Заборонений півострів. Чому відпочинок українців в Криму – це помилка

Черги не меншають / ТСН

З того дня, як Росія анексувала Кримський півострів, минуло вже більше двох років. Але з кожним днем в певних регіонах все більше і більше людей починає думати, що нічого не змінилося. Чому? А хоча б тому, що вистачає громадян України, які свого ставлення до Криму не змінили взагалі.

Не стільки на політичному рівні, скільки на соціально-побутовому. Зміна кольорів прапора, який майорить над будівлею кримського "парламенту", базової валюти та інших символів, що визначають державну приналежність, їх чомусь зовсім не хвилює.

Перш за все в цьому контексті варто говорити про людей, які в тому чи іншому вигляді зберегли проросійську позицію. Не дивуйтеся, в Україні ще чимало подібних кадрів. Звичайно, ситуація кількарічної давнини, коли капітан національної збірної з хокею обіцяв розквасити пику одному покійному вже журналісту, якщо той ще бодай раз назве його українцем, в публічній площині майже неможлива.

Але на рівні сірої маси позиції з серії "ми ж брати" та "ми один народ" досі є достатньо популярними, особливо якщо говорити про вікову категорію 40+, що зростала ще на радянських ідеалах.

Ці люди зазвичай щиро не розуміють, що коїться на Донбасі і навіщо було розпочато кровопролиття. Як сказав би гуру пострадянської тележурналістики, вони все ще подумки живуть у країні, яка є "великим людським гуртожитком без Росії та Латвії". Для представників соціальної категорії Soveticus vulgaris державна приналежність Криму дійсно не є принциповим питанням, бо Крим завжди "їхній".

Але є інша, значно небезпечніша соціальна категорія, для якої Кримський півострів так і не став забороненим плодом, а лишився чимось надто вже буденним. Їі представники можуть суттєво допомагати Україні не словами, а справами – перераховувати гроші на потреби армії, брати на себе дрібну волонтерську роботу або просто вчасно платити податки. Але зародки жлобсько-міщанського менталітету іноді прокидаються навіть всередині таких правильних і чуйних нібито персонажів. Кінець кінцем, вони в тому числі традиційно створюють черги у супермаркетах, коли товар за номінальною вартістю 3.10 раптом починають продавати за 2.99 – з пісні слів не викинеш.

Коли хтось з цих людей дізнається про те, що в Криму через дефіцит відпочиваючих в порівнянні з кращими часами суттєво впали ціни на оренду житла, він не зволікатиме ані секунди.

Дійсно, коли ще може випасти можливість на тиждень вселитися втрьох у просторий будиночок на самісінькому березі Чорного моря і заплатити за це задоволення менш ніж сто доларів?

І нікого вже не хвилює необхідність проїжджати через два блокпости, ймовірні проблеми з документами, хронічна нестача одних продуктів харчування і шалені в порівнянні з українськими ціни на інші – задарма, як відомо, солодким здасться навіть оцет. Якщо ж у дальньому кутку шафи десь завалявся російський паспорт (не питайте, навіщо його робили – наші правоохоронні органи і досі до пуття не знають, як поратися з тими, хто порушує заборону на подвійне громадянство), то певна частина проблем відпадає. А якщо ще й прапорця жовто-блакитного прибрати від гріха подалі з машини – взагалі ніхто не причепиться!

Численні напівлегальні перевізники стабільним попитом вищезгаданих категорій населення на кримський відпочинок користуються за принципом "куй залізо, не відходячи від каси". Майже усі великі міста у центральних та південних областях рясніють зовнішньою рекламою "комфортабельних перевезень". Якісь нещасні двадцять доларів – і ви вже у Євпаторії, а за дрібну доплату сердобольні водії ще й хатинку допоможуть знайти, і про магазинчики з харчами, які ще животіють, розкажуть із задоволенням. Це не плід хворої фантазії – саме так описують першу фазу своєї майже нелегальної кримської подорожі ті, хто ризикнув податися на півострів, не маючи власного транспортного засобу. А потім ще й додають – нема там, мовляв, нічого страшного, люди як люди, хіба що розраховуватися треба не гривнями, ковбасу нормальну не всюди знайдеш і прапорів російських забагато, а в цілому ми гуманісти, не то що ви, папаша... Більше того, в деяких обласних центрах (як мінімум в Січеславі та Запоріжжі) вже почала з'являтися зовнішня реклама з пропозиціями придбання нерухомості в анексованому Криму! Цікаво тут лише одне: потенційні покупці цієї нерухомості знають про юридичні труднощі на українській території, з якими зіткнуться в разі придбання зручної хатинки біля моря?

"Курортники" просто не можуть зрозуміти, що гроші, які вони вкладають у кримський відпочинок, не йдуть на користь нікому. Так-так, навіть окупантам, які рано чи пізно з Криму підуть.

В подібній ситуації значно краще було б поїхати до умовного Скадовська чи Залізного Порту та вкластися хоч якоюсь копійкою у місцеву інфраструктуру.

Важко сперечатися з тим, що в деяких моментах навіть забутий туристами Крим дає двадцять очок фори курортам материкової України, але ж неможливо щось змінити на краще, якщо нічого не робити і продовжувати вважати материкові курорти "нудними і нецікавими селами"!

Розуміти це починають навіть у великих містах, які рясніють зовнішньою рекламою кримського відпочинку. Мер одного з них вже пообіцяв, що в липні підніме питання про заборону подібної "заманухи". І правильно, бо не варто робити справедливо заборонений плід надмірно солодким.

Бонус

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!