Перекваліфікація. Як батальйон ОУН рятував сосни під Києвом

12:00, 15 августа
1
Бійці разом із місцевими не лишили від будмайданчику майже нічого - фото 1
Бійці разом із місцевими не лишили від будмайданчику майже нічого / Без Табу

Останнім часом компанія Миколи Коханівського була помічена у різних сумнівних активностях, але недільний вечір ОУН-івці провели з користю, як вони це розуміють. При цьому все одно не виключено, що смачні кадри безладу на будмайданчику ще випливуть у інформпросторі у зовсім іншому контексті.

Після короткого мирного мітингу на Майдані бійці вирушили на Банкову, і там також все минулося якось настільки спокійно і цивілізовано, що учасникам для повної картини не вистачало хіба що краваток. ОУН-івці разом із очільником Миколою Коханівським нагадали президенту про судові переслідування добровольців і вимагали відставки військового прокурора Анатолія Матіоса та голови СБУ Василя Грицака. Їхнє звернення вийшли забрати співробітники Адміністрації президента. І на тому би все завершилося.

 

 

Але, певно, знаючи, що такий формат адреналіну не додасть, та пригадуючи пораду не вирубувати ліси, бо ніде буде партизанити, ще на Майдані координатори анонсували додаткову акцію – поїздку у селище Водогін (Дніпровська водна станція) у Оболонському районі Києва, на виїзді з міста у бік Вишгорода. За словами місцевих мешканців, там планували вирубати шматок лісу під забудову. Для поїздки організували три автобуси, у які всі охочі активісти після походу на Банкову посідали і поїхали ламати будівельний паркан.

У добровольців якось виходить поєднувати хаос і порядок: ретельно вишикуватися роями, щоб підійти від автобусів, припаркованих на вулиці селища, до місця майбутньої забудови, щоб вже там стрибати по залишках паркану та один одному по головах, хіба що не забуваючи при цьому міцно тримати корпоративний прапор.

«Силовий блок» приїхав рятувати пенсіонерок та матусь із візочками, як то кажуть, «на замовлення» - інформацію добровольці, за їхніми словами, отримали під час зборів організації, які проводили перед ходою на Банкову. Те, чим так довго лякали, а саме діяльність таких собі «приватних армій», власне, стає реальністю. Вчорашня історія показала інший варіант розвитку подій – на відміну від ситуації на численних забудовах по Києву, де силовий варіант поки що був можливий лише з боку забудовника, у вигляді «тітушок». А загалом боротьба із забудовами та вирубками відбувається за стандартним сценарієм – від блокувань на місці до судових тяганин. Причому зустрічних, ініційованих забудовником щодо активістів за блокування – теж.

На місці майбутньої забудови у Водогоні, до речі, так само були спроби супротиву – за парканом виявилося кілька людей з охорони. Але вони зрештою являли собою статистичну похибку і лише намагалися у відповідь на атаку «подиміти» сльозогінним газом. Від того хіба що трохи відступили стрімери, щоб охопити місце подій з не задимленого ракурсу. А ти, хто атакував паркан, це взагалі не зупинило.

Місцеві зустріли військові шеренги натовпом біля багатоповерхівки і провели на місце, огороджене парканом, але дехто не спромігся навіть спуститись у двір зі своєї квартири, і їм на балкони середніх поверхів кричали знизу: шо ж ви, мовляв, вийдіть хоч підтримати.

Із тих, хто таки пішов разом із приїжджою групою на місце, мало хто поліз у самий епіцентр. Трохи більш активними місцеві стали, коли натовп надумав завалити ще й будівельний вагончик – це здавалося нереальним, але по факту споруда виявилася якоюсь надто легкою. Чи то громада була міцна.

Мешканці селища проводжали гостей вдячними вигуками, у відповідь бійці посміювалися та відповідали: «Звертайтесь, якщо треба». Тут, напевно, варто згадати, що сублімація - це не так погано, а іноді взагалі - єдиний вихід. Хто відкриває піццерію після повернення з війни, хто захищає ліс, але це в будь-якому разі краще, аніж ходити і стріляти у стелю від безвиході. При цьому що саме вирішило руйнування будмайданчику – сказати важко. Тут все залежить від характеру забудовників: чи задовбуться вони після кількох таких нападів все відновлювати і пошукають для будівництва якесь більш адекватне місце, чи продовжать стояти на своєму. Тим більше, якщо, як це часто буває, із дозвільними документами в них все добре – охоронці за стіною сльозогінки якось не встигли їх продемонструвати усім присутнім.
 
Не можна сказати, що вчинене у неділю було якимось ноу-хау: знесенням парканів вже колись захоплювалися, наприклад, «свободівці». Але не в такому масштабі. Кілька учасників, вже знаючи специфіку участі у подібних акціях та ймовірні наслідки, були у балаклавах. Щодо решти, враховуючи кількість засобів відеофіксації на місці подій, ніхто не може гарантувати відсутності наслідків – як, наприклад, після акції із штурмом офісу Ахмєтова, яку, до речі, теж координував Микола Коханівський.
Без Табу
1

Другое на тему

Комментарии

Публикации