Торпеда, що проходить повз: Чому в Авакова не виходить бути героєм

Група товаришів

Оглядач Без Табу знімає позолоту з пафосних заяв Арсена Авакова та показує, як МВС в історії з диверсантами демонструє свою совкову сутність.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков останнім часом перебуває у невиграшному, м’яко кажучи, становищі. Навіть трагічна історія з вибухами складів з боєприпасами в Калинівці не допомогла йому підняти рейтинг Народного Фронту завдяки хвилі щирого народного невдоволення.

Ні, відставки Віктора Муженка в Україні бажають, схоже, всі крім деяких військових (бо субординація не дозволяє висловлювати критичні думки про командування) та політичних соратників (бо своїх валити до певного часу не можна). Але голові МВС одразу ж пригадали, що саме підлегле йому відомство зокрема мало забезпечувати охорону військового об’єкту. А надмірна балакучість відданого радника Антона Геращенка тільки додала масла до вогню.

Пан Геращенко нагнітає

Пан Геращенко нагадує, що він нагнітає

Пан Геращенко задоволений. В нього все вийшло

Проте днями нарешті з’явився привід відрапортувати про визначне досягнення. На Закарпатті місцева поліція затримала трьох підозрілих осіб, які після перевірки нашвидкуруч виявилися досвідченими диверсантами. Прямували вони до Верецького перевалу, аби підірвати розташований там угорський пам’ятник. Все нібито було зрозуміло – і знаряддя для скоєння злочину у гастролерів знайшли, і самі злочинці не надто чинили опір (особливо після того, як їх за старою традицією поклали «пиками в землю»). Але МВС одразу вирішило зіграти ва-банк, навіть не чекаючи реакції не те, що СБУ, а навіть простого люду.

Аваков уполномочен заявить

За версією правоохоронців, затримані диверсанти є причетними до низки терактів, скоєних протягом двох останніх років. Щоправда, в кримінальних справах теракти ці проходять переважно як псування громадського майна задля розпалення міжетнічної ворожнечі. Усе це сприймається спокійно аж до того моменту, доки не стає відомим список злочинів. Навіть людині, яка досі щиро довіряє українській чи то міліції, чи то поліції, цілком може здатися, що горе-терористів намагаються, як сказали б в кримінальному середовищі, «пустити паровозом». Які ж гріхи та грішки намагаються на них навісити?

По-перше, мова йде про чотири випадки неприхованого антисемітизму, які можна було пов’язати один з одним виключно за ознакою ненависті до євреїв. Минулого листопада в Чернівцях хтось сплюндрував одну з місцевих синагог, лишивши на стіні непристойний напис. За місяць в Умані напередодні святкування Хануки на могилу Нахмана підкинули свинячу голову з вирізаною свастикою. Вже цього року мали місце спроба підпалу синагоги у Львові та вибух гранати в тій-таки Умані під час святкування Рош Ха-Шана, під час якого постраждало кілька громадян Ізраїлю. Чи бачите ви щось спільне у цих злочинах хоча б за почерком злочинців? В тому-то й справа, що ні.

По-друге, представників ОЗГ «Торпеда» звинувачують в організації двох вибухів поруч з іноземними дипломатичними установами. Та що там поруч – влітку цього року вибухові пристрої почергово прилетіли в будівлі посольства США в Києві та консульства Польщі в Луцьку. Додайте сюди намір підірвати угорський пам’ятник на Закарпатті, і усе нібито стає зрозуміло. Але якщо проаналізувати ті нечисленні докази, які випливли назовні, то на ознаки діяльності однієї й тієї ж групи якось не схоже.

Емоції затриманого співпадають з перспективами НФ

По-третє, затриманим приписують також безпосередню участь у двох епізодах, які до міжетнічних конфліктів стосунку не мають взагалі. Пам’ятаєте дивний вибух на вулиці Грушевського в Києві під час святкування цьогорічного Дня незалежності, під час якого постраждали родичі Героя України та учасника АТО Валерія Чібінєєва? Авжеж, пам’ятаєте. Кілька годин потому на вулиці Курбаса сплюндрували нещодавно встановлений пам’ятний знак учасникам бойових дій на Донбасі. За версією МВС, нібито мала місце і спроба підірвати пам’ятник за допомогою гранат – дивно лише, що півтора місяці тому про це ніхто не говорив.

В чому суперечливість ситуації? Та в тому, що весела компанія, основу якої складали мешканці Черкаської та Київської областей, дійсно може виявитися винною в усіх вищезгаданих злочинах. Але швидше Янукович повернеться до України, ніж ця версія виявиться правдивою. З радянських часів, коли за злочини одного маніяка могли заарештувати і засудити з десяток непричетних людей, майже нічого не змінилося. І не варто дивуватися, якщо злочинці отримають недостатньо жорсткий вирок. Ба більше, справа може взагалі не дійти до суду, що для наших країв вже звично.

Цікаво звучить і звинувачення на адресу членів колишньої Партії Регіонів. Володимир Олійник та Сергій Тулуб – та ще сволота, але погодьтеся, що звалити всю провину за організацію низки злочинів на тих, хто виїхав до Росії і на батьківщину навіть в труні не повернеться, надто вже зручно. А от називати імена підозрюваних з членськими квитками Опозиційного блоку відомство Авакова не поспішає. Хтось може зауважити, що зараз необхідно зберігати таємницю слідства. Але щось підказує, що представники проросійської політичної еліти з каламутної води вийдуть сухими та чистими. Так, навіть в тому випадку, якщо суспільство дізнається їхні прізвища.

Втім, в МВС результати розслідування вже, здається, нікого не хвилюють. Головної мети досягнути вдалося майже миттєво: народ перестав звертати увагу на калинівський прокол і почав жваве обговорення невідомої нікому до останнього часу «Торпеди». Так що можна трішки перевести подих і знову починати воювати за рейтинг Народного фронту.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!