Програма передач на завтра. Чому не варто жалкувати з приводу відставки Зураба Аласанія

04.11.2016, 12:00
Чому не вдалося реанімувати державне телебачення? - фото 1
Чому не вдалося реанімувати державне телебачення? / Тарас Малий, УКУ

Про проблеми з трансляцією спортивних змагань, невибагливість глядачів та інші камені спотикання державної медіареформи.

"Мавр зробив свою справу, мавр може піти". Зураба Аласанія ця цитата стосується лише частково – щойно владна верхівка задовольнить прохання керівника НТКУ про відставку, він може спокійно залишити посаду, яку займав достатньо довго. Але сказати, що він хоча б наполовину виконав справу, за яку взявся одного чудового дня – покривити душею. Бо якогось суттєвого зрушення у кращий бік досягнути так і не вдалося.

Заради справедливості варто відзначити, що УТ-1 завжди було погибельним місцем. Так, саме УТ-1 – хоч «Першим Національним» назвіть цей засіб масової інформації, хоч Громадським чи Суспільним Телебаченням, але його радянська сутність не зміниться ані на йоту. Недарма хтось колись пожартував про те, що становище можна покращити лише у випадку накриття будівлі за адресою Мельникова, 42 саркофагом на зразок чорнобильського. Та й то доведеться почекати близько ста років, щоб побачити якісь зміни на краще.

Жарти жартами, але робота Аласанія дісталася насправді невдячна. І треба зауважити, що іноді Зураб Григорович давав привід похвалити себе. Скажімо, він доклав чимало зусиль для того, щоб прибрати з ефіру тривалі концертні марафони імені Михайла Поплавського, які цілком могли нашкодити психічному здоров’ю нормальної людини. Значно більше часу в ефірній сітці було відведено передачам та ток-шоу на гостросоціальні теми. Почався показ серіалів європейського (здебільшого польського) виробництва – глядачеві треба було довести, що на російському медіапродукті світ клином не зійшовся. Здавалося, що ще трохи, і державне телебачення дійсно перетвориться на ефективне ЗМІ.

Але от же ж біда: рейтинги «Першого Національного» за час роботи Аласанія суттєво впали. Якщо хтось звик день у день вживати дешевий шмурдяк, то на дорогий віскі його вже не присадити за всього бажання. Виявилося, що аудиторія каналу не хотіла роздумів про суспільно-політичні проблеми та польських історичних драм – вона хотіла звичного трешу, який генерували колишній завідуючий клубом на Кіровоградщині та його театр абсурду. Тому і вийшло все як завжди – єдиний хороший за два роки задум звівся нанівець.

В інших випадках Зураб Григорович давав приводи виключно для критики на свою адресу та на адресу своїх підлеглих. Почалося все з минулорічного молодіжного чемпіонату світу з футболу, на який збірна України відібралася вперше за десять років. Віктор Коваленко, який зараз є незамінним гравцем «Шахтаря» та збірної України, чудово показав себе, ставши одним з найкращих бомбардирів турніру. Але українська публіка звершень вихідця з Херсонщини та інших підопічних Олександра Петракова на «Першому Національному» так і не побачила, хоча спочатку планувалися прямі трансляції з Нової Зеландії. У чому ж справа?

А в тому, що Аласанія на словах вирішив погратися в ура-патріота. Ну не сподобалися керманичу НТКУ рекламні щити з написом «Газпром», і все тут! У щирість намірів Зураба Григоровича можна було б повірити, якби не наявність прямих трансляцій матчів чемпіонату світу серед клубів, під час яких реклама російського паливного флагмана теж кидалася в очі. Ніхто з працівників спортивної редакції НТКУ чомусь навіть не спробував пояснити шефу, що Газпром є одним з головних спонсорів FIFA. Або пояснив, але погано чи недостатньо голосно.

Втім, під час Олімпіади в Ріо-де-Жанейро стало зрозуміло, що справа була зовсім не у рекламі однієї з системоутворюючих компаній країни-агресора. Причина відсутності трансляцій виявилася значно прозаїчнішою: у НТКУ просто не було достатньої суми грошей на придбання відповідних прав. Через фінансову скруту і показ олімпійських змагань не вдалося організувати як слід, що обурило не лише пересічних глядачів, а й представників спортивних ЗМІ. Навіть Ігри в Атланті та Сіднеї висвітлювалися більш якісно та добросовісно, якщо вже бути відвертими до кінця.

Чи спробував Аласанія врятувати честь та обличчя у скрутній ситуації? Спробував, але за допомогою дуже специфічних засобів. На критику у соціальних мережах він відповідав однаковими закидами – ви агенти Кремля, ви нічого не розумієте у телебаченні і не маєте права мене критикувати. Розбавлялися ці сентенції чималенькими порціями матюків, що керівнику державної структури аж ніяк не личить. А коли закінчувався навіть запас лайливих виразів, критиків доводилося блокувати усіма можливими способами. Коли поважний чиновник поводить себе як істеричний неосвічений хлопчисько, це завжди смішно та сумно водночас.

Висновок можна зробити один: не варто жалкувати та плакати за Аласанія так, як це останніми дням роблять деякі представники медіаспільноти. Чомусь здається, що без старань Зураба Григоровича УТ-1 під будь-якою назвою не вріже дуба найближчим часом. А для реального покращення ситуації все ж потрібне диво.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
Публикации
Загрузка...