Вірус корупції: Чим насправді є справа Вадима Трояна

11:05, 02 августа
3
Розумійте як хочете - фото 1
Розумійте як хочете / УНН

Оглядач Без Табу пояснює, чому справа заступника голови МВС Вадима Трояна не має стосунку до реальної боротьби з корупцією.

Захмарним рівнем корупції в українських правоохоронних органах давно вже нікого не здивуєш. Звісно, носіїв погонів, яких спіймали на хабарництві та дали реальний строк, в окремо взятому регіоні можна ледве не на пальцях двох рук перелічити. Але представники певних прошарків населення чудово знають, скільки і кому необхідно занести, щоб спійманий патрульним нарядом з кількома грамами марихуани в кишені малолітній родич опинився на свободі та обійшовся без зайвої плями на біографії. Що ж поробиш – доводиться жити самим і давати жити іншим.

Але коли на гарячому беруть не якогось там капітана з райвідділу, а поліцейського-високопосадовця, народ починає водночас дивуватися та гніватися. Подив можна пояснити просто: як публічна особа може дозволяти собі порушувати закон, нахабно сподіваючись, що з нею нічого не станеться? А годуються ці горе-порушники в тому числі і за рахунок пересічних платників податків, тож можна цілком справедливо обуритися. Та чи насправді все настільки страшно і серйозно, як здається?

У справі заступника голови МВС Вадима Трояна аж надто багато підозрілих дрібниць, які заважають визначитися з чіткою позицією – чи то він дійсно злочинець, чи то просто став жертвою обставин. Перш за все дивує сума хабара, який нібито отримав вірний підручний Арсена Авакова. Одні джерела говорять про мільйон гривень, інші наполягають на трьох сотнях тисяч, а під час обшуку квартири підозрюваного і взагалі знайшли лише шістдесят тисяч готівкою. Проблема в тому, що жодна з цих сум рівню амбіцій та повноважень Трояна жодним чином не відповідає.

Якщо повернутися до вищезгаданого прикладу з хлопчиськом, якого спіймали на збереженні «травички», з точки зору тарифікації, то тут просять зазвичай небагато. Тисяч п’ять гривень за старого курсу долара, вдвічі більше за нового – у великих містах Лівобережжя, принаймні, розцінки лишаються стабільними. З іншого боку, високопосадовців, що стосунку до силових структур не мають, іноді ловлять за руку при отриманні кількох сотень тисяч доларів за один лиш підпис на якомусь малозначущому нібито дозволі. Дві тисячі купюр з зображенням Григорія Сковороди – це хабар рівня нерядового працівника міського управління МВС, представника керівної верхівки міністерства в Києві за такі гроші навіть чхнути змусити майже неможливо.

Вірус корупції: Чим насправді є справа Вадима Трояна - фото 62799

Шлях до успіху / колаж Daniel Rodriguez

Коли ж до справи додається цікава подробиця щодо участі в корупційній схемі такого собі громадянина Бржезінського, що має прямий стосунок як до МВС, так і до Нацгвардії та полку Азов (а хабарництво раптово перетворюється на здирництво), життєздатних версій лишається тільки дві.

Перша: заступник і права рука Авакова дійсно виявився настільки дріб’язковим персонажем, що охоче ризикнув поховати свої кар’єрні та життєві перспективи заради суми, еквівалентній власному легальному заробітку. Дійсно, стрімке кар’єрне зростання легко могло прийти у невидповідність до буденних звичок. Адже всім відомо шлях Вадима Трояна у професію - він не людина системи, а звичайний висуванець Авакова, тому міг просто й не знати сталої тарифікації. До того ж, ніхто не відміняє казус Шури Балаганова, що погорів на кишеньковій крадіжці, маючи чималеньку для часів НЕПу суму готівки на руках.

Друга: уся ця історія стосується не боротьби з корупцією, а політичної боротьби, в якій Авакову та Народному Фронту протистоїть президент та БПП. Ми всі уважно читали суботнє інтерв’ю Міхеїла Саакашвілі та запам’ятали тези про жадібного та мстивого президента, що поділив країну з Аваковим. То ж логічно припустити, що довго терпіти знахабнілого напарника-конкурента Петро Порошенко просто не має сил. А в тому, що Аваков дійсно знахабнів, розкажуть у Києві, Одесі та навіть богом забутій Бережинці.

Так чи інакше, а в цій історії пересічному українцю нема кому симпатизувати. Вадим Троян сам по собі є персонажем неоднозначним, і відповідей на деякі питання по ньому немає досі. От що він, скажімо, робив три роки тому у Харкові в компанії молодчиків, що збиралися захоплювати приміщення ОДА? Візуальні докази присутності є, пояснень нема, а у байки про засланого до ворожого розташування козачка вже ніхто не повірить. Та й інші креатури колишнього голови Харківської ОДА, до речі, привертають до себе увагу швидше одіозністю та суперечливими висловлюваннями. Кадрова політика вже така, що робити.

Втім, особи, що хочуть показово покарати чи то Трояна, чи то його покровителів, теж не ангели. У Юрія Луценка до заступника міністра внутрішніх справ взагалі є особисті рахунки. Чи пам’ятаєте ви, хто розпочав розслідування щодо нерухомості в центрі Києва, яка нібито належить чи то сину генпрокурора, чи то його фірмі? Отож бо й воно. Можливо, ця деталь до справи не має жодного відношення, та чи легко буде керманичу ГПУ залишатися неупередженим? Швидше ні, ніж так, особливо тоді, коли однопартійці тиснутимуть та квапитимуть.

Втім, залишається питанням, чому пан генпрокурор спочатку так активно взявся топити Трояна та навіть зламав декілька списів у соцмережах, в потім рапотово охолодів та “злився”.

Пан генпрокурор просто втомився?

Цікаво й те, як реагують на ці події певні українські ЗМІ. Підлеглі Ігоря Гужви, наприклад, досі не можуть визначитися, кого треба множити на нуль, а кого відбілювати. З одного боку, НФ – політсила, що за визначенням є для проросійського джерела та його спонсорів ворогом і конкурентом. Але чи можна лишатися осторонь, коли є можливість боляче вкусити президента та правлячу партію? Звичайно, що не можна. І тому доводиться крутитися та стрибати зі сковорідки на сковорідку.

Схожі за риторикою та походженням ресурси поводять себе аналогічно. Деякі «адвокати» і взагалі городять таке, що на жодну голову не налізе. Ручний політолог острівного магната Вадима Рабиновича на прізвище Бортник, наприклад, вважає, що круговерть закрутили – увага – члени команди Саакашвілі, які мали на меті зіштовхнути лобами БПП та НФ. Хто там наступний в черзі, інопланетяни чи рептилоїди, не підкажете?

Зрештою, справа Трояна в черговий раз змушує констатувати, що на хвилі революції до влади в Україні знову прийшли не професіонали, а в кращому випадку - популісти, в гіршому - дрібні злодюжки, що нині масштабують свій досвід на всю державу. Такі справи.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
3
Публикации