Операція Реконструкція. Як у Києві викликали дух Майдану

Персонажів «фотовиставки» було не набагато менше, ніж учасників акції / Без Табу

У річницю розгону Майдану Коаліція учасників помаранчевої революції (КУПР) влаштувала мітинг біля стели, ходу до МВС та пікет ГПУ. Опікувалися більше формою – піснями, віршами та смолоскипами. Зі змістом, маршрутом та представництвом були проблеми.

Вчора навіть з огляду на те, що загалом до стели прийшло зо двадцять людей, учасники примудрилися розділитись. Невелика купка, що мала майже такі самі вимоги щодо розслідування злочинів на Майдані та покарання винних, нічого не чула про анонсовану смолоскипну ходу до МВС – і судячи з реакції, чути не хотіла. Ці учасники, набагато більше за інших схожі на справжніх майданівців, постояли купкою, пороздавали листівки зі зверненням «Групи 30 листопада» до президента Петра Порошенка, сфотографувалися біля стели на пам’ять і коли настав час ходи, їх вже ніде не було видно.

Можливо, далося взнаки і те, що старий сценарій було трохи змінено – у попередні роки КУПР виступав «на розігріві», далі впрягалася бригада Коханівського. Зрештою, якось так було і цього року 21 листопада. Але на всі численні річниці чи то ресурсів, чи то бажання не вистачило. Під МВС КУПР-івці обмежилися тим, що подякували правоохоронцям за невтручання під час розгрому філіалу російського «Сбербанку» та поцікавилися адресою салонів краси Льовочкіна.

Переходити на екшн мітингувальники не поспішали, тому під стелою в очікуванні ходи кожен опікувався тим, щоб до неї дожити, самотужки. Можна було, наприклад, намотувати кола довкола стели. Періодично учасників та просто перехожих організатори кликали поближче, але чи то спрацьовував чисто психологічний момент, бо побачене взагалі не сприймалося як натовп, чи то місцеві вже такого надивилися і знали специфіку.

В очікуванні скайп-включення з Лондона, де з аналогічними вимогами зібралася під посольством діаспора, учасники, журналісти та глядачі опинилися в умовах, наближених до реальних. Не вистачало лише «беркутівців», хоча їхню функцію, мабуть, виконували кілька темних персонажів, що ходили довкола стели, похитуючись, озиралися, порпаючись у кишенях, потім несподівано віталися з кимось із учасників за руку і так само непомітно зникали з поля зору.

Початок включення все відкладався і відкладався, плейлист закінчився, і почалося те, після чого зазвичай під час майданівських протестів адекватні люди починали шукати інші різновиди активностей десь подалі. Почалися вірші. Ну справді, ідеальний час, щоби позайматися розвідкою десь на дальніх підступах чи порозкидати листівки у поштові скриньки по спальних районах. Психіка – вона ж не залізна. А тут варіантів не було – довелося пережити це до кінця.

Напевно, зваживши на попередні претензії щодо друкованих банерів на замовних акціях, організатори цього разу малювали їх прямо на місці. Простирадла виявилися надто великими, їх дивом вдалося не спалити ще під стелою, а дорогою до будівлі МВС колона кілька разів заплутувалася у них на поворотах. У колоні, хтось, згадавши молодість, вигукнув: «Кучму геть!», кілька людей, хто взагалі згадав, хто це, та помітив нестиковку, зареготали.

Проблеми з кількістю людей на акції – це, насправді, не завжди проблеми. Але краще виглядає одиночний пікет, ніж десять людей. Такий парадокс. Смолоскипна хода у двадцять людей виглядає ще гірше. Щоб це хоч якось виглядало, треба не менше сотні. Хоча це дивлячись, яка взагалі картинка потрібна була на виході.

Із забезпеченням хоча б якоїсь посередньої масовості ніколи проблем не виникає, питання у методах – і ми зараз не беремо методи, що застосовуються у мітингах під Нацбанком. Тому два варіанти. Або для звіту цього дійсно було досить, або цей тренд щодо малої чисельності, забезпечений елементарно відсутністю нормальної розсилки, а також вимогами і маршрутом «не за адресою», може згодом використовуватись якщо не для дискредитації, то для самодискредитації – вже тих, хто і захотів би кудись за чимось вийти, але подивившись, як це виглядає, триста разів подумає. У цьому контексті навіть дівчина, що на ранок вийшла під нову будівлю театру на Андріївському з плакатом «ШТО», виглядає якось більш симпатично.

