Foreign Policy: Як історичні війни між Україною і Польщею допомагають Путіну

Двом народам необхідно об'єднатись для протистоянню спільній загрозі / Getty Images

Чи дійсно протистояння в історичних питаннях для України і Польщі дорожче за союз проти Кремля, як політики пропонують вирішити протиріччя і наскільки можливо для двох країн забути болісні трагедії в історії.

Журналіст Ян Батесон у статті Ukraine and Poland’s History Wars Are a Gift For Putin для видання Foreign Policy розглядає роль можливого союзу України та Польщі у протистоянні Російській федерації та погіршення відносин через конфлікт на національному ґрунті.

Редакція Без Табу представляє переклад його статті.

Українсько-Польська історична війна – дарунок для Путіна

З 2014 року, відколи Україна почала відчайдушну війну проти краще оснащених і більш багатих росіян і їхніх довірених осіб, країна була у відчайдушному пошуку героїв, щоб надихнути народ. Проте, принаймні, один із них тепер загрожує критичним, і все більш крихким, міжнародним зв’язкам, а Україна не може дозволити собі нічого подібного.

Цей український герой – Степан Бандера, а під питанням - партнерство України та Польщі. В Україні Бандеру в основному пам'ятають як засновника націоналістичної організації, яка боролася з Радянською армією на Західній Україні, починаючи з Другої світової війни до 1950-х років. Бандера перебував у вигнанні та був убитий КДБ у Німеччині.

Після того, як російська пропаганда (та не лише вона – ред.) втрутилась у події Євромайдану, який привів до повалення режиму президента Віктора Януковича, ультраправі (насправді ні – ред.) протестуючі українці стали «Бандерівцями». Натомість, вони почали використовувати Бандеру щоб тролити Кремль, а його популярність в країні зросла до нових висот.

У перший день нового року тисячі українців ходою пройшли в містах по всій країні, щоб відзначити день народження Бандери. Тільки в українській столиці, понад 2000 осіб взяли участь у ході зі смолоскипами центром Києва, скандуючи при цьому "Бандера - наш пророк".

Проблема в тому, що у сусідній Польщі бандерівців засуджують на тому ж рівні, що й Адольфа Гітлера і його найближче оточення. Політично поляки в основному, пам'ятають його за спроби співпраці з нацистами і за те, що його послідовники знищували польських мирних жителів. Це переконання зросло в останні роки, оскільки країна приділяє підвищену увагу до злочинів, вчинених проти поляків під час Другої світової війни.

Саме це останні місяці не дає сну українським і польським дипломатам, які шукають шляхи уникнення ситуації, коли історія підживлює дипломатичну кризу. Другого грудня минулого року президент України Петро Порошенко здійснив поспішне турне до Варшави запевнити польського президента Анджея Дуду, прем'єр-міністра Беату Шидло та інших високопоставлених чиновників, що Україна, як і раніше, шукає співпраці з метою врівноважити російський вплив у Східній Європі та мінімізувати історичні конфлікти. Але на тлі зростаючого націоналізму з обох сторін, ще не ясно, чи буде достатньо цих зусиль.

Враховуючи, що більшість європейських держав зараз зосереджені на власних внутрішніх проблемах, конфлікт з Польщею не міг загостритись в ще більш непідходящий для України час. Об’єднане Королівство як і раніше пожинає наслідки голосування по Brexit, у Франції – президент-невдаха, якого, як очікується, замінять на проросійського президента, та рік виборів у Німеччині, де канцлер Ангела Меркель бореться з наслідками міграційної кризи і терористичної атаки на у Берлині.

В той же час від президента Дональда Трампа в США очікують, що на зміну підтримці України прийде зближення з Москвою, що залишить Київ у дурнях. В ході передвиборчої кампанії Трамп високо оцінив президента Росії Володимира Путіна і обіцяв розглянути питання про визнання анексією окупацію Криму Росією. Ще зовсім недавно Трамп сказав, що він готовий відмінити санкції США відносно Росії, запроваджені через окупацію Криму і її військові дії на Сході України в обмін на угоду про скорочення ядерних озброєнь. Висування Трампом Рекса Тіллерсона на посаду держсекретаря також викликало в Україні стурбованість щодо адміністрації Трампа. Генеральний директор компанії ExxonMobile був нагороджений російським орденом дружби Путіним у 2013 році.

Ця зміна політичного ландшафту залишила Варшаву як найбільш надійного адвоката України перед ЄС і НАТО і єдиним гарантом того, що Україна буде залишатися в порядку денному на міжнародній арені. Поляки всіх політичних партій сприймають російський вплив у Східній Європі як шкоду безпеці і стабільності своєї країни.

Варшава вже давно зробила основою своєї зовнішньої політики і зовнішньої політики Європейського Союзу виведення пострадянських держав з орбіти впливу Москви. Починаючи з Євромайдану польсько-українські відносини були особливо близькі, завдяки тому, що обидва уряди відклали в минуле суперечки, щоб виступити єдиним фронтом проти Москви. Після того, як почалися бойові дії на Сході України, Польща стала третім за величиною постачальником нелетальної військової допомоги своєму східному сусіду, не враховуючи вкрай необхідну гуманітарну та фінансову допомогу.

