Мобілізація - стрестест усієї державної системи
Реалізація масштабних заходів державної політики, таких як мобілізація, безумовно потребує певної досить задовільної якості роботи державного апарату.
В цьому у нас, звісно, є певна прогалинка. Але говорячи про мобілізаційні заходи, краще розширити рамку до загалом теми «оптимальні форми застосування державою примусу». Держава базується на примусі, це закон життя. Ефективна держава - базується на ефективному примусі, тобто такому що існує передусім там де він має бути, а не в кожному випадку за замовчуванням. Чому? Тому, що держава заснована суто на примусі неможлива - дуже високі транзакційні витрати виходять.
Є два важеля. Пропаганда і примус (комунікація і «дрючок»). Там де нестача першого, як правило ситуація котиться сама «якось» до збільшення обсягів другого. Однак застосування примусу у великих обсягах - стрес-тест для держави. Тобто не кожна держава спроможна в реалі це робити як слід - спроможності обмежують можливі обсяги і форми впливу. В УНР 1919 року, до речі, мобілізація була провалена по тій же причині: держава дуже слабка як для тих обсягів примусу і пропаганди, що мали бути застосовані.
Водночас багато хто всерйоз думає, що виграти війну можна без пропаганди. «просто кажіть людям як є» - радять нехитрі генії в коментарях, які навряд чи колись жили хоча би один тиждень ні разу не збрехавши дружині.
Що ж, чесність це дійсно класно. Однак мова йде не про те, щоб брехати, а радше про те, щоб транслювати цінності і наративи, які НЕ БАЗУЮТЬСЯ НА ЛОГІЦІ МИРНОГО ЖИТТЯ. У воєнного часу своя шкала цінностей - і те, що наша медійна сфера досі не транслює певний інший підхід до життя, це і є важлива частка причин суспільної демотивованості.
В 2022 навесні ми всі так чи інакше відчули себе козаками. А потім нам підливали бром в чай, замість того аби дражнити і колоти нам тестостерон.
Поки ми не вигадаємо, як це робити так аби люди більше хотіли - як їм «промити мізки», буде багато примусу. Та час і обсяги його застосування - обмежені. Пружина має свої властивості, тож нам слід готувати іншу риторику.
Аби йти в армію дійсно виглядало з усіх ракурсів вигідним для пересічного чоловіка рішенням, ми маємо думати навіть не про підвищення зарплат військових. А про те, як змінити розподіл уваги в нашому суспільстві, трансформувати його засади існування таким чином, щоб це і була та сама ВИГІДНА ПРОПОЗИЦІЯ.
Селяни 17 століття охоче йшли козакувати, бо козакуючи селянин вивищувався в статусі. Нині ж для людей ця піраміда ніби розвернулася навпаки.
Значною мірою тому, що ми досі оцінюємо людей по годинниках і машинах. Надаємо увагу відверто не вартим уваги речам навіть заради осуду.
У війни своя логіка. Вона специфічна. Військові її розуміють, але не зможуть так просто пояснити.