Під МВС, незважаючи на формальне завершення робочого дня, ходу зустрічали співробітники, що про всяк випадок скупчилися біля входу у кілька рядів. Формою не зловживали, певно, щоб не провокувати. Перемовнику від міністерства увімкнули Лондон зі смартфону – певно, з ним ще такого не траплялося. Питання від київських мітингувальників і від лондонських були майже ті самі, довелося відповідати по двічі.

У процесі спілкування з правоохоронцями виявилося, що пікет під МВС трохи не за адресою, бо всі матеріали передали до ГПУ, а встановлювати істину взагалі має суд. Пікет під ГПУ планували на наступний день, ще до того, як з’ясували, що під міністерство прийшли майже дарма.

Інший пункт вимог, з яким КУПР-івці прийшли до будівлі, теж поки що лишився без відповіді – представник міністерства відповів, що більш розгорнуті коментарі щодо причетності Льовочкіна до розгону Майдану Аваков надасть згодом.

Друга частина мерлезонського балету сьогодні під Генпрокуратурою була навіть цікавіша. Чи то спеціально, чи то випадково не узгодивши дату і місце, під будівлею КУПР-івці опинилися разом із робітниками «БРСМ-нафти», що прийшли зі скаргами на закриття автозаправок і вимогами звільнити голову Державної фіскальної служби Романа Насірова. Автозаправників було відчутно більше, але КУПР-івці не здавалися, для початку порахувавши себе як загальну кількість, разом з ними, щоб добру не пропадати. Вийшла, за їхньою версією, сотня людей. Звукопідсилювальна апаратура у двох пікетів була спільна, що на місці точно не вирішується. Але при цьому про просторово-часове співпадіння акцій та про те, що з цим робити, вирішували нібито вже під ГПУ.

Люди якось розмістилися на тротуарі та імпровізованій парковці, але транспарантам вже було затісно, щоб учасники могли дозволити собі два хоча б візуально окремих пікети. Тому переважно це виглядало ось так.

У працівників прокуратури, що мали нещастя проходити повз, певно, мозок закипав від такого дисонансу. Хоча саме кардинально різні теми пікетів учасники акції від КУПРу і вважали аргументом на користь того, щоб акцію таки провести.

Власне, зроблено було все для того, щоб ніхто нічого не зрозумів. Вистібати це все у форматі колонки було, мабуть, найкращим виходом. Що новинарі розповідатимуть у редакціях, якщо чесно, сказати важко. Напевно, тому такою розгубленою і засмученою йшла з об’єкту, наприклад, знімальна група «Плюсів».

А втім сумувати нема чого. Ну так, з річниці роблять фарс. Але тут як з камерами відеоспостереження: якщо людина – збоченець і любить підглядати, то чому соромно має бути тобі? На подібних акціях варто просто уважно слухати і дивитися на всі боки. Тоді можна, наприклад, дізнатися, що Янукович нічого такого, що вказує на його винуватість, на допиті не розповів. Що журналісти вже починають не вірити будь-яким протестувальникам. Що у випадку, коли проблеми автозаправок не вирішать, то люди почнуть з’їжджатися з областей до Києва. Що акції на зразок цієї небезпечні для влади – а якщо конкретніше, то один із протестувальників навіть спитав у повітря, який вихід, якщо його дітям не вистачатиме на ліки і каруселі – йти красти і вбивати? Приблизно ось таке вкидається – і навіть якщо жоден канал це не покаже, то, напевно, не всі вікна у ГПУ зачинені, а колонки цього разу притягли доволі гучні.

Не хотілося би перетворюватися на тих людей, що судилися з Аваковим через його мову спілкування, але у даному випадку це критерій: з українською у спікерів на цих акціях переважно не дуже. Від окремих російськомовних виступів у мегафон та «кулуарних» коментарів – до якогось пітерського акценту та дрібних помилок на плакатах.

Вже кілька місяців ситуацію намагаються розхитати то з одного боку, то з іншого. Але поки що жоден привід якось не пустив акцію протесту «у рознос». Жоден з організаторів, мабуть, не має універсального рецепту, який дозволить вивести протест на наступний етап – хаотичного масового приєднання нових учасників. Не вистачає теми, що об’єднала би всіх, і пошук її, відверто кажучи, затягнувся. Не вистачає щирості – дротики стирчать на всі боки.

Можливо, допоможе, якщо протестувальники припинять блукати інстанціями і зосередяться, наприклад, на засіданнях Святошинського суду, де з’ясовуть подробиці вбивств на Майдані. Але вже без мішанини у меседжах та подібного трешу останніх двох днів.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!