ФК Шахтар: Українська команда чи сепарський фантом

Журналіст Іван Вербицький намагається з’ясувати - чому найкраща команда України - ФК Шахтар - вперто не бажає бути українською, натомість демонструючи латентні симпатії до терористів з “ДНР”.

Іноді таки й справді ліпше жувати. І не виправдовуватися. Бо виправдання виглядають ще недолугішими, ніж вчинки. То як у випадку з нашим футбольним чемпіоном - клубом “Шахтар”.

Свого часу воротаря національної збірної Андрія П’ятова за язик не тягнув ніхто. Навесні 2014-го він сфотографувався на одному із зайнятих домбабвійськими орками блок-постів з потворою з колорадською стрічкою на грудях. Фото швидко з’явилося в мережі. Андрієві б помовчати. Чи бути таким розумним, як зараз. Легенда про озброєних людей, яким неможливо відмовити, звучить вельми переконливо. Настільки, що в неї можна було б повірити. То якби відразу після появи фото, понад три роки тому воротар не видав: «У нас у Донецьку люди просто виходили і боролися за федералізацію».

Власне, чимось схожим на федерастів у футбольному світі України постійно виставляє себе й клуб «Шахтар». Саме сходження «гірників» на вершину, їхнє протистояння з командою київського «Динамо» велося з позиції ненависті і постійних протиставлень себе ображених і позитивних на тлі злого й могутнього Києва.То на словах пан Ахметов любить декларувати європейськість свого клубу. Однак справи зі словами розходяться.

Хтось із відомих спортивних функціонерів світового масштабу якось сказав: «Презентуючи себе, ніколи не наголошуйте на недоліках опонента, яких у вас немає. Говоріть про свої сильні боки. Ті, хто будує свої програми, опираючись на негативі суперника, майбутнього не мають».

Функціонер говорив про боротьбу міст, які подали свої кандидатури на право проводити Олімпійські ігри. Однак філософія розвитку футбольних клубів мала б бути схожою. Донеччани свого часу цим шляхом й пішли. Побудували брати Суркіси суперсучасну тренувальну в Конча-Заспі? Ахметов у Кірші звів ще ліпшу. Ще при живому Валерії Лобановському власник «Шахтаря» намагався запрошувати співмірних величин калібру Невіо Скали на тренерську посаду. На появу у Києві третьосортних леґіонерів на кшталт Ідахора та Філімонова в Донецьку відреагували запрошенням дійсно класних футболістів європейського ґатунку. Мова про Аґахову та Ндіайє. На «Донбас-Арену» в Суркісів адекватної відповіді взагалі не було. Немає й досі, бо виступає київський клуб на арені, яку побудували за державні гроші і яка належить державі.

На відміну від Суркісів, Рінат Ахметов з допомогою запрошених з Європи топ-менеджерів зумів вивести фінансову діяльність клубу «Шахатр» з тіні і зробив її прозорою. В «Динамо» ж надалі гравці отримують зарплатню в конвертах. Історія з Андрієм Шевченком, який, балотуючись на вибори до парламенту в 2012-му, задекрарував місячну зарплату в київському клубі розміром дві тисячі гривень, не навила нічому. І нікого. Тренери дитячих динамівських команд надалі приторговують костюмами, а віце-президент клубу бере за півсуми до журналістського пулу замість представників ЗМІ - випадкових людей. Кажуть, що не безкоштовно.

«Гірники» все це знають. З точки зору менеджменту і організації процесу вони відірвалися від головного конкурента так далеко, що сміливо могли б не звертати на нього уваги. Суто спортивні результати на внутрішній та міжнародній аренах теж промовисті. Так, в окремі роки «Шахтар» навіть програє «Динамо» першість чи національний кубок. Але ці результати свідчать не про одужання київського клубу, а про ситуативні труднощі «гірників». Пов’язані, скажімо, з великою плинністю кадрів. Бо, продавши у європейські топ-клуби своїх хірок - Фернандіньо, Вілліана, Дуґласа Косту, Генріха Мхітаряна, «Шахтар» в умовах вимушеного переїзду з Донецька рівноцінної заміни лідерам знайти не зміг. Однак система, побудована зусиллями колишнього тренера Мірчі Луческу, працює. Футболісти, які тривалий час були дублерами, поступово підтягнулися до основи і зараз близькі до того, щоб вийти з групи Ліги чемпіонів з англійським «Манчестер Сіті», італійським «Наполі» та нідерландським «Феєноордом» у складі. «Динамо» у той же час програє албанському «Скендербеу» і має великі труднощі з першоліговою чернігівською «Десною» в Кубку України.

Але «Шахтар» не здатен функціонувати з позиції сили. До того ж опоненти добре знають, на що натиснути, щоб вкотре виставити «гірників» на глум. Точніше, в свіжому випадку то вже не глум, а справжня ненависть. Бо донецькі футболісти в купі зі своїми покровителями, відмовившись підтримати флеш-моб «Мій тато – герой», знехтували святим.

Показово, що в складу донеччан не знайшлося жодного футболіста, котрий відкрито проявив би громадянську позицію і вийшов на поле у цій футболці з власної ініціативи. Так, як вчинив вихованець київського футболу Рустам Худжамов, котрий виступає за клуб «Маріуполь», який теж фінансується структурами, близькими до Ахметова.

