Провокація, сублімація, терапія. Річниця Майдану від Коханівського

Не зовсім офіс, але Медведчука / Без Табу

Вчора від активістів батальйону «ОУН», «Білого молоту», «Правого сектору» та інших організацій дісталося російському банку та проросійському Медведчуку. Постраждали лише приміщення – правда, не завжди ті, що планувалося.

Те, що вже другий рік поспіль святкування чи відзначення – як кому ближче – цієї дати чомусь бере на себе керівник батальону «ОУН» Микола Коханівський, можна вважати наслідком того, що всі інші вже давно розбилися на купки. Власне, ці купки – родичі загиблих, соратники по майданівських протестах, бійці батальйонів - у невеликій кількості можна було спостерігати на Майдані після повернення з площі Льва Толстого, де «коханівці» громили офіс Медведчука. Та і з самого початку пішли на площу далеко не всі. Хоча примудрилися розтягтися Хрещатиком так, що від Бесарабки до Майдану кінця колони видно не було.

Навіть ще до початку заходів акції розпорошилися по двох локаціях – на боці Головпоштамту розташувалися представники Комітету учасників помаранчевої революції, а соратники Коханівського окупували стелу. Правда, КУПР якось швидко згорнувся, і, хоча, й обіцяв, що згодом усі з усіма об’єднаються, потім ніяких ознак життя не виявляв.

До початку ходи спробували інсценувати усі можливі елементи майданівських протестів – до того ж і силовики підігравали мимоволі, створюючи антураж. На початку мітингу частина активістів пішла за шинами, в іншої частини була функція – періодично між виступами волати, що їх можуть затримати, їх намагаються затримати, їх затримали, йдем визволяти. Шини згодом під стелу все ж пронесли і запалили. Але до того біля Будинку профспілок було влаштовано таку собі прелюдію штовханини, яка у штовханину чомусь не перетворилася – правоохоронці згорнули свій багатоповерховий кордон у рулон і рушили до Європейської, наче їх і не було. До того перед кордоном неподалік ходили та стояли купками та дискутували, а прямо перед ним потроху починав наростати тонкий шар провокаторів. А ближче до Майдану пенсіонери з букетами огризалися на поліцію та штовхались – при грамотному монтажі це цілком би зійшло за перешкоджання покладанню квітів. Але обійшлося.

Рік тому Коханівський і компанія вже відзначилися візитом до офісу компанії Ахметова – тих, хто позував там на ресепшені перед камерами і забув вдягти маску Гая Фокса, потім трохи потягали по судах. Була навіть версія, що ця акція – гарний спосіб порахувати та засвітити усіх плюс-мінус небайдужих. Ще до річниці у якості корисних святкових активностей вигадали ходу заради визволення переслідуваного «свободівця». Тобто вже не вперше річниця набуває різноманітних форматів, на будь-який смак. Для тих, хто взагалі хоч якось хоче все це згадувати, але не сидіти і плакати при цьому.

Анонс погрому цього року пролунав ще на початку мітингу, але у прив’язці до енергетичних питань, і здалося, що знову йдеться про ахметівський офіс. Правда, й надалі щодо локацій усе до останнього було в тумані. Та й вже у процесі – теж. Була думка, що йдемо на Франка, у есдеківський офіс, але виявилося, що йдеться про будівлю «Українського вибору» на площі Льва Толстого, точніше – внутрішніми дворами, на Велику Васильківську, 23Б. У дворі активістів зустріла колона силовиків у блискучих шоломах, деякі активісти зраділи і рефлекторно полізли через паркан кав’ярні, хоча могли обійти поряд разом з усіма. Медведчуківська будівля була багатоповерхова, двері закриті, всі поїхали на фронт, тобто на Мінські перемовини, тому потрощили там, куди дотяглися – побили вікна у косметичному салоні у напівпідвалі. Довго мучили кондиціонер, тягаючи його за дроти, але нічого суттєвого так йому і не заподіяли.

Медведчуківці вже волають до міжнародної спільноти про переслідування і український радикалізм – і це недобре. Тобто недобре було давати їм такий привід. При цьому чи було це все аж надто потрібною каналізацією агресії – ще невідомо. Все-таки в нас поки що не палять хаотично автівки по околицях, щоб знадобилася така терапія.

Зрозумівши, що трохи промахнулися, чи прости вирішивши підстрахуватись, активісти зупинилися ще й з іншого боку площі Льва Толстого біля «Сбербанку», з назви якого з недавнього часу прибрали слово «Росії». Але виявилося, що конспірація була така собі, малобюджетна - вікон зрештою не лишилося, курс валют тепер теж дізнатися неможливо.

«Ощадбанк», що розташований поряд і у перекладі навіть звучить так само, спецпризначенці теж про всяк випадок узяли в кільце, притулившись одним боком до стін, іншим – до скляних зупинок транспорту, через які на них визирали активісти. І знову всіх заціпило у режимі дискусій і прогулянок по колу.

На жодну секунду не забуваючи про існування Коханівського, і пам’ятаючи також про ще одну майданівську дату – 20 лютого, можна передбачити інші активності. Наприклад, зависло у повітрі питання з пам’ятником Щорсу, якого Коханівський ще влітку взяв під шефство. На перший погляд - до чого тут одне до іншого? А він пояснить. Під час Майдану Леніна валили ж, наприклад.

Один нюанс – вчорашня дата ще хоча б на якийсь відсоток святкова. 20 лютого окрім як «пам’ятною датою» ні в кого назвати язик не повернеться. І цікаво, чи знайдеться купка, яка у відповідь на незграбні активності у цей день замислиться над якоюсь симетричною реакцією.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!