«Човникова дипломатія» по-трампівськи: перемовники США вислухали Путіна й полетіли до Зеленського

07:35
«Човникова дипломатія» по-трампівськи: перемовники США вислухали Путіна й полетіли до Зеленського - фото 1

Спецпосланці Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер провели зустріч із Володимиром Путіним у Москві, після чого одразу вирушили до Дубліна на переговори з Володимиром Зеленським, як повідомляє телеграм-канал «Труха⚡️Україна».

Інститут вивчення війни (ISW) вважає, що під час переговорів у Москві 12 листопада Володимир Путін фактично повторив старі ультиматуми щодо України, НАТО та майбутніх гарантій безпеки, а також спробував нав’язати власну версію лінії фронту. Про це йдеться в новому звіті ISW.

БЕЗ ТАБУ розповідає, що саме, за оцінкою аналітиків, стоїть за останніми заявами Кремля та чому вони свідчать про небажання Москви йти на реальні компроміси.

Москва тримається за ультиматуми 2021 року

За підсумками зустрічі з американськими спецпосланцями Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером Путін, як стверджує ISW, не відмовився від жодної з базових вимог Кремля: ані щодо територій, ані щодо обмеження НАТО, ані щодо впливу Росії на безпекову архітектуру Європи.

Аналітики наголошують, що російська сторона і далі наполягає на тих самих умовах, які озвучувала ще наприкінці 2021 року: припинення «розширення НАТО на схід», право вето Росії на розміщення сил у державах, що приєдналися до Альянсу після 1997 року, а також обмеження військової діяльності в Україні, Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії.

На думку ISW, це означає, що Кремль не шукає формулу миру, а намагається повернутися до порядку денного, який фактично знімає з Росії будь-яку відповідальність за війну.

Територіальні претензії Кремля не змінилися

Окремо Путін, за даними ISW, відкинув ідею демілітаризованої зони в Україні після завершення бойових дій. Натомість він заявив, що єдиною «лінією розмежування» між РФ і Україною вважає державний кордон Росії, який у кремлівській трактовці проходить по межах частково окупованих Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

В ISW підкреслили, що така позиція узгоджується з попередніми публічними заявами російського керівництва: Москва й надалі вимагає повного контролю над усіма чотирма українськими регіонами, які у РФ незаконно внесли до своєї конституції у 2022 році.

Аналітики також звернули увагу, що Путін не відмовляється і від претензій на північні райони України, які Росія називає своєю «зоною безпеки». Помічник Путіна Володимир Мединський, який очолював російську делегацію в Абу-Дабі, окремо заявив, що РФ не погодиться на жодний обмін територіями та продовжить розширювати цю «зону» на Сумщині й Харківщині.

«Будь-яка територія, на яку ступив російський солдат, належить Росії», – цитують у ISW російських переговорників, які просувають цю тезу як частину офіційної позиції Москви.

Кремль відкидає західні гарантії безпеки

Ще одним сигналом, на який звернули увагу аналітики, стала позиція Путіна щодо повоєнних гарантій безпеки для України. 12 листопада він повторив, що розміщення будь-яких іноземних військ на українській території є для Росії «абсолютно неприйнятним».

За оцінкою ISW, Кремль не готовий погодитися на реальні механізми стримування нової агресії, бо вважає навіть обговорення таких гарантій загрозою для власних планів. Путін також традиційно заявив, що іноземні війська в Україні стануть «законними цілями» для російських сил.

Аналітики нагадали: Москва виступає проти будь-яких суттєвих західних безпекових зобов’язань для Києва відтоді, як у Європі почали обговорювати можливе розгортання іноземного контингенту в межах майбутніх гарантій.

Путін намагається нав’язати власну версію фронту

Окрема частина розмови в Москві, за даними ISW, була присвячена спробі переконати американців у вигаданому Кремлем стані справ на фронті. Путін повторив своє хибне твердження про нібито повний контроль російських військ над Костянтинівкою на Донеччині.

Він навіть запропонував провести там так звану «гуманітарну місію» за зразком Олешок, а також запросити міжнародні медіа й правозахисників для спостереження за евакуацією цивільних, щоб показати, «хто насправді контролює місто».

В ISW назвали це типовою для Кремля перформативною спробою підкріпити перебільшені заяви про успіхи російської армії. Аналітики водночас зазначили, що мають дані про щонайменше 41 українську позицію в Костянтинівці та навколо неї станом на 1 вересня 2026 року, тож твердження Москви про «повний контроль» не відповідає реальності.

На думку ISW, Путін може розглядати тимчасове локальне припинення вогню в Костянтинівці як спосіб підтягнути сили для подальшого руху на північ – у напрямку Дружківки, яка є важливим елементом оборонної лінії Фортечного поясу.

«Російські війська вже евакуювали цивільних із контрольованих ними частин Костянтинівки, що свідчить: Кремль, імовірно, бачить у припиненні вогню насамперед військовий інструмент, а не гуманітарний механізм», – зазначили аналітики.

Чому переговори не виглядають перспективними

ISW дійшов висновку, що переговори в Абу-Дабі та Москві не показали жодної готовності Кремля до змістовного компромісу. Навпаки, російська сторона, схоже, намагається одночасно зберегти територіальні претензії, заблокувати західні безпекові гарантії для України та нав’язати США власне бачення «миру».

Аналітики також відкинули кремлівську версію про те, що повномасштабне вторгнення Росія нібито почала через небажання США реагувати на ультиматум Путіна щодо НАТО. У Вашингтоні, як нагадали в ISW, неодноразово робили спроби деескалації ще наприкінці 2021-го – на початку 2022 року.

Таким чином, на думку інституту, Росія не шукає безпечного завершення війни, а намагається закріпити умови, які в перспективі залишають їй можливість для нового наступу.

Раніше БЕЗ ТАБУ писав, що Кремль використав переговори в Абу-Дабі для просування власних ультиматумів і спроби зберегти тиск на Україну та Захід. Тоді ж аналітики звертали увагу, що Москва не полишає намірів впливати і на фронт, і на майбутню систему безпеки в Європі.

Раніше БЕЗ ТАБУ писав про те, як Кремль намагається перекласти відповідальність за зрив переговорів на Україну та Захід.


Публікації