Зустріч Шрьодінгера. Трамп як привід для Тимошенко нагадати про себе

09.02.2017, 16:30
12
Коли ти у центрі уваги, але не в фокусі - фото 1
Коли ти у центрі уваги, але не в фокусі / Getty Images

Без Табу задається питанням «а чи була дівчинка» та пояснює, чому зустріч Юлія Т з Дональдом Т – це зустріч Шрьодінгера.

Сучасну українську політику крім інших звичних подій характеризують певні циклічні моменти. Один раз на квартал, наприклад, стабільно відбуваються три речі. Верховна Рада героїчно провалює голосування по якомусь питанню державного значення – раз. Так звані єврооптимісти щиро звинувачують в усіх смертних гріхах президентську свиту, яка за дивним збігом обставин три роки тому привела їх до великої політики – два. Юлія Тимошенко запускає чергову хвилю зради в надії на те, що кільканадцята за ліком спроба нарешті призведе до дострокових виборів та переформатування еліт – три.

Цього разу Юлія Володимирівна та її обслуга, щоправда, вирішили вдарити по опонентах не зрадою, а нібито перемогою. Наприкінці минулого тижня деякі вітчизняні джерела стрімко почали поширювати інформацію про те, що фактичний лідер Батьківщини мала за щастя зустрітися під час неофіційного візиту до США не з кимось там, а з самим Дональдом Трампом.

Первинні розрахунки виправдалися ідеально. Та частина електорату, що досі за звичкою ставиться до Америки з побоюванням, високо оцінила героїзм Юлії Тимошенко – не побоялася, мовляв, зробити перший крок! Ті ж, хто схиляється перед Штатами у благоговінні, відзначили, що так звана опозиція почала налагоджувати контакти з новою американською владою швидше, ніж пани з Банкової.

Цікаво, скільки коштує піар-стаття в США?

Про зустріч написали Politico та Washington Post, проте згадане у Post фото чи відео, які б зняли усі питання, ніхто загалу не запропонував. Жодних вагомих доказів не лише розмови, а навіть зустрічі довжиною в одну секунду ані Тимошенко, ані її оточення не надали. В підсумку усе звелося до того, що вічна кандидатка на посаду президента України начебто перетнулася з новообраним президентом США біля туалету. При цьому поки не можна зі стовідсотковою впевненістю стверджувати, чоловічий це був туалет чи жіночий – скільки "очевидців", стільки і версій. Купу білих плям у цій історії насправді можна прибрати, якщо почати ставити правильні питання і давати на них максимально очевидні відповіді. Давайте їх розглянемо.

Чи знає Трамп взагалі про існування Тимошенко?

Швидше ні, ніж так. Наступник Барака Обами днями чесно зізнався, що досі не розібрався, хто там що у кого вкрав та відібрав на Донбасі. Можливо, колись він таки перетинався з Леді Ю, але зараз він цілком має право грішити на дідівську пам'ять.

Чи надсилав хтось голові Батьківщини окреме запрошення на Молитовний сніданок у Вашингтоні?

Навряд чи. Зараз настали такі часи, що навіть у Америці за пристойну суму можна придбати право бути присутнім на престижному заході державного або навіть світового значення. Саме тому щонайменше статус "обраної" вже можна піддати сумніву.

На додачу варто зазначити, що не лише українські політичні діячі, але й їхні фан-клуби іноді переоцінюють власну значущість та відомість у цивілізованому світі. Скажімо, Віктор Пінчук на Заході з політично-бізнесової точки зору ніхто і звати його ніяк. Так, один з кількох тисяч колекціонерів виробів мистецтва з шаленими статками та зять колишнього "червоного директора", якому пощастило аж десять років покерувати величезною державою. І саме тому деякі непересічні американці щиро здивувалися публікації від імені Пінчука у Wall Street Journal. Можна, звичайно, списати подібні казуси на необізнаність серед певних кіл, але факт залишається фактом. І ніякими завтраками у Давосі це не виправити.

Юлія Тимошенко ж навіть на фоні Пінчука виглядає страшенно непрезентабельно. Якщо не звертати увагу на купу проплачених неоднозначних соціологічних опитувань, навряд чи вона здасться серйозною політичною фігурою людині, яка з українськими реаліями не знайома. В парламенті її фракція важливої ролі не відіграє. В уряді присутність мінімальна – вона обмежується недолугим міністром молоді і спорту, та й той фактично перетворився на маріонетку заслуженого і вічного члена Партії Регіонів на прізвище Бубка. Та й взагалі, Юлія Володимирівна десятирічної давнини і сучасна – дві не знайомі між собою людини. Українська політика – не американська естрада, тут за рахунок одного лише нового альбому у стилі кантрі нагору не повернешся.

Варто зазначити, що основною метою візиту Леді Ю за океан, швидше за все, був пошук фінансової підтримки. І в даному випадку навіть неважливо, зустрілася вона з Трампом чи ні. Кілька мільйонів на потенційну передвиборчу кампанію можна було випросити майже у кожного з присутніх на Молитовному сніданку – люди ж там не бідні здебільшого снідають. Можливо, хтось навіть допоміг, не подумавши про те, що одного надійного фінансового донора десь у Кремлі Юлія Володимирівна давно вже має.

На цьому місці казку про рівняння з купою невідомих можна було б закінчити, якби не здійняли галасу корисні ідіоти під кодовою назвою "колективний мінстець". Їм-то якого дідька перейматися, якщо історія про раптову зустріч Юлії Т. та Дональда Т., швидше за все, є вигадкою від першої до останньої літери? Схоже, що хтось таки знає більше, ніж говорить…

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
12
Публикации
Загрузка...