Стріляйте у піаніста: Чому Арсен Аваков – міністр-нездара

20.02.2018, 11:45
Арсен Аваков готує щось не те - фото 1
Арсен Аваков готує щось не те / Геннадій Григоренко via Facebook

Автор Без Табу пояснює, чому погрози Арсена Авакова зняти охорону з судів видають в ньому малоосвічену людину, яка займає не своє місце.

Чи пам’ятаєте ви, як аргументують свою безумовно радикальну позицію ті, хто не бажає легалізації вогнепальної зброї? Все просто: чим більше на руках у громадян буде законно придбаних пістолетів, тим швидше зростатиме рівень злочинності. Але для скептиків є погані новини – рівень злочинності і так зростає, а кількість нелегальної зброї стає більшою кожного місяця. І не лише через те, що десь під боком триває війна.

Інцидент, який стався минулого тижня в Києві під приміщенням Солом’янського районного суду, де обирали запобіжний захід для Геннадія Труханова, цю тезу підтверджує. Ветеран АТО завдав поранення поліцейському з пістолета під час чергової сутички, передбачувано потрапив за ґрати, але інший районний суд столиці, Шевченківський, довго тримати стрільця під арештом не став. Справа і так не здавалася пересічною - щоправда, про пораненого майже нічого невідомо, зважаючи на звичку влади піаритись на таких жертвах, то це виглядає підозріло. Особливої ж родзинки їй додала реакція міністра внутрішніх справ.

Арсен Аваков за допомогою літер і емодзі висловив свої почуття. Щоправда, не вистачає гіфок

У понеділок переляканий Арсен Аваков заявив, що суддя вчинив неправильно, відпустивши з-під варти небезпечного злочинця, і пообіцяв вжити відповідних заходів. Полягають вони, на думку очільника МВС, у знятті охорони абсолютно усіх судових установ з боку його підопічних - поліції та нацгвардії. Не варто дивуватися, якщо вже зараз з подачі одного з лідерів напівживого «Народного Фронту» готується юридично правильне (як йому здається) подання до уряду. Бо без нього нічого не вигорить. Проте Аваков пожинає те, що свого часу посіяв, в тому числі, через незнання деяких специфічних моментів.

По-перше, в цивілізованій країні представник виконавчої гілки влади не має так відверто і нахабно тиснути на гілку судову. Якщо вже з рук героїчного колись вояка зняли кайданки, то винен в цьому не суд, а сторона обвинувачення, яка не надала доказів небезпечності затриманого для суспільства. Подібне сталося не вперше і не востаннє. Тож пеняти міністру треба на слідство, тобто на товаришів по нещастю з прокуратури. Там, до речі, керує така сама людина без профільної освіти.

По-друге, Аваков, схоже, не бачить різниці між правом та обов’язком охороняти судові установи. Раніше цим займався спецпідрозділ «Грифон», який зі своїми функціями через раз, але таки справлявся. Проте його було розформовано в процесі перетворення міліції на поліцію, після чого про централізовану охорону як явище можна було забути. І це не єдине свідчення непрофесіоналізму Авакова та його команди. Бо на Заході, скажімо, всі здивувалися перш за все тому, що українські поліцейські не вперше дозволяють стріляти в себе так, ніби пістолети у іншої сторони вічного конфлікту іграшкові.

Заради справедливості варто зауважити, що не лише МВС можна зробити винним у поточному гармидері. Верховна Рада закладала у кілька останніх державних бюджетів певну суму на організацію окремої служби охорони судових установ. Але судова гілка влади чи то не розуміє намірів законодавчої взагалі, чи то розуміє неправильно. Бо кожного разу виявляється, що службу або «забули створити», або не вистачило ресурсів, бо гроші чому пустили в інших напрямках.

Можливо, міністр Аваков не знає, але останньою інстанцією в плані зняття охорони є зовсім не МВС, а Державна судова адміністрація України. Тож скільки б Аваков не погрожував шановним панам з Липської, 18/5, але жодна з його погроз не має юридичної сили, оскільки відповідний договір без згоди ДСАУ розірвати неможливо. Втім, сам міністр про це, мабуть, просто не здогадується через проблеми з матчастиною.

Найцікавішим у цій історії є те, що без участі одного з керівників силового блоку нічого б не трапилося. Пістолет, з якого ветеран-стрілець поранив копа (згідно офіційної версії), свого часу був отриманий в якості відзнаки за виконання патріотичного боргу в зоні АТО. І дарував його – яка ж несподіванка – особисто Аваков Арсен Борисович, міністр внутрішніх справ. До речі, це не перший випадок, коли хтось із власників міністерських подарунків скомпрометував себе. Для повного комплекту не вистачає лише пограбування, вчиненого за допомогою такої зброї. Але враховуючи масштаби роздачі тієї зброї та контингент, здається, що то лише питання часу.

Що ми маємо в підсумку? Некомпетентного реформатора силових структур, який за чотири роки так і не підтягнув власні юридичні знання вище за рівень першокурсника юрфаку. Обіг зброї на території держави без жодного дієвого контролю з боку влади – хоч оголошуй місячники добровільної здачі, хоч не оголошуй, але це не лазня, тут нема ні голих, ні дурних. Кільканадцять мільйонів надмірно стурбованих громадян, які чхати хотіли на логіку і намагаються довести всім, що за фактичного беззаконня справи будуть кращими, ніж за наявності закону, який обіг зброї чітко регулюватиме. І традиційну міліцейську «подвійну бухгалтерію», бо рівень злочинності для внутрішніх зведень та публічних заяв передбачувано різниться.

Є, однак, цікава версія, яка може все пояснити. А раптом виявиться, що Арсен Аваков лише прикидається дурником, і всі ці резонансні заяви є лише засобом політичної маніпуляції якщо не для підняття рейтингу, то хоча б для привернення до себе уваги? Проте подібні розклади є недієздатними хоча б через те, що чоботар має робити чоботи, а не сидіти в міністерському кріслі.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
powered by lun.ua

Публикации
Загрузка...