Завдяки россійській пропаганді в Польші зріз рівень радикально налаштованих

Але в той час як уряди, як і раніше, об'єднуються їх опозицією до Москви, націоналістичний популізм відіграє все більш деструктивну роль для обох країн. Коли партія «Закон і справедливість» прийшла до влади в 2015-му році, польський уряд назвав Ісуса Христа своїм офіційним королем і офіційно підтвердив теорію змови, щодо авіакатастрофи в 2010 році, в якій загинули 96 осіб (зокрема президент Польщі Качиньський), звинувативши Москву в її організації.

Між тим, в Україні, Петро Порошенко загравав із зростаючим націоналізмом у країні. Президент підписав закон, що технічно робить злочином заперечення або неповагу ролі націоналістичних угруповань в боротьбі за незалежність України в період Другої Світової Війни. Він прийнятий, як частина пакету заходів з декомунізації в квітні 2015 року.

Українські закони були прийняті парламентом в той день, коли президент Польщі Броніслав Коморовський звернувся до Верховної ради та обмінявся люб'язностями з українськими законодавцями, шокувавши цим польську делегацію. "Полякам дуже важко зрозуміти це після того, як Польща стала одним з найважливіших прихильників української революції", - коментує ситуацію Лукаш Ясіня, аналітик польського Інституту міжнародних справ у Варшаві, натякаючи на звеличення українців, які, як вважають у Польщі - причетні до вбивства поляків.

У липні польський парламент відкрив вогонь у відповідь, коли обидві палати схвалили заяву, яка вперше поклала відповідальність за вбивства десятків тисяч польських цивільних осіб організацією українських націоналістів у Волинській області, назвавши це геноцидом. На думку багатьох спостерігачів, заява польського парламенту виразила невдоволення Києвом за останнє вшанування таких націоналістів, як Бандера. Раніше в тому місяці, в рамках процесу декомунізації, Рада Києва перейменувала столичний Московський проспект на проспект Бандери.

В Україні часто забувають звернути увагу на польську чутливість з цього приводу. Володимир В'ятрович, голова Інституту Національної пам'яті України, був головним прихильником популяризації ролі націоналістів в історичній пам'яті України часів Другої світової війни і стверджував, що кількість жертв серед поляків на Волині була набагато нижча, ніж пишуть польські історики. На конференції у вересні, він сказав, що поляки, через зв'язок з Росією, повинні розглядати стару назву вулиці, «Московський проспект», набагато більш антипольською, ніж «проспект Степана Бандери».

Подібна перспектива викликала занепокоєння серед політиків та експертів, дозволивши думати, начебто Україна не розуміє, якою мірою відштовхує Польщу своєю політичною історією.

"Політика пам'яті України прагне підірвати польсько-українську єдність", - вважає Андреас Умланд, співробітник Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, одного з київських стратегічних центрів. За словами Умланда, Київ не може дозволити собі ризикувати і псувати відносини з Польщею, враховуючи зростаючу амбівалентність по відношенню до України з боку інших країн Європи і США. Відсутність участі України у військових альянсах вже дозволила Росії захопити Крим і спровокувала неоголошена війну на Сході.

Навіть після визнання польським парламентом вбивства поляків на Волині геноцидом українські законодавці продовжують ескалацію конфлікту на історичному ґрунті. Наприкінці липня групою членів Верховної Ради з Західної України внесено законопроект, який оголошує дії польської держави проти українців з 1919 по 1951 рр. геноцидом. Після Першої світової війни, Західна Україна була на деякий час незалежною, перш ніж зазнала поразки від польської армії і була приєднана до Польщі. У період після Другої світової війни українські націоналістичні організації продовжували боротьбу проти польських і радянських військ. Українці на кордоні з Польщею зазнали етнічних чисток, ініційованих польською державою, їх спочатку переселяють в радянську Україну, а потім насильно переселяють на території, що переходять від Німеччини до Польщі.

"Два останніх президента Польщі і два останніх президента України домовилися не піднімати цю тему на політичній арені. Але польський Сенат і Сейм [верхня і нижня палати польського парламенту] вирішили порушити угоду", - сказав Олег Мусій, депутат українського парламенту і один з авторів законопроекту. Мусій також направив лист в МЗС України, заявивши, що польського консула в Західній Україні треба вигнати після того, як він розкритикував Бандеру та українську історичну політику на засіданні польського парламенту.

Поки законопроект ще повинен пройти голосування і консул залишається на своєму посту, але напруга продовжує зростати. Новий польський фільм під назвою «Волинь» викликав суперечки на Україні, оскільки зображує українців як вбивць мирних поляків. У Києві Польський інститут культури, департамент польського Міністерства закордонних справ, запросив високопоставлених українських чиновників, щоб переглядати цей фільм, але показ не відбувся тому, що українське МЗС направило лист в польське посольство в Києві з проханням відстрочити показ. Ці події розпалили зростання антиукраїнських настроїв у Польщі, а також активної підтримки ультраправого маршу у Варшаві та Східній Польщі, де спалювали українські прапори і навіть закликали до насильства проти українців.

У відповідь міністри закордонних справ України і Польщі підтримали спільне розслідування подій Волинської трагедії, що має призвести до єдиної версії подій. Примирення зосереджене на вирішенні найбільш проблемних моментів історії Другої світової війни, такі як Голокост і колабораціонізм із нацистами, а також включає в себе розробку підручника для обох країн, який стане взірцем для всього регіону. Але міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський вже заявив, що будь-яке офіційне українське святкування майбутнього 75-річчя Української повстанської армії, заснованої послідовниками Бандери, зірве будь-яке примирення.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!