Декомунізація vs бюрократія. Голоси з минулого у Броварах

Представники колишньої влади подали до суду на броварську декомунізацію / Без Табу

Зміну назв вулиць у Броварах намагалися оскаржити у суді, але не вийшло. Зрозуміло, що рішення щодо декомунізації не сподобалося представникам політичних сил недалекого минулого. І методи оскарження вони обрали найбільш звичні для себе.

Старі назви вулиць у Броварах повертати не будуть. Таке рішення сьогодні ухвалив Київський апеляційний адміністративний суд, де броварські активісти, депутати, самооборонівці і краєзнавці сперечалися із представниками місцевої влади, Соцпартії та колишніми «регіоналами».

25 грудня 2015 року Броварська міська рада одноголосно перейменувала 70 вулиць - вони отримали назви на честь діячів Київської Русі, Козаччини, УНР, ОУН, УПА, Української Гельсінської групи, шістдесятників, героїв Небесної Сотні та бійців, загиблих під час війни на Донбасі.

Тетяна Немчина, колишня очільниця броварського осередку Соціалістичної партії, подала позов, вимагаючи скасувати рішення Броварської міськради про перейменування, а також постанову Броварського міськрайонного суду Київської області, який у червні визнав це перейменування законним.

Перейменування позивачка вважає таким, що не відповідає закону про декомунізацію, тому що не врахований закон «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Правда, дивно, чому виникли такі претензії - закон підписаний Віктором Януковичем у 2012 році, але у квітні 2015 року, тобто до рішення Броварської міськради, до цього закону внесено зміни, які якраз враховують нюанси декомунізаційного закону.

У суді Тетяну Немчину підтримали радниця броварського міського голови Ірина Нілова, довірена особа очільниці міського відділу культури Людмила Бабенко, заступниця міського управління житлово-комунального господарства Оксана Гудзь.

Місцеві активісти, що захищають броварську декомунізацію у суді, вважають: такого «кворуму» цілком достатньо, щоб зрозуміти справжні мотиви позову.

Нинішній очільник комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків Дмитро Карпій говорить, що таким чином колишні «регіонали» висловлюють свій ідеологічний протест, а порушення процедури – лише привід, оскільки інших підстав чинити тиск просто немає.

Крім того, противники декомунізації, як виявилося, іноді хочуть неймовірного. Наприклад, вулицю Кирпоноса перейменували на Героїв УПА, а вони вимагали повернути стару назву – Польова, але вулиця з такою назвою у Броварах вже є.

Згідно з експертною оцінкою істориків, вулиці мають бути поділені на три види: обов’язкові для перейменування, рекомендовані та ті, щодо яких питання віддають на розгляд громади. Наприклад, позивачі вважають, що вулицю Московську мали віднести не до обов’язкових, а до рекомендованих. Але попри це вулицю перейменували, вважаючи назву «радянським колоніальним спадком».

Під час дебатів у суді позивач та його група підтримки згадували, що декомунізаційні процеси стосуються, власне, лише діяльності представників Комуністичної партії від секретаря райкому і вище. Із претензіями в команди противників рішення Броварської міськради чітко визначитись не виходило. Одні уточнювали, що справа не в порушенні регламенту Броварської міськради, а у порушенні закону про перейменування. Інші говорили, що питання не про відновлення назв вулиць, а про порушення порядку прийняття рішень. Позивачі вважають, що під час ухвалення рішення міськради не врахували думку громади: нібито оголошували список із 45 найменувань, а пізніше, перед голосуванням, ще 25 внесли «з голосу».

Нинішній очільник комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків Дмитро Карпій натомість говорить, що у 2015 році було широке громадське обговорення.

Він згадує, як позивачка говорила на суді, що у вересні дізналася про це обговорення з новин, але тепер противники рішення Броварської міськради ніби забули, що воно було.

Позивачі посилаються на лист Інституту національної пам’яті, наданий Бориспільській міськраді, де вказано, що такі вулиці, як Московська, Горького, не підлягають перейменуванню. За словами Дмитра Карпія, досвід щодо оскарження декомунізації був і у Борисполі, але там, на відміну від Броварів, дійсно були порушення закону. Вулицю Лютневу перейменували на Степана Бандери, хоча стара назва не підпадала під критерії. До речі, у Броварах проти перейменування на честь Бандери поки що ніхто не протестував.

Був і інший випадок – у Рубіжному в пошуках бюрократичних зачіпок згадали навіть про закон «Про доступ до публічної інформації»: нібито відповідне розпорядження міського голови не було оприлюднено вчасно, у 20-денний термін. Правда цей аргумент суддів не вразив, і суд підтримав рішення про скасування перейменувань частково – щодо кількох вулиць, де зміну назв не обґрунтували належним чином.

Краєзнавець Василь Сердюк стверджував, що рішення було ухвалене поспіхом - того ж дня у міськраді приймали бюджет, а потім одразу перейшли до декомунізації. Дисидентка, письменниця та наукова співробітниця броварського краєзнавчого музею Марія Овдієнко це заперечує - регламент Броварської міськради не порушувався, а Сердюк нібито взагалі не був на засіданні міськради, коли приймалося рішення. Питання слухалося першим, обговорювали його 2,5 години. Також було широке обговорення в інтернеті.

Тетяна Немчина була незадоволена тим, що її апеляцію відхилили – сказала, що суд керувався політичними мотивами, а не діючим законодавством.

Мовляв, все одно, як будуть називатися вулиці – головне, щоб дотримувалися процедури під час зміни назви.

Прибічники зміни назв вулиць у Броварах рішенням задоволені – кажуть, що, напевно, їхні опоненти оскаржуватимуть його, але їм нічого не світить.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!