Революція перед ліквідацією. Кому потрібні міські ринки

І це також столиця / Facebook Стоп стихийка

Торгівля у містах неминуче переформатовується, з’являється все більше супермаркетів, бабусі з городиною та МАФи починають зникати як явище. Але чомусь ніяк не зникнуть. А боротьба виходить на наступний етап – тепер Київрада розробляє нові правила торгівлі на ринках.

Територія ринку, за новими правилами, має бути відокремлена від проїжджої частини, житлового та комунального секторів. Серед вимог - безпечні входи і виходи, штучне освітлення території ринку, телефонний зв'язок, електро-, водопостачання та водовідведення, туалет, облаштовані місця для сміття. От чесно – дешевше побудувати супермаркет. Особливо враховуючи, що власники таких торгівельних точок на ринках якщо вже не змінили формату до цього часу, то не мають на це зайвих ресурсів. В кого було на що переоблаштуватись хоча б на невеличкий магазин – давно це зробили. А ринки – вони завжди лишаться ринками, з усією їхньої хаотичністю і антисанітарією, це прямий наслідок певного фінансового рівня. Ну і ментальності – часто власники, навіть маючи зайвий прибуток, краще вкладуться в додаткову партію товару, ніж у переобладнання.

У нових правилах планують передбачити окремі спеціалізовані зони з продажу різних видів продукції та зобов’язати продавців надавати покупцям документи щодо ветеринарно-санітарної експертизи. Зараз перевірку продуктів переважно здійснюють самі покупці, експериментальним шляхом. Питання до якості та відсутність чеків – мабуть, найперше, що змушує людей йти повз ринки до супермаркетів. Бо ціна – те на те й виходить: у магазині трохи дорожче, але зважиш сам, на ринку – трохи дешевше, але обважать рівно на ту різницю чи більше. Таке спостерігати – це вже, мабуть, вічне прокляття для людини, що «наосліп» відчує різницю грамів у двісті.

Ще один аргумент, який досі чути, наприклад, він екоорієнтованих айтішників – деякі з них, як не дивно, досі скуповуються у бабусь на стихійних ринках. Кажуть, що це і бабусям допомога, і собі – екологічно чистий продукт. А позбавити міста оцієї торгівлі «з землі» можна, власне, лише усунувши справжню причину. Їдуть на міські ринки не через всю область – все одно невигідно. Переважно це якісь приміські села. Звідти закуповувачі могли би просто забирати все це гуртом за людською ціною. Бо воно людям, м’яко кажучи, теж не з неба впало. Деякі «еколавки», інтернет-магазини та й просто ресторани здорового харчування вже запустили цю хвилю, але щоб це перетворилося на якусь загальну схему – то ні.

Такий «Шанхай» є, напевно, у будь-якому великому місті. І такі місця скрізь однакові – привези туди людину із зав’язаними очима, то й не скажеш, у якому це населеному пункті, і не важливо, які архітектурні цікавинки знаходяться буквально за рогом. І при облаштуванні часто йдеться не лише про незручність, а й про пряму небезпеку. У січні 2015 року у Запоріжжя вибухнув газовий балон у кіоску з продажу шаурми. Постраждав чоловік, який заліз до кіоску, щоб зрізати та вкрасти обладнання. У березні 2009 року вибух балону стався у Дніпрі, тоді загинули двоє жінок – продавчиня кіоску та її колега. У 2008 році у Києві від вибуху у кіоску, де смажать курей, постраждали 17 осіб. Після цього випадку у Харкові намагалися провести перевірку подібних місць, наприклад, на станції метро «Студентська», де для того, щоб дістатися від метро до свого дому, мешканцям доводиться кожного дня проходити коридор із торгівельних кіосків. Тоді продавці на точках із шаурмою і балонами документи не показували, говорили, що вони у власників, а ті хтозна де. З того часу взагалі-то нічого і не змінилося.

Якось так тепер виглядає кінцева станція метро на Оболоні / Без Табу

На київській станції «Героїв Дніпра», у не самому захаращеному спальному районі, проблемою стихійного ринку скористалися забудовники. Тепер торгівельні ятки стали аргументом за будівництво торгівельного центру. Аргумент проти – небезпека будівництва через те, що воно ведеться фактично на місці станції метро. Суперечки дійшли до пікетів під КМДА, де збиралися противники та прибічники. Усі вони ніби були проти стихійної торгівлі, але позбутися її хотіли різними методами. При цьому пікет за будівництво торгівельного центру виглядав якось дивно – бабусі-учасниці плуталися у своїх розповідях та, схоже, самі не зовсім розуміли, нащо прийшли. Якусь притомну альтернативу у цьому протистоянні поки що запропонувала одна з політичних партій, яку ми не будемо тут називати. Але йдеться про ескізи проекту з облаштування території на колі станції метро – дерева, клумби, доріжки, лавки, все доволі симпатично. Було б непогано продемонструвати це все на громадських слуханнях 7 вересня – якщо їхні результати не сплановані вже давно, як це часто буває у таких випадках.

Взагалі-то за законодавством 20-метрова зона біля метро має бути вільною від будь-яких забудов. Але якщо з будівництвом прямо над станцією поки що нічого не можна зробити, що казати про інші, менш критичні випадки.

Епопея зі знесенням МАФів у Києві стала вже якимось брендом, щось на зразок Кличка на велосипеді. Кіоски зносять періодично у різних районах Києва, вони з’являються знову. Оголошення у метро із закликами не купувати нічого у кіосках, схоже, не мають жодного ефекту. А боротьба з такою торгівлею взагалі починається лише там, де місцевим вже допекло, а вони в свою чергу, почали діставати міськвладу – і таки дістали. Хоча під час таких рейдів зносять чомусь не усе під корінь – наприклад, під час нещодавньої ліквідації на Святошині кіоск Roshen спочатку вцілів (міськвлада пояснювала це тим, що власники кіосків перекривали дорогу).

Є ще кілька місць у Києві, з якими терміново треба щось робити. Зважаючи на спеціфику дислокації, місцеві там навряд чи самі організуються для упорядкування території. І сучасне будівництво там навряд чи врятує ситуацію, бо як такого запиту на нього нема. Мова про барахолки на Куренівці та біля Дарницького вокзалу – де складається враження, що мешканці просто виносять з дому весь непотріб і намагаються скинути комусь, кому він хоч трохи потрібніший. Потерпатимуть від зникнення таких ринків, напевно, лише мисливці за якимись екзотичними запчастинами до приладів, які давно не виробляють. А виграють усі інші. Якщо вже робити так, щоб усі були задоволені, то не завадило б хоча б обнести це страхіття якимось парканом. А тоді, можливо, і нові правила роботи ринків згодяться.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!