Але звідки тому Худжамову в цьому середовищі взятися? П’ятов з розумінням ставиться до людей, які «просто вийшли за федералізацію». Степаненко з Малишевим їздять відпочивати до окупованого Криму. Ракицький, виступаючи за національну збірну, вперто не виконує національного славня, а руку в мить, коли звучить мелодія, тримає не на серці, а на селезінці. Бутко їздив виступати за російський клуб уже після анексії Кримського півострова. Чи, може, позицію мають проявити Марлос з Ісмаїлі? Одному український паспорт стараннями очільника ФФУ Андрія Павелка вже видали, а іншому ось-ось видадуть. Проте чого очікувати від людей, які за додаткову копійчину зреклися своєї Батьківщини?

Є, щоправда, Віктор Коваленко. Він нічого крамольного у ставленні до України не чинив. Більше того, свого часу молодий півоборонець виставив у себе в «Інстаґрамі» знімки після відвідин українських бійців у столичному військовому госпіталі. Однак пізніше фото щезли. Фанати «Шахтаря» розуміли, чому саме гравець світлини видалив і на наступному матчі помістили на секторі розтяжку – «Витя, мы тебя услышали».

У принципі, приклад Коваленка доволі повчальний. Вільнодумство у «Шахтарі» заборонене. Кожен крок футболісти й решта персоналу футбольного клубу змушені зважувати з гендиректором Сергієм Палкіним, людиною, яка приховує антиукраїнське єство з великими труднощами. Звісно, Сергій Палкін у своїх вчинках теж не самостійний і сумлінно виконує волю рудого олігарха з татарськими коріннями, котрий нині воліє в публічному просторі зі своїми резонансними заявами про «конфлікт інтересів» не з’являтися.

Акції на підтримку українських бійців «Шахтар» ігнорує вже не вперше. Свого часу донеччани так само проіґнорували пропозицію суперників вдягти футболки перед львівським матчем проти «Карпат». Теж зчинився великий скандал, котрий начебто мав би чомусь «гірників» навчити. Але, видно, є цінності, поступитися якими в «Шахтарі» не здані. Як там свого часу огризнувся на в цілому безневинне висловлювання воротаря «Динамо» Олександра Шовковського Ракицький? «Он аскорбіл мой город, моєво прєзідєнта, моєво трєнєра, моіх партньоров по командє, моіх всєх».

Видно, що про «моіх всєх», заявляючи, «якщо хтось вийде в таких футболках, то команда “Шахтар” не вийде на гру», думав і пан Палкін. Вочевидь Сергій Анатолійович надалі волів бути добрим і нашим і вашим. На зібраній спеціально з цього приводу прес-конференції він не додумався ні до чого ліпшого, як звинуватити у провокації, звісно ж, клуб «Динамо». Мовляв, Федерацію футболу учасників АТО створили пани Суркіси. Ось лишень важко збагнути, у чому суть провокації. Вдягни «гірники» ці футболки і не заборони вийти у них дітям наших героїв, загал про існування «Федерації футболу учасників АТО» банально не дізнався б. У нинішній же ситуації організація отримала прекрасний піар.

Завдяки таким вчинкам «Шахтар» має всі шанси стати вигнанцем не лише з окупованої території, а й із України загалом. «Це лайно грає у нашому місті?» - обурювалися на пабліку в «Фейсбуці» ультрас «Металіста». Харків’яни й без того були від переїзду чужинців на їхню територію не в захваті, а тепер мовчати точно не стануть. Але що там «Металіст», якщо вперше проти рідної команди відкрито виступили ультрас «Шахтаря». «Наше мовчання красномовніше за ваші пусті слова», - ця розтяжка з’явилася на секторі донеччан під час матчу Кубка України проти «Вереса» і була реакцією на згадувану прес-конференцію.

Ультрас висловили свою позицію

Бо іноді справді краще промовчати. Або набратися сміливості і вибачитися. Замість того Тарас Степаненко заявляє, що свій патріотизм він проявляє, з 17-ти років виступаючи за збірні України різних вікових категорій. Трохи раніше, під час перепалки з хлопцями з Національного корпусу, Тарас Степаненко разом із П’ятовим згадував про допомогу, яку футболісти надають, але її не афішують. Допомога справді є. Люди з фанатського руху «Шахтаря», які відстоюють цілісність України у боротьбі з російським агресором, розповідають, що їм було б важко без допомоги Олександра Кучера, П’ятова, того ж Степаненка і навіть Ракицького.

За цю допомогу футболістам можна лише подякувати. Але разом з тим Тарас, Андрій, Олександр, Ярослав мали б зрозуміти, що зважаючи на їхній авторитет, словом вони могли б принести справі користі більше, ніж будь-якими грішми. Правда, якби відповідні слова прозвучали, у ватних потвор ілюзій не залишилося б. Відповідно «Шахтар» би втратив частину сталої аудиторії. «Тієї, яка в лютому 2014-го перебивала хвилину мовчання за загиблими на Майдані скандуванням «Бєркут».

Ганьба на все життя

А цього Сергій Палкін не переживе. Тому й воліє пан гендир “Шахтаря” вести війну інформаційну, з допомогою вкидань у підконтрольних Рінату Ахметову ЗМІ. А для тих, на кого традиційні донецькі важелі не діють, нещодавно винайдено витонченішу зброю. Про «спортвнєпалітікі» в контексті останніх новин про «Шахтар» заговорив видатний комбат Юрій Береза. Звісно, можна було б припустити, що нинішній керівник штучного утворення з назвою СК «Дніпро-1» докотився до такого життя з власної волі. Проте дивує інше. Заяву пана Берези наполегливо пропонував опублікувати у деяких провідних ЗМІ один з працівників ФК «Шахтар», представник відділу, який можна назвати ідеологічним.

Цікаво, наскільки далеко готові піти люди, котрі декларують свою українськість, але ведуть свідому боротьбу «за Рінатову владу зі своїм же народом»?

Іван Вербицький, спеціально для Без Табу

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!