Коні троянські і справжні. Вадим Рабинович як ікс-фактор у справі Онищенка

Історичній вівторок / фото Богдан Бортаков via Facebook

Голосування по Онищенку, яке в черговий раз довело, хто чого вартий в український політиці. Без Табу розповідає, чтому від олігарха відвернулися нещодавні адвокати та бізнес-партнери, а також, чого варті спроби «утриматися» окремих персонажів банки з павуками, більш відомої як Верховна Рада.

- Хаїме, люди тут говорять, що Мендель перестрів тебе вчора у лісі і надавав ляпасів…

- Ой-вей, теж мені ліс, чотири сосни!

Старий анекдот

Події першого вівторка липня, які розгорталися навколо Олександра Онищенка та майбутнього справедливого покарання (скоріш за все – заочного) за його зовсім не дрібні грішки, були показовими від початку і до кінця. Навіть звичайний аналіз голосувань по трьох принципових питаннях – позбавлення недоторканності, затримання та арешт – може багато чого пояснити і між ділом довести, що слова в українській політиці розходяться зі справами майже завжди.

Подивіться хоча б на голосування за позбавлення недоторканності. Напередодні ніхто з лідерів політичних сил не розпинався на підтримку Онищенка так, як це робили Ляшко і Тимошенко. Ніхто цьому не дивувався, оскільки потенційний на той момент арештант цілком міг бути одним з головних спонсорів Батьківщини та РПЛ.

Читайте також: 8 друзей Онищенко. Клуб лишенных депутатской неприкосновенности

А тепер спробуйте вгадати: скільки голосів дали ці дві політсили, якщо з сорока їхніх депутатів у залі засідань присутнім був тридцять один? 90 відсотків дадуть відповідь "тридцять один" і помиляться – треба ж було хоча б комусь імітувати наявність внутрішньопартійного плюралізму думок. А для таких невдячних справ під рукою у Юлії Володимирівни завжди є вірний адвокат Власенко.

Цікаво ще й те, що одним з двох відсутніх "радикалів" був – ніколи в житті не здогадаєтесь – Ігор Мосійчук. Що там в народі говорять про круків та очі, не підкажете?

Пана Мосійчука більше цікавлять інші трофеї

Деякі експерти та аналітики лякали особливо вразливу публіку відсутністю спільної думки по Онищенку в лавах так званої коаліції. Про ймовірний розкол серед депутатів від Народного фронту взагалі говорили ледве не як про стовідсотковий факт, та і серед народних обранців від БПП вистачає людей, що мають з любителем кінного спорту спільні інтереси, причому бізнесові, а не спортивні.

Тепер знову спробуйте увімкнути інтуїцію і дайте відповідь на питання: скільки з членів коаліції, яких у сесійній залі було дві сотні без трьох душ, віддали свої голоси за зняття недоторканності? Правильна відповідь – дві сотні, але вже не без трьох, а без п’яти душ, оскільки Єфімов та Козаченко вирішили залишити свою думку при собі. Розкол, кажете? Так-так, звичайно.

Серед однопартійців найактивніше та найпалкіше публічно захищав Онищенка Ярослав Москаленко. А тепер вгадайте, як ясновельможний пан проголосував з приводу зняття недоторканності з товариша по партії… А ніяк, бо пан вирішив утриматися. І не лише він, а й ще четверо представників Волі народу на додачу.

Євген Рибчинський і взагалі проголосував "за", змусивши згадати написаний у сиву давнину твір про птаха, рибу та ракоподібного. На фоні поета у другому поколінні навіть аналогічний хід конем від Вадима Рабиновича не дивує – колишній власник колишнього київського ЦСКА давно привчив до того, що дивуватися його вчинкам не варто. Але несинхронність дій всередині політсили все одно видається знаковою.

Невже поета у другому поколінні замучило сумління? Якщо так, то виходить, що у Рабиновича або імунітет до подібних мук, або сумлінність відсутня – він був єдиним з представників викиднів колишньої ПР, який на усі три питання по Онищенку відповів схвально.

У коаліції теж почали вимальовуватися цікаві нюанси – хтось дивним чином зник з зали засідань між першим та другим голосуванням, хтось раптово змінив свою думку з приводу головного героя вівторка, але це вже було не так цікаво.

Саме тут чомусь схотілося пригадати слова мера одного мегаполіса, який минулого року ще був звичайнісіньким нардепом: "Розумний політик не псуватиме відносини ні з ким, навіть з ідейними ворогами". До чого ця згадка? А до того, що незабаром у пресі неминуче з’являться відверті заяви деяких народних обранців про те, що Онищенко (хоча який в біса Онищенко може вийти з людини, що народилася Кадировим?) не злодій і взагалі хороша людина, але лінія партії є лінія партії, тому голосувати довелося так, як сказали.

Особливо цікавими, звісно ж, будуть виправдання політиків рівня "кандидат у президенти" – треба ж якось зберегти обличчя перед майбутніми виборами. І неважливо, коли ці вибори будуть і куди треба буде обиратися, бо грошовитий ситуативний союзник ніколи не завадить.

Рабинович зробив хід конем

Проте справжнім переможцем у цій грі так чи інакше є Рабинович, який знову зумів абсолютно безкоштовно привернути до себе увагу. Причому не вперше навіть протягом останнього місяця – хіба хтось встиг забути гучні заяви на тему "мені не по дорозі з іншими членами партії, яку я представляю у парламенті"? Щоправда, наступного логічного кроку (мова про відмову від мандату) Вадим Зіновійович так і не зробив, що не дивно, оскільки обирався він за партійними списками. Як то кажуть, дружба дружбою, а тютюн все ж нарізно. Та ще й особливо вразлива частина електорату охоче поведеться на подібне псевдодисидентство – не життя, а пісня!

Так що далі буде весело, і не лише в історії з Онищенком. Не забудьте поповнити запаси смаженої кукурудзи та вимкнути телевізора, коли шоу вам ненадовго набридне.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!