Незнання страху: Чому ДТП за участю малолітніх мажорів в Україні не припиняються

Bentley, за кермом якого був Нестор Шуфрич-молодший, спричинив ДТП / Moshe Azman via Facebook

Аварія за участю сина нардепа Нестора Шуфрича в черговий раз привернула увагу до проблеми «безкарних мажорів». Оглядач Без Табу долучається до дискусії та називає головні причини того, що ситуація не змінюється на краще.

Тема дурнів та доріг в розрізі українських реалій ще довго буде актуальною. Навіть тоді, коли на автошляхах державного значення зникнуть останні ями, а автомобільне законодавство буде переписане під потреби пересічного громадянина, а не Святаша з Васадзе, резонансні ДТП все одно траплятимуться. І реакція правоохоронних органів та судової системи до певного моменту завжди буде однаковою. Але не реакція інших людей. Іноді ця різниця виглядає надто вже лицемірно.

Коли два тижні тому Петро Димінський влаштував під Львовом дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої загинула жінка, суспільство негайно додало його ім’я до списку «антигероїв асфальту», яким відмити власну репутацію вже не вдасться в принципі. Осуд був всебічним, навіть МВС в особі Антона Геращенка пообіцяло посприяти встановленню справедливості, нехай і заради власного піару. Колишній нардеп від Партії регіонів Петро Димінський, кінець кінцем, не міг похвалитися всенародною любов’ю та повагою що так, що інакше.

Аварія за участю сина Шуфрича: Bentley протягнув постраждалого 20 метрів на капоті

Інцидент за участю Нестора Шуфрича-молодшого, що стався минулої суботи у центрі Києва, чомусь викликав в певних колах зовсім інші емоції. Так, жертва наїзду лишилася живою, родичі винуватця пригоди терміново викликали на підмогу лікаря аж з Ізраїлю. Та й машина, за кермом якої був нащадок одіозного політика, клану Шуфричів не належала – її було позичено для зйомок відеокліпу якогось невідомого широкому загалу реп-виконавця… Але питання було навіть не в цьому.

Піарники Шуфрича працюють

Деякі політики та публічні особи (в тому числі навіть ті, що до закарпатських мафіозі з мандатами ставляться швидше негативно) зненацька виступили на захист правопорушника. Мовляв, він ще дитина, дітям треба давати час на виправлення помилок. Та й родина його повела себе досить чемно. Навіть вищезгаданий Антон Геращенко заявив, що Нестору Несторовичу в найгіршому випадку загрожує лише умовний термін – хлопчисько раніше не притягався, злочинного наміру не мав та й в цілому має позитивну репутацію. І це після того, як радник Авакова обмовився, що ДТП сталося на пішохідному переході, який постраждалий Мельниченко перетинав згідно ПДР. А за такі речі за визначенням варто боляче бити. Не лише по руках.

Відео з місця резонансної аварії

Цікаво, а прибічники вічного принципу «вони ж діти» знають про те, скільки життів калічиться або взагалі відбирається протягом календарного року з вини юних мажорів, які відчувають себе безкарними так само, як і їхні заможні батьки та діди? Навряд чи, бо в деяких випадках справи вдається залагодити так, що до суду нічого не доходить, а постраждалим доводиться мовчки радіти компенсації, яку вони отримали (якщо отримали взагалі). Коли ж до суду таки доходить, то може виявитися, що підозрюваний має, скажімо, невиліковний порок серця, який раз-по-раз провокує втрату свідомості. Це можна було б назвати цирком, якби було смішно, а не сумно.

Для того, щоб спробувати уникнути відповідальності за свої вчинки, іноді навіть кровне юродство не потрібне. Згадайте молодих футболістів з дублю Шахтаря, які в столиці погрожували поліцейським «позбавити їх значків», перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та вимагали «подзвонити Рінату Ахметову», який має розв’язати всі питання. На щастя, ненависний донецький олігарх хоча б тут вчинив так, як належить вчиняти – не став прикривати малолітніх негідників, викинув їх геть з клубної структури та фактично віддав на поталу правоохоронцям. Щоправда, невідомо, чим історія скінчилася в підсумку, але вийшло показово.

Дітям політиків, однак, не треба боятися потрапляння до рук правосуддя. В подібних випадках чомусь згадується тоді вже президентський синок Андрійко Ющенко, який в ДТП потрапляв частіше, ніж середньостатистична кішка плодиться. І в більшості випадків винними були навіть не алкоголь чи дурман: чесний юнак з палаючим поглядом був кепським водієм, плутав газ з гальмами і був здатний розгепати машину навіть під час спроби припаркуватися на напівпорожньому майданчику. Його батьки, особливо тато-президент, сприймали суспільний розголос цих проблем негативно і довго говорили у відповідь про «політичне замовлення». Проте навряд чи мати чи батько в здоровому глузді погодилися б побути пасажирами авто, яким керувало б рідне дитятко. Цікаво, йому хоча б зараз особистого водія винайняли?

Подібні прецеденти будуть траплятися доти, доки не буде виконано дві умови. Перша – закон дійсно має стати однаковим для всіх, депутатський синок та звичайний слюсар за одне й те саме порушення мають отримувати однакове покарання. Друга – судова система повинна стати якщо не максимально незалежною, то хоча б не такою корумпованою, як зараз. Але з такими темпами і Юрій Андрухович може мріяти про те, що Ізюм буде називатися Родзинкою. Бо реформувати систему відповідно до власних посадових обов’язків мають в тому числі ті, кого її недосконалість ідеально влаштовує.

Сумно й те, що молодший Шуфрич з цієї пригоди не винесе жодного уроку. Батькові зв’язки вже дозволили йому вийти сухим з води – ну що таке умовний термін за завдання важких тілесних ушкоджень? А далі може бути тільки гірше через незнання страху. А справедливість – річ тонка, вона може явитися в особі навіть не судді, а батька жертви з обрізом мисливської рушниці. Такі от справи.

З повагою,

Гриць Якович Варенки, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!