Спінер Порошенка проти Саакашвілі: В яку гру бавиться українська влада

Президентський спінер, також відомий як закон / Getty Images

.

Якщо говорити відверто, захищати Міхеїла Саакашвілі після подій останніх місяців буде непросто. Не дуже кортить виступати в якості адвоката політичного діяча, що в критичний момент почав верзти казна-що на ZIKу поставив власні інтереси вище за інтереси держави, що надала йому другий шанс увійти в історію видатним реформатором. Проте зробити це доведеться.

Чому? Та хоча б тому, що інша сторона неодноразово заходила за межі фолу, то роблячи пану Саакашвілі ведмежу послугу, то вставляючи палки у колеса. Врешті решт, Міхеїл Саакашвілі може не повернутся до України, але більшості з нас з цією “стороною” нам жити пліч-о-пліч щонайменше дві дюжини місяців.

Міхо мені друг…

Коли два з лишком роки тому адміністрація президента почала екстрену роздачу громадянств варягам, що мали обійняти посади в новоствореному уряді, мало хто спромігся зауважити, що добром це може не закінчитися. І в підсумку все дійсно досить кепсько, причому, перш за все для варягів, яких нова влада використала з певною метою і відправила геть. Варяги від’їхали, а народ зрозумів, що боротися з близьким оточенням президента (згадайте конфлікт між Абромавічусом та Кононенком) та медично-фармацевтичною мафією (тією самою, яка з’їла Квіташвілі) в поточних умовах сенсу немає.

Багатоходівка чи бумеранг?

Про те, за якою процедурою іноземців робили громадянами України, особливо не розмірковували навіть люди з юридичною освітою. Війна, мовляв, спише усі недоробки, а коли ворог остаточно впаде на коліна, тоді й розберемося. Але не варто забувати про недосконалість українських законів та кодексів, більшість з яких або писалися поспіхом на колінці, або ухвалювалися в розрахунку на «підстилку з соломки» для певних нечистих на руку осіб.

Сталість юридичних норм – одна з тих мрій, яка, схоже, не збудеться в Україні ніколи. Що ж не так було в даному випадку?

По-перше, надавати Міхеїлу Саакашвілі громадянство офіційний Київ не мав жодного права через приховування важливих відомостей під час заповнення анкети. Колишнього президента Грузії заочно заарештували на батьківщині ще до того, як він готовий був стати повноправним українцем. Українські силові структури та спецслужби, судячи зі зроблених днями заяв, чудово знали про це, але нагору не доповіли. Чому? Та надто вже клієнт цінний. На нього покладалися чималенькі сподівання, йому дали важливе завдання. А було воно не надто простим: необхідно було викурити з регіону немов ладаном максимально можливу кількість агентів впливу Ігоря Коломойського, що вже тоді перетворився зі стратегічного партнера на ворога і конкурента. Так-так, на Банковій та Грушевського вже тоді почали шукати менше зло.

По-друге, ситуація навколо підпису щасливого власника громадянства у вищезгаданій анкеті склалася всебічно нездорова ситуація. Міхеїл Ніколозович стверджує, що папери подавали його помічники, а не він особисто. Народний депутат від БПП Володимир Ар’єв остаточно перетворюється на зливний бачок близнюка Антона Геращенка та підвищує градус напруги і нібито наводить неспростовні докази, відповідно до яких папери взагалі подавалися заднім числом, і громадянство через ці порушення надавати було не можна. А потім і взагалі стає зрозуміло, що Саакашвілі до цієї анкети стосунку не має, до того ж після переїзду до України, за власними словами, підписується виключно кирилицею. Та й автограф у грузинській версії з оригіналом не збігається.

Написаному вірити

По-третє, громадянства колишнього президента Грузії позбавляють на підставах приховування та/або неправдивої подачі даних в анкеті, яку оформлював і подавав не він. Відповідно до статті 21 Закону про громадянство України все нібито гаразд: «Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України». Але біда в тому, що навряд чи ці папери подавав особисто Міхеїл Саакашвілі. До того ж за публікацію не передбачених для загального розповсюдження особистих даних Ар’єву непогано було б влаштувати прочуханку. Проте ніхто нікого, звісно ж, не сваритиме.

Шлях Ар’єва

В кращих традиціях творчості Леся Подервянського в цій історії стовідсотково позитивних героїв бути не може. Чи розумів виписаний з-за кордону реформатор-революціонер, що отримує жаданого документа не за спрощеною процедурою, а з купою процесуальних порушень? Авжеж, розумів. Чи розуміли на Банковій та Грушевського, що за цю «спрощеність» їм рано чи пізно доведеться якщо й не відповідати, то точно вислуховувати незручні питання на свою адресу? Авжеж, розуміли. А наслідки подібних загравань з дияволом можуть бути цілком серйозними.

Чудова ідея для восьмого сезону Suits / або Декстера

Чи пам’ятаєте ви про звинувачення щодо втручання в президентську кампанію в США на адресу України з боку Дональда Трампа? Авжеж, пам’ятаєте. А Саакашвілі зараз за дивним збігом обставин перебуває саме в Америці і за необхідності може розповісти багато цікавого про події тих часів. Це особливо інтригує ще й тому, що у Штатах назріла зміна генерального прокурора, і місце Сешнса цілком може посісти Руді Джуліані. Комусь він відомий в якості успішного міського голови Нью-Йорка, а батоно Міхо добре знайомий з ним через спільні справи юридичного характеру наприкінці минулого століття. Невідомо, як усе складеться в підсумку, але інтриг тут явно вистачає.

Тим же українцям, які уважно слідкують за парламентськими перипетіями, варто поставити собі одне-єдине питання: чи може виглядати випадковою в контексті останніх подій відмова народних обранців зняти недоторканість з ляшківця Лозового? Того самого, за поданням якого третього президента Грузії офіційно позбавили українського громадянства. Таких збігів у наших краях зазвичай не буває. І звичку загрібати чужими руками жар нікуди не подінеш. Не дивуйтеся, якщо другий номер партійного списку РПЛ одного чудового дня все-таки стане цапом-відбувайлом (нехай і цілком справедливо). Бо пам’ятати про добрі справи в поточних умовах надто небезпечно – сентиментальним політикам у жорстоких іграх не місце.

Стара приказка говорить, закон як дишло - куди повренеш, туди й вийшло. В наші часи, коли життя прискорилось, закон доречно поривняти з хітом весняно-літнього сезону - спінером. Як бачимо - спінер у руках президента крутиться, справи мутяться робляться.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!