Доля пасіонарія. У Надії забрали мрію

В чому феномен Савченко. / Getty Images

Відомий блогер про природу неоднозначних заяв Надії Савченко.

Діда в коментах в черговий раз просять прокоментувати заяви Савченко, хоча я вже не дуже розумію, які саме. Вона наговорила стільки, що розбиратися по кожній з тих заяв жодна серйозна людина не буде.

Розумію, що багатьом із вас тема Савченко остогидла, але мене питають, тому знову змушений пояснити своє бачення проісходящого, щоб якомога довше до цієї теми не вертатися. Хоча, вірогідно, доведеться повертатися і, вірогідно, ще не раз.

Терпляче пояснюю: ніяких практичних наслідків заяви Савченко, що би вона не казала, мати не можуть. Вона не має ні засобів, ні політичного пливу для реалізації навіть 0,1% зроблених нею заяв. Більше того – зараз кожна її ідея миттєво стає нежиттєздатною, одразу як лише вона її озвучила. Рейтинг її підтримки стрімко паде, у своїх вона вже чужа, чужим своєю ніколи не буде. Політичних шансів – нуль.

Думка зрозуміла? Сподіваюсь, що так, тому продовжу. Більше того – Савченко навіть не пробує нічого реалізувати. Все, що вона робить – це проголошує заяви. Порожні і нездійсненні. Зате підкреслено контраверсійні. З підсвідомим бажанням викликати в середовищі небайдужих громадян страсті-мордасті, щоб знову бути в звичній обстановці – навколо вороги, від яких треба відгавкуватися.

Чому вона так робить – в мене є своя версія і в моїй версії нема ніякої конспірології. Чиста психологія. Надія Савченко – пасіонарій. Це такий малоприємний в побуті ірраціональний тип конфліктних людей, головна мета життя яких – героїчна смерть на виду великої кількості людей. Не вірите? Попросіть когось із журналістів зачепити в інтерв’ю із Савченко тему смерті. Зокрема – як вона уявляє свою смерть. Гарантую – почуємо багато цікавого.

В тюрмі Савченко була в своїй тарілці, там її головна задача була конфліктувати з усіма навколо. Що вона й робила, мріючи про смерть нескореної полонянки, або про зухвалу втечу. Але не про принизливе звільнення, коли міцні люди, вхопивши її як цуценя за шкірки, гуртом витягли на свободу. Звідси її роздратованість і образливі висловлювання на адресу, наприклад, офісу Лутковської. Звідси й жодного слова “дякую” людям, які реально її витягали з полону. У Надії забрали мрію, хоча вона була так близька до її здійснення.

Для мене особисто справжня історія Савченко закінчилася 25 травня. І то була не стільки історія Савченко, скільки історія небаченого раніше об’єднання зусиль небайдужих громадян заради спасіння нашої громадянки, яка потрапила в біду. І не наша з вами вина, що після її звільнення почався трагіфарс з елементами местєчкової конспірології.

Від її заяв можна було б відмахнутися та не звертати на них уваги, якби не одна обставина – Савченко знову близька до здійснення своєї мрії. Вона вже договорилася до того, що її реально можуть грохнути. Як Бузину. Я не жартую і не вангую. Але пишу про це прямо – за існуючого накала стрестєй вбивство Савченко цілком в інтересах Хуйла. І цілком у його стилі.

Таким чином, чим більше страстєй навколо заяв Савченко, чим сильніше її мочілово з боку патріотів, тим більше вірогідність, шо Хуйло таки наважиться. Єстєственно, сразу же переведя стрелки на хунту.

Друзі, ну третій рік гібридної війни надворі, скільки можна сприймати події лінійно?

Ще раз, якщо хтось не зрозумів – ніяких практичних наслідків заяви Савченко мати не можуть. І не для того вони робляться, щоб бути реалізованими. Потрібен не результат, потрібні страсті-мордасті. А хунті давно вже слід подумати, як припинити цю несмішну комедію, яка поступово отримує шанси завершитися трагічно.

P.S. Для мене особисто найнеприємніший наслідок срача вокруг Савченко не в тому, що вона там щось розказує. А у тому, що небайдужі громадяни почали масово втрачати інтерес до звільнення решти полонених. Говорити про інших бранців стало якось ніби не дуже пристойно, люди вже якось соромляться долучатися до кампаній по звільненню інших полонених.

Дуже прошу не впадати в анабіоз і продовжувати спільну боротьбу. Якщо ми на полонених махнемо рукою, то і політики не сильно чухатимуться, а значить і Хуйло чуствуватиме себе комфортніше. Один простенький лист із словами підтримки на адресу Сенцова, Карпюка, Кольченка, Виговського чи будь-кого іншого з числа ув’язнених в російській в’язниці – то снаряд по Кремлю. Артобстріл треба продовжувати так, щоб Хуйло голову підняти боявся.

Допис блогера на Facebook

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!