Не вмієш - не берися: Як Росія перетворилася на «Державу 404»

Росія ганьбиться на землі, воді та космосі / Flickr/ix.tank

Автор Без Табу констатує, що спроби Росії продемонструвати силу викликають лише сміх – держава зі столицею у Москві перетворилась на світове посміховисько.

Останнім часом спроби РФ видавати себе за супердержаву не викликають нічого крім іронічної посмішки. Юридичні підстави для цього, звісно є, оскільки 27 років тому саме нове державне утворення зі столицею у Москві світова спільнота визнала правонаступником СРСР. Але на практиці виявилося, що Росія ні на що не здатна без допомоги інших колишніх радянських республік. І особливо критичною для Москви є мінімізація впливу на Україну.

Візьмімо за приклад хоча б таку галузь, як космонавтика. Кремлівська пропаганда досі любить наголошувати на тому, що свого часу саме Радянський Союз першим відправив до космосу спочатку супутник, потім тварин і врешті-решт людину. Проте чомусь не згадується надважлива деталь: майже увесь конструкторський потенціал було сконцентровано у легендарному КБ «Південне» у Дніпропетровську, та й літальні апарати виробляли поруч, на «Південмаші». Щойно повноцінна співпраця через російську військову агресію припинилася, як «Роскосмос» почав колекціонувати грандіозні провали.

Провали ці не були наслідками збігу обставин - навпаки, вирішальним фактором був саме людський. То на заводі, що виготовляє ракетоносії, встановлять датчики догори дригом, то через відсутність хворої комірниці не зможуть отримати потрібні для обшивки матеріали і замінять їх абичим. Історія з діркою у корпусі в районі асенізаційного відсіку космічного корабля «Союз МС-09» взагалі стала трагікомічною – не лише через саму появу, а й через намагання залатати її схожою на клей сумішшю за умов перебування в нерухомості та спробою ідеологічного прикриття з Землі.

Звісно, прихильники усього російського у відповідь одразу натякнуть: системні провали є наслідком санкцій проти РФ та падіння ціни на нафту, до якої було прив’язано аерокосмічний бюджет. Але ракети регулярно падати одна за одною почали ще тоді, коли номінальним президентом був Медведєв, а Росія жила на широку ногу без жодних економічних обмежень. Якщо і були спроби щось виправити, то із консерваторією адепти нанотехнологій очевидно помилилися.

Росіяни ладні принести у жертву своїх космонавтів заради спасіння честі (але то марна справа)

Також «професійні московити» гарантовано зауважать, що припинення співпраці з РФ суттєво вдарило щонайменше по «Південмашу». І помиляться. По-перше, ПМЗ вже давно не є не те що одним з головних підприємств України, а навіть містоутворюючим у Дніпрі. По-друге, дихати на ладан завод почав ще позаминулого десятиліття, коли зарплати токаря п’ятого розряду та посудомийниці у заводській їдальні майже вирівнялися (причому явно не за рахунок підвищення ставки останньої). Врешті-решт, КБ досі функціонує та успішно співпрацює з американцями. А падіння різноманітних «Протонів» є винятково проблемою держави-агресора.

Ба більше, у Заліссі не лише величезні ракети не можуть довести до відкритого космосу, а навіть порівняно дрібними артилерійськими снарядами не здатні влучити в ціль. Це стало зрозуміло після того, як було названо причину техногенної катастрофи в Армянську.

Виявилося, що викид кислоти трапився внаслідок помилок артилерійських розрахунків під час планових військових навчань в окупованому Криму. Крім кислотовідстійника на заводі «Титан» горезвісні «ввічливі чоловічки» влучили ще й у резервуар з відходами на содовому заводі – там, схоже, просто минулося без суттєвого витоку.

Причина замовчення надзвичайної ситуації з боку окупантів з цього ракурсу є максимально очевидною. Одна справа, коли аварія має техногенний характер, і зовсім інша, коли десятки тисяч людей страждають через забавки ворожих військ. За таке, знаєте, і окремий пункт обвинувачення під час розгляду справи країни-агресора мужнародному суді в Гаазі. А може ж бути й так, що шалена «конспірологічна» версія щодо свідомого знищення населення Північного Криму виявиться правдивою, з офіційним поясненням на кшталт «ми ненароком».

З міжнародним тероризмом на Заході у нащадків КДБ теж якось не складається. Мало було того, що Сергій Скрипаль та його донька вижили після ураження смертоносною за визначенням бойовою отрутою, так ще й агенти-виконавці засвітилися геть по-дилетантськи. Точніше, спершу прокололися їхні куратори.

Горе-терористи №...1297 та ...1294

Як можна посилати на завдання людей із паспортами з однаковими серіями та номерами, що відрізняються лише останньою цифрою? Такий підступ помітять навіть десь у дрімучих джунглях, не говорячи вже про батьківщину агента 007. Та й використовували, судячи з оприлюднених деталей біографії, не першокласних професіоналів, а персонажів, яких змусили співпрацювати у добровільно-примусовому порядку в обмін, скажімо, на скасування штрафів за порушення ПДР. Ця «контора» зіпсувалася остаточно, заносьте нову.

При цьому кремлівська пропаганда все ще намагається зберігати вдоволений вираз обличчя та звалювати провину за грішки Путіна та його підлеглих на кого завгодно. Захід, що загниває, міфічні «бендери», що посприяли розірванню «братських стосунків» із Україною, невдоволені політикою Москви емігранти – усі вони начебто намагаються помножити на нуль велич РФ. От тільки множити там за великим рахунком нема чого, бо ідеальним символом цієї держави є не космічний корабель, а фігура півня, зробленого з відходів життєдіяльності.

Видатний російський скульптор Михаїл Боппосов

Недарма розумні люди говорять з давніх пір: не вмієш – не берися.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!