Надто добрий росіянин: Що викликає сумніви у справі про вбивство Аркадія Бабченка

12:30, 30 мая
Поліція обіцяє розкрити вбивство. Хтось вірить у це? - фото 1
Поліція обіцяє розкрити вбивство. Хтось вірить у це? / Михайло Ткач via Facebook

Автор Без Табу задає не дуже приємні питання щодо вбивства Аркадія Бабченка та вказує на ряд важливих моментів, на які не звернули увагу усі інші.

У втомленій різноманітними теоріями змов державі вбивство нібито по-товариськи налаштованого до місцевих мешканців іноземця здатне миттєво спровокувати хвилю паніки. І мало хто зможе тверезо оцінити поточну ситуацію навіть на холодну голову. Саме нестача свіжих поглядів не дозволяє об’єктивно оцінити усі важливі деталі вбивства Аркадія Бабченка, на яке не можна дивитися лише з одного ракурсу. Адже сумнівних нюансів навколо цієї справи вистачає.

Нюанс перший: непослідовність правоохоронців

Голова столичного управління Нацполіції Андрій Крищенко ще у вівторок ввечері висунув дві версії, що мали пояснити мотив скоєння злочину. Зі слідом російських спецслужб все було очевидно, а ось заява про професійну діяльність Бабченка як привід для вдалого замаху змусила замислитися. Відверто кажучи, кожен другий прихильник мандрівного російського опозиціонера навіть не звертав уваги на те, що він веде авторську програму на каналі ATR, та й риторика Аркадія в соціальних мережах дещо приїлася, ставши надто одноманітною. Зачепити когось в Україні він не міг фізично, хоча інколи траплялися іронічні коментарі на адресу окремих представників нової еліти.

Надто добрий росіянин: Що викликає сумніви у справі про вбивство Аркадія Бабченка - фото 127888

Місце злочину / Михайло Ткач via Facebook

Важливо, що аналогічної лінії поведінки слідство дотримувалося і позаминулого року після вбивства Павла Шеремета. Мовляв, не варто шукати російський слід, замовник може бути серед наших. Однак ані правоохоронці, ані незалежна начебто журналістська тусовка не знайшли жодного доказу перетину інтересів вбитого та когось із представників «вершків» української політичної еліти чи криміналітету. Можливо, це лише тонкий хід задля відволікання уваги справжнього замовника, який не має здогадатися про ефективність копання під нього.

Проте дещо все одно не збігається. Перший заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін спочатку публікує фоторобот підозрюваного у вбивстві, але потім прибирає запис із соцмереж, згодом - повертає. Різні джерела повідомляють про те, що Бабченко помер по дорозі до лікарні у машині швидкої, але за дві години з’являються світлини з квартири на Микільсько-Слобідській, що дають зрозуміти інше: Аркадій був мертвим ще до прибуття медиків. Це схоже не на випадкові помилки, а на свідому дезінформацію. Бажання зберегти таємницю слідства чи щось інше? Гарне питання без готової відповіді.

Нюанс другий: надто оперативна реакція небайдужих політиків

Навіть найкращі спецслужби світу, до числа яких СБУ поки не входить, не здатні завжди передбачити та запобігти якійсь надзвичайній події. Але схоже на те, що окремі особи та медіаресурси знали дещо заздалегідь. Нічим іншим дивну активність ще до настання опівночі середи пояснити важко.

Характерно, що майже усі невдоволені так чи інакше звинуватили у вбивстві Бабченка діючу українську владу. Юлія Тимошенко при цьому відмовилася визнавати наявність у справі російського сліду, а її колишня права рука – одіозний Андрій Портнов зауважив, що найбільше вигоди від резонансного злочину має Порошенко, оскільки паніка відволікатиме населення від підозрілої президентської діяльності. Віктор Балога взагалі насмілився порівняти Україну із Сомалі. Нісенітниці нісенітницями, але прозвучали вони надто вже синхронно, аби не запідозрити скоординованість цих висловів.

Якщо додати сюди різкі висловлювання в ефірі каналу 112 з боку Юрія Левченка, людини з російським минулим, то питань до строкатої «п’ятої колони» виникає вже забагато.

Нюанс третій: дивна поведінка оточення

Моменти, пов’язані із дружиною Бабченка, поки опустимо. Що не кажіть, а шок після такої трагедії може бути тривалим. Скептики, звісно, намагаються навести паралелі з вбивством Аміни Окуєвої, після якого Адам Осмаєв виглядав надто вже спокійно та виважено. Але в подібних випадках бабця надвоє ворожила.

Значно цікавіше придивитися до колег вбитого та тих, хто на словах вважався його друзями. Айдер Муждабаєв, схоже, намагається не стільки домогтися правосуддя, скільки привернути максимально можливу увагу до себе та ЗМІ, до яких має стосунок. А жаліслива тирада Іллі Пономарьова може змусити когось запідозрити у колишньому депутаті Держдуми РФ своєрідну «чорну мітку», адже він достатньо близько спілкувався із Шереметом та Вороненковим перед тим, як обидва загинули. Тут ще геть не все зрозуміло.

Нюанс четвертий, найважливіший: спроба виліпити з жертви ідола

Бабченко був цілком прихильним до України, коли це було йому необхідно. Іноді його ліберальність передбачувано закінчувалася. Скажімо, на мовному питанні під час анонсу візиту до Ужгорода, коли Аркадій наполегливо попросив не примушувати його та друзів спілкуватися українською. Траплялися і дещо провокаційні вислови в інтернеті, але про них через дещо хибний принцип «про мертвих говоримо або добре, або нічого» більшість намагається забути.

Після цього вбивства рейс на Москву не стане порожнім

Важливо й те, що за розмовами про «хороших росіян» ми часто забуваємо про реальну небезпеку, що становить держава-агресор. Вбивство чергового ліберала не змусить спадкових гастарбайтерів припинити їздити на заробітки до Росії, а бажаючі припинення «братовбивчої війни» звично відвідуватимуть окупований Крим задля літнього відпочинку та поїдуть на ЧМ-2018. Начебто й дрібниці, але…

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
Публикации