Роттердам + плутанина. Як блокада Донбасу пішла не за планом для всіх

01.03.2017, 12:17
14
Блокада зриває покрови - фото 1
Блокада зриває покрови

Блокада окупованих територій як каталізатор політичного життя та лакмусовий папірець адекватності політиків.

Якось літературознавець Вареник ненароком дав політикам-початківцям (і не лише їм) вельми цінну пораду: якщо вже хочеться побільше нажитися на власному електораті та якомога більше підгребти під себе, то необхідно довести поточний стан на підконтрольних територіях до максимального рівня абсурду. Проте ніхто не міг тоді передбачити двох дрібниць. По-перше, нова українська влада™ сприйняла цю пораду надто буквально, почувши її задовго до публікації Гриця Яковича. По-друге, шановне панство з Банкової та Грушевського забуло про одну важливу умову: абсурд має бути контрольованим, інакше гросмейстери самі раптово почнуть перетворюватися на пішаків.

Що ми маємо зараз? Перш за все, варто зазначити, що визначальну роль у цьому спектаклі поки відіграє небесна канцелярія. Коли хтось дуже хитрий планував сеанс одночасної грі на кордоні з так званою «ЛНР», то керуватися доводилося в тому числі і довгостроковими прогнозами від метеорологів, як вітчизняних, так і західних. А в лютому навіть Бі-бі-сі пророчили на території України досить холодний березень. Звідси ростуть ноги страшних історій про "запас вугілля на 40 днів" та інші мантри, за допомогою яких пересічного гречкосія мали переконати в тому, що блокада в будь-якому вигляді є злом.

Але ще до настання березня усі зацікавлені особи зрозуміли, що часткове повторення сюжету блокбастеру "Післязавтра" скасовується. Надворі стало настільки тепло, що місцева влада у кількох областях вже заговорила про можливе дострокове припинення опалювального сезону. Звичайно, після останніх витівок окупантів на Донбасі питань з приводу недоторканих українських запасів лише додалося. Але схоже на те, що справжні організатори блокади дійсно трохи спізнилися з її початком. Цей прорахунок може суттєво вплинути на подальший хід подій.

Проте клімат кліматом, погода погодою, а поведінка деяких людей теж не виглядає передбачуваною. Он Арсен Аваков, скажімо, чи то на підвищення майже нульового рейтингу Народного Фронту вирішив попрацювати, чи то дух попередника часів Януковича в нього вселився. Чимось іншим бажання випросити собі надзвичайні повноваження для силового розгону блокади пояснити важко.

От тільки очільник МВС, схоже, не розуміє того, що в разі чого саме його зроблять офірним цапом. На Банковій у разі якогось форс-мажору точно скажуть, що колишній голова Харківської ОДА проявив власну ініціативу, безпосереднє начальство йому довірилося, а він довіри не виправдав. Нерозумно це якось, Арсене Борисовичу, надто ризиковано. Це вам не на українську мову переходити в особистому спілкуванні та соціальних мережах.

Правоохоронні органи на місці подій, до речі, давно готові до звичної для них роботи. Аброськін іноді взагалі видається схожим на піонера, який у відповідь на принесений північно-західним вітром заклик бути готовими вигукує "завжди готові" з характерною жестикуляцією на додачу. Навіть якщо відкинути вбік теорію про нелюбов до перших осіб блокадного процесу з боку голови місцевого підрозділу Нацполіції, то уся ця готовність все одно виглядає підозріло. І не варто дивуватися, якщо хтось раптом зауважить, що нові "пси режиму" мало чим відрізняються від старих.

До речі, якщо вже згадали про безпосередніх учасників блокади, варто зазначити, що з їхнього боку теж дещо пішло не за планом. Семенченко, Парасюк та їхнє оточення ще два-три тижні тому були впевнені в тому, що мерзнути на лінії розмежування доведеться недовго. Погода і справді не підвела, але інші фактори спрацювали не так, як слід було очікувати. Тож і довелося вмикати режим доктора Хайдера (хіба що без тривалого голодування) та значно активніше грати на публіку. До того ж чутки про те, що декому за певну мзду все ж вдається оминути блокадників та рушити в бажаному напрямку (усі рівні, але є дещо рівніші, так би мовити), не додають вищезгаданим панам у камуфляжі плюсів до карми та репутації.

Уряд… А що уряд? Прем’єр-міністра Гройсмана оповила непозбувна бентега. Міністр палива та енергетики Насалик вважає, що торгівля та обмін товарами – це різні речі. Міністр економічного розвитку і торгівлі Кубів лишається десь за кадром, бо поки не розібрався, що робити з залізницею. Міністр інфраструктури Омелян і поготів мовчить, бо залізниця віднедавна не є його парафією. Про наміри міністра внутрішніх справ Авакова вже усі усе знають. Про думки міністра оборони Полторака ніхто нічого швидше за все не дізнається, оскільки Степан Тимофійович в подібних випадках поводить себе немов кролик з радянського мультфільму про Вінні-Пуха. Думки інших міністрів взагалі нікого не цікавлять, та й не факт, що вони самі цікавляться подіями десь там на сході України.

От і виходить, що сюжет знову і знову складається в кращих традиціях Леся Подервянського. Любителі творчості Олександра Сергійовича чудово знають, що стовідсотково позитивних персонажів в його п’єсах не буває за визначенням. Ось і з блокадою так само. Якщо два тижні тому пересічний гречкосій не дуже-то й розумів, на чий бік йому пристати, то зараз невідомих у рівнянні з приміткою Роттердам+ стало ще менше. Хотіли абсурду? Їжте тепер, тільки не вдавіться.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

 
Без Табу
14
powered by lun.ua

Публикации