Операція «Перепрошивка». Що робити з екологічним законодавством?

Активісти та журналісти поділилися своїми фото з протестів та обговорили зміни до законодавства / Без Табу

Те, що останнім часом події, які відбуваються на місці вирубок зелених насаджень під забудову, нагадують війну, не могло не лишитись поза увагою. Тепер активісти спільно з юристами та правозахисниками пропонують інший шлях, менш радикальний, спрямований на законодавчі зміни.

Сьогодні у Києві на відкритті фотовиставки проекту «Думайдан - 2016» зустрілися активісти з різних міст. Не всі учасники змогли приїхати, але тепер київські, тернопільські, львівські, харківські екозахисники та юристи Української Гельсінської спілки з прав людини будуть, в тому числі координуючись дистанційно, втілювати ідею «думаючого майдану», спрямованого на таку собі дерадикалізацію та пошук конструктиву.

Мета, можна сказати, стратегічна: випадки з поваленням парканів в урочищі Бичок на Голосієво та у селищі Водогін під Києвом, харківські кровопролитні протести проти вирубки парку Горького, періодичні обіцянки активістів перекривати дороги чи блокувати будівництво, звичайно, додають адреналіну, але часто мало що змінюють, окрім рівня суспільної напруги. Генпрокуратура останнім часом звернула увагу на свої екологічні підрозділи і запозичила їхню доволі умовну і відносну ефективність, але займається при цьому переважно лише проблемою дерибану карпатського лісу (без чого теж ніяк, звичайно).

Про фотовиставку, на якій представлено історію боротьби за зелені зони у різних регіонах країни, розповів харківський екоактивіст громадської організації «Зелений фронт» Олег Перегон. На його думку, екологічне мислення треба виховувати ще з дитинства, і прислухатися до природи довкола нас, інакше людство не має шансу вижити.

Ідея проекту: демонстрація фото з протестів проти вирубок та обговорення змін до екологічного законодавства. Після Києва виставка поїде по інших містах, буде у Львові, Одесі, Харкові, Тернополі, між цими візитами у проект законодавчих змін під час обговорень вноситимуть правки, і після усіх запланованих подорожей вималюється якийсь остаточний варіант.

У законодавчих нормах, що дозволяють захищати зелені зони, багато недопрацювань, розповідають активісти. Штрафи мізерні – їх пропонують зробити або у вигляді відсотку від вартості пошкоджених дерев, або ж замінити певним терміном громадянських робіт. Щоб забудовник попідмітав вулицю або знов-таки посадив трохи нових дерев, замість тих, що вирубав.

Також серед пропозицій – до формулювань у містобудівній документації щодо зеленої зони додати поняття екосистеми загалом, бо страждають від забудовників не лише дерева, а і грунт, каміння, трава, а з ними – і ті види тварин та комах, що там мешкають.

Крім того, до навчальних курсів Нацполіції пропонують додати інформацію про екологічне законодавство, що поліцейські розуміли, як діяти під час викликів на незаконні вирубки – зараз із цим (та, власне, ще з часів «старої» міліції) вкрай погано.

Серед проблем, які треба врегулювати законодавчим шляхом – відсутність контролю за обіцянками забудовника провести озеленення території. Такі обіцянки завжди прописуються у проекті забудови, але майже ніколи не виконуються.

Не прописана відповідним чином і відповідальність екоінспектора за стан зелених насаджень на його ділянці. А отримати посвідчення громадського інспектора активісту доволі складно. Цю процедуру пропонують спростити, а разом з тим – відокремити громадський контроль за станом зелених насаджень від інших сфер. Щоб, наприклад, ніхто не став використовувати отримане посвідчення для інспекції торгівельних точок.

На презентації фотовиставки багато говорили про ситуацію на Качиному озері у Києві, про харківський лісовий масив «Сокольники - Померки» з реліктовими деревами, про вдалий благоустрій активістами занедбаного київського озера Малий Небріж. Громадська організація «Екогромада» на затоці Десенка – Чорторий за прикладом цього озера практикує таке собі «безвідходне виробництво»: пластик та інше сміття, видобуте з дна засміченої водойми, збувають на переробку, а з бетонних блоків, знайдених у купах будівельного сміття на березі, після подрібнення виходить дорожнє покриття (на такій переробці активісти, за їхніми словами, ще й заробляють по 30 тисяч на день). Правда, особистий візит на Чорторий нещодавно показав, що там не все поки що так добре, як хотілося б. А ще, мабуть, варто стежити, щоб, знімаючи для очищення водойми верхній шар піску, який потім можна вигідно продавати, активісти не зайшли надто далеко. Тобто – глибоко.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!