В очікуванні 1 вересня: Як змінюється українська середня школа

31.08.2017, 16:00
1
До нової школи - фото 1
До нової школи / svitiv.com.ua

До початку нового навчального року лишилося менше доби. Оглядач Без Табу розмірковує над тим, які зміни чекають українські школи в новому навчальному році.

Цього разу очікування першого шкільного дзвоника є особливо тривожним не лише для тих, чиї діти/онуки розпочнуть чи продовжать гризти граніт шкільної науки. Просто наступні дев’ять місяців обіцяють бути особливими через продовження глобальної реформи, ініційованої міністерством освіти. Міняти усе від голови до п’ят дійсно необхідно, бо система за роки застою стала неконкурентоздатною та неефективною.

Минулого року з подачі міністр Лілії Гриневич було прибрано чимало непотрібних та навіть шкідливих дрібниць у молодших класах. Жодних знижень оцінок за каліграфію, жодних оцінок з суто розвиваючих дисциплін на зразок фізичного виховання, музики чи малювання, жодних домашніх завдань на вихідні та свята – адекватна частина батьків зараз висловлюється про цю реформу цілком позитивно. Реальний ефект від неї буде помітним не за рік і навіть не за два. Але діти вже не виглядають такими змученими і затурканими, як раніше, бо мають більше вільного часу.

Цього року міністерство планує взятися вже не за учнів, а за викладачів молодших класів. Пані міністр як ніхто інший розуміє необхідність підвищення їхнього професійного рівня: «У 2018 році всі учителі, які братимуть перший клас, муситимуть пройти масштабне перенавчання. Загалом це 22 тисячі вчителів, які пройдуть підвищення кваліфікації, які муситимуть навчитися вчити інакше, керуватися новим стандартом. Це значне навантаження на педагогів, і ми маємо до цього заохочувати».

Цей крок є дійсно необхідним, оскільки більшість педагогів отримували професійні знання та навички у відповідності ще до радянських стандартів. І процес перш за все психологічної перебудови для них є складним. Важко звикнути до того, що три клітинки відступу замість двох – не ознака ідіотизму учня, а цілком нормальне явище.

В якості ж найслабшої ланки несподівано виступають самі батьки. В той час, як систему освіти з усіх сил намагаються переставити на рейки західного зразку, їхнє типово совкове ставлення до процесу не змінилося. Численні скріншоти з батьківських чатів у месенджерах та соцмережах ніби повертають років на двадцять назад, коли збори коштів на величезні (і за великим рахунком непотрібні) букети квітів та інші презенти для педколективу були навіть не добровільно-примусовими, а просто примусовими. Давайте, мовляв, задобримо вчителів, щоб до дітей ставилися як слід. Цікаво, що б одна з таких нерозважливих матусь почула б у відповідь, якби спробувала подарувати коробку цукерок викладачу дитини десь в Німеччині чи Данії? Правильно, нічого хорошого, бо на Заході такі вчинки вважаються проявами корупції. А наші все ще беруть. І навіть не дякують зазвичай, до речі.

Втім, психологія психологією, а з точки зору матчастини рух вперед все ж має місце. Цього року має докорінно змінитися навчальна програма для учнів 5-9 класів. Це означає перш за все оновлення вмісту шкільних бібліотек. Деякі підручники вже встигли застаріти не тільки морально, а й фізично. Навіть у великих школах великих міст деінде вистачає екземплярів, які після багаторазового «косметичного ремонту» хіба що для розпалювання вогнища можна використовувати. Хоча прихильники радянської системи освіти навіть тут починають скаржитися на те, що «кляті реформатори знищують нашу спадщину».

Навантаження за деякими предметами відтепер не буде надмірним. Особливо це стосується математики. Навчальні години для алгебри та геометрії підріжуть, звісно ж, не всюди, але оптимізація (тобто прибирання зайвого матеріалу, що в сучасних реаліях не має практичного значення) навчального матеріалу є обов’язковою.

З природничими дисциплінами вчинили дещо гуманніше, там частину матеріалу винесли до опційного навчання. Тепер викладач, скажімо, біології сам вирішуватиме, навантажувати дітвору нудними та сухими теоретичними знаннями чи сконцентрувати увагу на практичних моментах.

Цікаво подивитися в контексті оновлення на гуманітарні предмети. З курсу української літератури, наприклад, частково приберуть казки та інший фольклор – їх за бажання і до умовного курсу народознавства можна запхати, який де-не-де все ще викладається. Творчі роботи з української мови більше не писатимуть на абстрактні та неактуальні теми на зразок «що б було, якби в світі не існувало зла» - усе тепер буде прив’язаним до реального життя.

Звичайно, тут доведеться поламати ще чимало списів. Скажімо, багато суперечок викликають необхідність включення до програми творів сучасних письменників та радикальне переформатування курсу історії України. Але це точно краще за «Оповідання з історії України» за редакцією Мисана для 5 класу та підручники, наповнені творчістю підзабутих авторів радянської доби.

Ви, звісно, не повірите, але навіть такий консервативний предмет, як трудове навчання, зазнав суттєвих змін. Відповідно до оновленої програми поділ учнів за гендерною ознакою тепер не є обов’язковим. Це не означає, що хлопці тепер гарантовано підуть шити собі сорочки, а дівчата почнуть робити собі качалки для тіста. Але виглядає це дуже символічно, нехай прихильники радянської системи освіти і будуть незадоволеними.

Вік живи – вік учись. Це не лише учнів стосується, але і вчителів.

З повагою,

Гриць Якович Варенки, літературознавець

Без Табу
1
Публикации
Загрузка...