Дієва відсіч російській загрозі: Підсумки візиту Трампа до Варшави

07.07.2017, 10:10
Трампа викликали? - фото 1
Трампа викликали? / Getty Images

Візит Дональда Трампа до Польщі підтвердив, що США бачать у Варшаві важливого союзника у боротьбі з агресивними планами Росії.

Минулого року якось довелося відзначити важливий момент: навіть якщо з Дональда Трампа в підсумку не вийде видатного політика, видатного оратора світ точно отримає. Ця думка прийшла в голову тоді, коли кандидат від республіканців і близько не вважався фаворитом президентських перегонів. Що сталося потім, усім вже добре відомо. Проте від ідеї увійти в історію в тому числі за рахунок красномовності переможець, схоже, не відмовився.

Давайте вже говорити відверто – певна кількість експертів аж до ранку 6 липня вважала візит першої особи США на зустріч країн Міжмор’я до Варшави суто програмним та офіційним ходом. Саме з цієї позиції на події четверга дивилися б і чотири попередники Трампа у Білому домі. Але колоритний американський дідусь вирішив витиснути максимум з мінімуму можливостей і водночас відкрити свої карти. Не всі, лише декілька, але достатньо для того, щоб потрібні люди правильно зрозуміли його наміри.

Дональд Трамп у Варшаві

Перш за все, почесний гість зауважив, що любить Польщу, оскільки саме голоси польської діаспори в тому числі дозволили йому переграти Клінтон та всістися до президентського крісла, яке звільнив Барак Обама. Якщо нашвидкуруч проаналізувати кількість етнічних поляків у штатах, де представниця демократичної партії програла, та їхній вплив на місцеві громади в цілому, з цим твердженням доведеться погодитися. Пізніше Трамп навіть про «центр Європи» обмовився, хоча мешканці Закарпаття можуть з цим не погодитися (насправді ж тих «центрів» стільки, що й перелічити їх неможливо, та й то якщо мова виключно про туристичні об’єкти).

Згодом наголос було перенесено вже на енергетичну незалежність країн Міжмор’я від Росії. Якщо адміністрація Рейгана свого часу спокійно дивилася на те, як Німеччина продає душу червоному дияволу за блакитне паливо, то 35 років потому американська сторона спрацювала значно активніше – перший танкер зі скрапленим газом вже прибув до Польщі. Для Трампа цей момент є дуже принциповим, оскільки саме заради звільнення Європи від залежності від крану в руках “Газпрому” президент США дав команду розконсервувати видобуток на батьківщині та обвалити ціни на світовому ринку. Лише на практиці можна дізнатися, наскільки цей хід буде дієвим.

Найсильніше ж головний герой четверга бив по Росії зовсім не тоді, коли мова йшла про енергетичні питання. Ні, до визначення «імперія зла» він ще не дозрів – навіть один колишній губернатор Каліфорнії промовив це тільки на третій рік першої президентської каденції. Але про «загрозу зі сходу» мова вже йде цілком конкретно. Полякам, в усякому разі, Трамп пообіцяв надання озброєння, в тому числі і летального. Ніхто не здивується, якщо сили НАТО вже цього року почнуть встановлювати на польській території системи протиракетної оборони Patriot. Років зо двадцять тому бажання США розмістити ПРО в Чехії викликали достатньо гучний міжнародний скандал, але зараз галасу, схоже, буде небагато.

Фултонська промова-2

Росія - факто нестабільності в світі вже багато років

Події в Україні, Сирії та Ірані американський керманич цілком справедливо вважає викликом для Америки – іншої заяви з цього приводу ніхто і не чекав. При цьому відхилятися від передвиборчих обіцянок про скорочення військової присутності за кордоном він особливо не збирається. Поки російська сторона планує відправляти на Близький Схід білоруських «миротворців» (до речі, думкою Олександра Лукашенка з цього приводу хтось поцікавився?), США планує вирішувати існуючі проблеми більш технологічно та прогресивно. Комусь у Кремлі знову варто почухати потилицю і згадати нещодавній авіаудар по позиціях радикальних ісламістів та їх друзів з Півночі.

Зробити ремарку щодо релігійних питань Дональд Трамп, до речі, теж не забув. Навряд чи він знав чи пам’ятав, ким був за національністю Папа Римський Іоанн Павло Другий. Навряд чи він сам є настільки фанатично віруючим, як деякі попередні президенти-республіканці. І вже точно йому невідомо, чому Сталіногрудом свого часу назвали Катовіце, а не Ченстохов. Але президент США точно знайомий з манерами поведінки та життєвими принципами польської діаспори в Америці – вже в кого, а в них релігійності точно можна повчитися. Або ж заробити поповнення до карми своєчасним компліментом.

Добра новина для України: після полум’яної варшавської промови вороття назад у США точно немає. Доведеться рухатися в тому напрямку, який офіційно задала перша особа. Погана новина для України: ніхто ще не знає, кому з польських політиків вдасться найкраще втертися в довіру до Трампа. А офіційна позиція Варшави з приводу Києва зараз не є однозначною. З одного боку, Польщу певною мірою справедливо називають нашим «адвокатом» в Євросоюзі. З іншого ж так і лізуть прояви імперсько-націоналістичної шизофренії. Бандерофобія через майже шістдесят років після вбивства самого Бандери – це якось, вибачайте, архаїчно та несучасно. Але задурити американські голови цією нісенітницею можна запросто, особливо з урахуванням впливу польської діаспори в США.

От і лишається тепер думати, наскільки вигідним для нас є спонтанний (чи не дуже) прояв полонофілії від Трампа. Так чи інакше, але хоча б якась ясність матиме місце лише після Гамбургу.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
powered by lun.ua

Публикации