Вилами по ЧС-2018: Бан Мундіалю як приклад диверсії популістів

Олег Ляшко ініціює бан Мундіалю, але це не точно

Навіщо українські політики на чолі з Ляшком перед стартом футбольного чемпіонату світу-2018 вирішили побавитися в КНДР, а також – чому їх помпезні заяви – звичайний білий шум.

Дізнатися розташування та глибину днища, знизу якого вже не постукають, можна, нажаль, лише емпіричним шляхом. Історія з показом матчів чемпіонату світу з футболу, що стартує наступного тижня у державі-агресорі Росії, та максимального проникнення політичних мотивів до спорту є яскравим доказом цього твердження. Виявляється, що можна виставити себе на посміховисько навіть без бойкоту головного змагання чотириріччя, як це було з СРСР після відмови їхати на Олімпіаду-1984 до Лос-Анджелесу.

Три роки тому голова НТКУ Зураб Аласанія категорично відмовився транслювати молодіжний чемпіонат світу з футболу, право участі в якому українська молодь здобула вперше за десять років. Наявність реклами Газпрому, звісно ж, була достойним приводом на офіційному рівні (російська пропаганда все-таки), але саме тоді держчиновник заробив собі репутацію не толерантного до будь-якої критики і зухвалого невігласа. При цьому бажаючі спостерігати за змаганнями все ж знайшли можливість подивитися і на чемпіонський похід молодих сербів, і на статистичні звитяги Віктора Коваленка, і на інші перипетії турніру. Ось що робить життєдайна всесвітня мережа. До речі, за кілька років Аласанія транслював клубний чемпіонат світу, де одним зі спонсорів був той самий Газпром, але тоді чиновник змовчав.

Минулого року виявилося, що жоден український канал начебто не має наміру транслювати ЧС-2018 попри те, що геть недешеві права на показ викупляти довелося б в будь-якому випадку. За кошти, виділені з держбюджету, до речі. Аласанія знову виступив в ролі собаки на сіні і в чомусь навіть був правий. Але збоку ситуація виглядала максимально абсурдною. Придбати права – заплатити кондуктору за квитка і піти пішки. Не придбати – підставитися під санкції ФІФА аж до відсторонення від відбіркового циклу наступного чемпіонату світу (не дивуйтеся, в регламенті все чітко прописано).

Хоча якщо подивитися на муки збірної України під керівництвом найкращого футболіста країни часів Незалежності, то ймовірну дискваліфікацію можна було б іронічно вважати не покаранням, а порятунком для мільйонів вболівальників. ФФУ протягом двох минулих років підігрівала ажіотаж на тему можливого бойкоту чемпіонату – мовляв, виграємо відбіркову групу, а до Росії не поїдемо з політичних причин. Гора в підсумку передбачувано народила мишу: крім вимученої перемоги над фінами у гостях та нічиєї із самим ісландцями на порожньому НСК за незабитого пенальті команді Шевченка похвалитися виявилося нічим. Втім, як і завжди за рідкісними винятками.

Але повернемося до телевізійних питань. В останній момент все ж знайшовся мовник, який погодився взяти на себе обов’язки транслятора. Тоді здавалося, що краще б промовчали усі, бо мова йшла про «Інтер» – колишній структурний підрозділ колишнього ОРТ, який навіть із переходом у власність олігархів з українськими паспортами не став менш радянсько-російським. Такий розклад означав купу кремлівської пропаганди не лише в перервах між матчами, але й під час трансляцій. Здавалося, що це апогей, доки по обіді 6 червня хтось гучно не постукав знизу.

Парламентський комітет з питань свободи слова та інформаційної політики шістьма голосами проти чотирьох підтримав постанову про заборону трансляцій матчів чемпіонату світу 2018 року на українських телеканалах. Це лише приказка, а не казка, бо юридичної сили рішення набуде лише за наявності щонайменше 226 згодних депутатів у сесійній залі. Проте ґвалт щодо порушення прав громадян на отримання цінної для них інформації вже здійнявся цілком справедливо. Бо війна війною, а запропоновані методи надто вже пахнуть ідеями чучхе.

Депутат Червакова роз’яснює, що відбулось

Родзинка полягає в тому, що три з чотирьох ініціаторів постанови – клоуни народні депутати Ляшко, Мосійчук і Лозовий – є членами цирку під назвою РПЛ, яку також напівжартома звуть «радикальною партією Льовочкіна». Так, того самого Льовочкіна, який разом із австрійським арештантом Фірташем є співвласником Inter Media Group. Конфлікт інтересів тут розгледіти можна навіть неозброєним оком. І версія про те, що «ляшківці» таким чином намагаються допомогти одному зі спонсорів зекономити після вияву бажання витратитися на показ на гарячу голову, є цілком життєздатною. Чи, може, головному вилоносцю знову схотілося до лав парламентської коаліції?

Втім, ситуація з баном чи не баном ЧС-2018 – не вартує навіть кізяків, що їх продукують улюблені корови Олега Ляшка. Насправді ледве не кожен другий поціновував справжнього футболу від початку збирався шукати альтернативний варіант перегляду. Бо як увімкнеш російську трансляцію – тільки й чути, що про велич Путіна та «громадянську війну» на Донбасі. Увімкнеш українську – в кращому випадку натрапиш на оду губернаторші Світличній чи голові ФФУ Павелку без жодного приводу, а то й взагалі на молитву за гетьмана Ахметова. Західні коментатори, на щастя, давно говорять виключно про футбол включно з подіями на полі, а не згадують про те, як окремо взятий олігарх популяризує європейський футбол у Бразилії. На крайній випадок можна і звук вимкнути, якщо володіння англійською, німецькою чи іспанською лишає бажати кращого. Хто хоче, той завжди знайде, і не винні гравці тридцять однієї збірної, що чемпіонат світу проводитиме держава-агресор.

Колишній волонтер та вірний Порошенкові блогер Юрій Бірюков обурений словами члена президентської фракції Сергія Лещенка

Тож навіть не зрозуміло, з ким політики-популісти намагаються боротися подібним чином. Не в КНДР живемо же ж, загальний доступ до інтернету є. І навіть знизу перестали стукати, нехай і тимчасово.

P.S. Оптимісти після вивчення постанови і взагалі натякають на те, що законопроект не є терміновим, оскільки говориться там не стільки про мундіаль, скільки про заборону трансляцій медіапродукту російського виробництва взагалі. Тож розгляд цього питання теоретично можуть відкласти ледве не на осінь. Але намагатися передбачити логіку Ради восьмого скликання, як відомо, неможливо.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!