Дружина Цезаря і теща міністра. Що приховує Степан Полторак

Декларації ахілесова п'ята - урядовців та політиків / Пресс-служба МО

Паперова нещирість українських політиків та урядовців як хронічна хвороба держави.

Піднята учора тема кортежу Арсенія Яценюка, який навіть для діючого голови уряду був би надто розкішним, а для лідера політсили-одноденки і поготів – лише невеличка частина айсбергу, яку ми можемо побачити. Значно цікавіші речі ховаються глибше, і про них зазвичай майже нікому не відомо. А коли таємниці (які в епоху високих технологій таємницями вже не можуть бути в принципі, якщо є бажання та вміння копирсатися у нескінченних паперах) розкриваються, то загал шокується, але вже швидше за звичкою, ніж від несподіванки. Саме таким чином днями перестала бути таємницею ситуація з майном ще одного міністра, цього разу - діючого.

Парадокс в тому, що Степан Тимофійович Полторак – це, мабуть, найкраще, що могло в принципі відбутися з міністерством оборони України за чверть століття його існування. Він отримав цю посаду завдяки відповідним професійним якостям, а не красивим очам чи володінню іноземними мовами. Він ще до головного поки у своєму житті призначення дав зрозуміти, що краще за все вміє будувати, а не ламати. Саме з цим міністром оборони українська армія почала відроджуватися з попелу, на який її почали перетворювати ще радянські генерали, а героїчні громадяни Росії Саламатін та Лебедєв, здавалося, довершили невдячну справу контрольними пострілами. Якби кожен член уряду настільки відповідально ставився б до справи, то наше з вами життя було б значно кращим…

Але настає момент, коли мух потрібно відокремлювати від котлет. Крім Полторака-військового існує ще й Полторак-політик, який за визначенням не може бути безгрішним. І гріхи його абсолютно типові для політиків з республік, що колись входили до складу СРСР – невідповідність майна задекларованого та майна фактичного, яке перебуває у використанні.

Денис Бігус, який першим підняв це питання, справедливо зауважив, що неспівпадіння у Степана Тимофійовича на фоні інших героїв української політики просто сміховинні, тому заклики на зразок "спалити цю відьму на найближчому багатті" є абсолютно недоречними. Але робити з шановного міністра таку собі священну корову, якій усе може сходити з рук, теж не варто.

Справа в тому, що не лише Полторак не має бажання та звички публічно світити свої статки. Той же голова СБУ Василь Грицак у нещодавньому інтерв’ю абсолютно чітко та відверто дав зрозуміти: доки я залишаюся державним службовцем, у податкових деклараціях в якості основного годувальника родини буде фігурувати дружина. Але генеральська дружина, яка займається серйозним бізнесом, ні в якому разі не викликатиме такої підозри в якості прикриття, як генеральська теща-пенсіонерка, що добре пам’ятає живого ще Сталіна. А все тому, що навіть на українську пенсію з категорії "вище середньої" неможливо придбати квартиру вартістю 140 тисяч доларів та новеньке авто, на яке бідолашній бабці довелося б відкладати гроші не менше сотні років, сидячи на хлібі та воді. Це якось погано співставляється з об’єктивною реальністю, вам не здається?

Сам Степан Тимофійович, судячи з його реакції, нічого поганого в своїй паперовій нещирості не бачить. Але гірше те, що й інші політичні діячі за винятком кількох "молодих та ранніх", теж не вбачають у цьому чогось поганого. І це якраз відрізняє Україну навіть від умовної Словаччини чи Австрії, де подібна нещирість може коштувати депутатського мандату чи міністерського портфелю будь-якому профі.

Сам Степан Тимофійович, судячи з його реакції, нічого поганого в своїй паперовій нещирості не бачить.

Більше того, іноді міністр, депутат чи інший високопосадовець змушений подавати у відставку навіть тоді, коли жодна підозра не підтверджується – все тому, що дружина Цезаря повинна бути вищою за будь-які підозри, а репутація у цивілізованих країнах не є порожнім звуком. Наші ж герої вечірніх новин у своїх податкових деклараціях продовжують прописувати суми з сімома нулями як "подарунки" чи виграші у лотереї, а вписати щось суттєве іноді забувають взагалі. А чому не робити це, якщо законами можна вертіти, як дишлом? Саме тут першопричина взуття зі зміїної шкіри та чартерів, прокурорських годинників та сорочок Burberry.

В цьому контексті стають зрозумілими агресивні заяви Юрія Бірюкова на захист Полторака. Навряд чи шанованого колись волонтера, а тепер політика регіонального рівня хвилює доля міністра оборони – подібними заявами він швидше окреслює бажання захистити свій "особистий простір" від посягань журналістів, збирачів податків та інших непомірно допитливих персонажів.

А захищати там є що, особливо з урахуванням того, що дуже скоро Бірюков може піти на підвищення. Голова обласного осередку правлячої партії – посада, швидше схожа на синекуру, але про невідворотну зміну голови Миколаївської ОДА чутки ходять вже давно, і буде логічно якщо на місце Мерикова президент посадить свою людину. А якщо не зростеться з ОДА, то можна спокійно працювати з прицілом на місцеві вибори 2017 року. За необхідності за допомогою адмінресурсу можна буде навіть шлях до мерського крісла розчистити. Тому репутація Полторака – це останнє, про що думає Бірюков, критикуючи Бігуса та його команду.

Головна ж біда в тому, що абсолютно неясно, з якого боку починати "декларативну революцію" у свідомості українців. Хтось вважає, що ініціатива повинна йти знизу, а за кожну не задекларовану копійку треба однаково драти і двірника Валентину Василівну, і бізнесмена Петренка. У якості позитивного прикладу дехто навіть наводить закони Драконта Афінського – якщо, мовляв, відрубати злодію руку за крадіжку хлібини, то красти мішок зерна не схоче ніхто. Але щось подібне ми вже проходили у радянські часи, не забули? Більшість же наполягає на тому, що ініціатива повинна йти згори, і політики повинні подати належний приклад менш заможним співгромадянам. Але давайте будемо відвертими – невже хтось вірить у такий розвиток подій?

Поки це коло замкнене, нажаль, надто міцно, щоб його розірвати.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!