Село та нелюди: Чому Аграрна партія стала ласим шматком для Медведчука і Тимошенко

Одіозна журналістка Влащенко та не менш одіозний політолог Грановський / АПУ

Автор Без Табу розповідає про події навколо Аграрної партії України, що нині зазнала спроби рейдерського захоплення людьми одіозного Медведчука, та геть не знаходить в цій історії позитивних персонажів.

Для боротьби за електорат в розпал передвиборчих перегонів згодяться будь-які засоби. Принаймні, абсолютна більшість українських політиків досі вважає саме так, тому й не гребує технологіями, які в цивілізованому світі давно занесені до категорії «удари нижче поясу». На крайній випадок досі існує звичка чи то недружнього поглинання, чи то банального рейдерського захоплення партії загалом або кількох її осередків. Щоправда, і «жертва» може скористатися випадком, аби нагадати про своє існування. Таким чином утворюється новий фронт протистояння жаби та гадюки.

Громадяни, що не надто активно та глибоко цікавляться політичним життям країни, днями мали можливість щиро здивуватися факту існування Аграрної парті України (АПУ). До парламенту за списками вона не потрапляла, нардепів, що мали до неї прямий стосунок, перерахувати можна на пальцях двох рук. Проте останнім часом завдяки локальним успіхам на виборах в об’єднані територіальні громади АПУ неминуче перетворилася на потенційно цікавий актив. І геть не тому, що начебто опікується проблемами пересічного селянина.

22 роки тому партія створювалася купкою колишніх відданих членів КПРС як гурток за інтересами із можливістю отримати бодай якісь політичні дивіденди. Офіційна вивіска до наших днів встигла помінятися кілька разів, але ідеологія лишалася сталою та передбачуваною. Що б там члени АПУ не говорили про засади правоцентристського ліберального консерватизму, та в’їдливий аромат ідей марксизму-ленінізму приховати неможливо.

Для підтвердження достатньо попитати думки «аграріїв» щодо мораторію на продаж землі чи поточних тарифів на комунальні послуги – совкова сутність одразу вилізе назовні. І це при тому, що в офіційній програмі (яка вочевидь вкрадена в якоїсь європейської партії та яку члену АПУ з вірогідністю в 90% не бачили в очі) написано чимало красивих слів про право на приватну власність та тези, більш притаманні істинним націоналістам (наприклад, необхідність будувати моноетнічну державу).

Не дивно, що Віктор Медведчук, який помітно активізувався у 2018 році, наклав оком на Аграрну партію. Якщо винести за дужки національне питання, цільова аудиторія співпадає майже стовідсотково. Захопити хоча б частковий контроль над політсилою, що працює за принципом франшизи, зараз нескладно: достатньо буде підгрібати під себе одне за одним представництва на місцях. За це кум Путіна і взявся, підсадивши до верхівки АПУ одіозного політтехнолога Володимира Грановського, під час вивчення біографії якого виникає лише одне питання: чому за пропагандиста-провокатора досі не взялися українські спецслужби.

Володимир Грановський - ветеран гібридної війни / Facebook

В розпал Помаранчевої революції пан Грановський був серед співавторів шкідливої технології під робочою назвою «Українці трьох ґатунків», відверто працюючи на розкол держави. Пізніше він активно працював на Дмитра Фірташа, придбав майже за 10 мільйонів доларів будинок у центрі Лондону, а приблизно за рік до Революції Гідності опинився під крилом вже Медведчука. Завдання чергового поборника «русского міра» та прихильника радянських цінностей було простим: дискредитувати у ЗМІ ідею підписання асоціації між Україною та ЄС і паралельно попрацювати на російську пропаганду.

Далі починаються дива. В той час, коли і Фірташ, і Медведчук, а також інші члени попередньої правлячої еліти так чи інакше потрапляють під санкції, «різнороб» Грановський виходить абсолютно сухим із каламутної води і продовжує свою деструктивну діяльність. Зокрема, він береться за обов’язки політичного консультанта на каналах 112 Україна та NewsOne ще до того, як обидва ЗМІ офіційно перейшли під контроль колишнього голови АП часів правління Кучми. А у вільний час можна і рейдером на півставки підробити, намагаючись перетягнути до зони впливу Росії АПУ.

Тут, мабуть, варто зробити геть неліричний відступ. Комусь може здатися, що «аграріїв» до цього контролювали патріотично налаштовані сили, та насправді це не так. Подивіться хоча б на список керівників партії з моменту останнього ребрендингу 12-річної давнини. Колишній міністр сільського господарства та продовольства Михайло Зубець, що пізніше послідовно побував нардепом від «Батьківщини» та «Партії регіонів» – раз. Колишній радник президента Януковича та член «Партії регіонів» Віктор Слаута – два. Іван Бісюк, який за часів панування донецького клану підвищився з головного ветеринарного держінспектора до заступника міністра агрополітики – три. Якась надто підозріла тенденція, вам не здається?

Голова АПУ Скоцик усім своїм виглядом демонструє, що в нього все ок / Facebook

До біографії поточного очільника АПУ Віталія Скоцика поки причепитися важко. Куди не глянь, всюди типове «жив, був, був, жив, не притягався, не служив». Але з акторською майстерністю у бізнесмена з Рівненщини якось одразу не склалося. Скоцик надто давно увійшов у гру, щоб не знати, хто такий Грановський, і не здогадуватися, що його привело до лав Аграрної партії. Він цілком переконливо говорить про те, як його намагалися змістити з посади після відмови «лягти» під Медведчука, називає прізвища спільників політтехнолога. І забуває при цьому додати, що сам кілька років тому цілком свідомо відчинив перед троянським конем ворота.

Симптоматично, що в цій історії присутній слід Юлії Тимошенко, яка останнім часом регулярно опиняється на одній орбіті з колишнім керівником «Українського вибору». З вуст Скоцика прозвучали імена Володимира Шандри (у двох різних урядах під керівництвом ЮВТ побував міністром економіки та міністром з питань надзвичайних ситуацій) та Михайла Поживанова (заступник міністра економіки з 2008 по 2010 роки у другому зі згаданих вище урядів). Непогано було б почути думку «підозрюваних», та вони обоє швидше за все промовчать.

Ще більш цікавою є персона заступника голови АПУ, який теж пристав на бік Володимира Грановського. Олег Корбан відомому дніпропетровському спеціалісту з «недружнього поглинання» родичем не доводиться і протягом усього свідомого життя крутився на Київщині. Але вісім років віце-президентства у Федерації баскетболу України під крилом регіонала Олександра Волкова (2007-2015) та членство у НОК з 2010 року під крилом Бубки змушують задуматися над наявністю зв’язків із «Донецькими». Бо ці посади у вказані часові проміжки не роздавалися людям, що так чи інакше не демонстрували лояльність до «родини» Януковича.

Мабуть, через таку строкату добірку маргіналів в лавах Аграрну партію не варто вважати жертвою обставин – бачили очі, що купували. А історія отримає продовження наступного тижня на партійному з’їзді, що має визначити долю «розкольників». Ось тільки на парламентські перспективи АПУ та статус «невловимого Джо» це ніяк не вплине.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!