що в разі чого і на розслідуванні справи Пугачова готовий попіаритися. При цьому ані життя "невинної дитини", ані життя патрульних Матіоса за великим рахунком не хвилюють. Головне – дешева слава та власні фотографії на перших шпальтах провідних видань.

Відмовчуються поки що і представники колишньої Партії Регіонів. Лише Вілкул-молодший оперативно скористався можливістю зайвий раз жбурнути каменюку у спину заклятому ворогу в особі Філатова, але було б дивно, якби нащадок мера Кривого Рогу цього не зробив – треба ж підтримувати рейтинг, який зненацька підскочив після нещодавньої бійки з одним з соратників Бориса Альбертовича! Товариші Вілкула по партії, в свою чергу, поки що перебувають у стані буріданових віслюків: для них і добровольчі батальйони, і дещо оновлені правоохоронні органи є ворогами, тому висловлюватися на підтримку загиблих копів чи їхнього вбивці так чи інакше буде ризиковано. Певна частина електорату може просто не зрозуміти своїх кумирів.

Проте сильніше за будь-яких політиків та громадських діячів в даній історії злить позиція Чечелівського відділення ДМС. Пам’ятаєте розповідь колеги Могилевського про те, як місцевому жителю після втрати паспорту дуже важко прописатися до власної квартири без допомоги суду навіть за наявності свідоцтва про приватизацію? Отож бо й воно. А тимчасову переселенку, яка за дивним збігом виявилася дружиною вбивці і навряд чи мала при собі усі необхідні документи, зареєстрували ледве не миттєво. І в тому, і в іншому випадку мова йде про установу, розташовану за адресою Робоча, 22а. От вам і рішучі реформи.

А поліцейських, звісно, жаль. От тільки біда в тому, що робота в них така – ризикувати собою, так що до смерті готовим треба бути завжди.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!