Реванш чи наслідки імітації реформ?
Політолог Петро Олещук розвінчує чергову "зраду" про реванш та пояснює справжні причини останніх резонансних зі знаком "-" подій.
Люблю читати щоденні історії про "реванш".
Ну той, страшний і невблаганний.
У тих, хто пропагує концепцію "реваншу" - все просто і зрозуміло. Реванш - це ВСЕ.
Але давайте розберемося.
Спроба повстання Філарета проти ПЦУ - це що? Реванш? Чи, можливо, просто маразм, владолюбство і звичка наших церковних ієрархів думати про майно, а не про душу?
Призначення Портнова на професорську посаду в КНУ - це що? Реванш? Чи просто той факт, що згідно до нашого законодавства Портнов - білий, пухнастий, законослухняний доктор наук, що має право претендувати на будь-які академічні посади? І наша доблестна ГПУ не додумалася за декількох "патріотичних генпрокуорів" висунути якісь обвинувачення проти нього? Про розслідування конституційного перевороту 2010 від Януковича я взагалі мовчу.
Перейменування на честь Жукова проспекту в Харкові - це що? Реванш? Або "хитрозробленість" авторів закону про декомунізацію, які навмисно вивели таких як Жуков за межі його поширення, аби підсолодити декомунізацію для частини електорату? Або те, що ГПУ успішно злила в унітаз справу про сепаратизм Кернеса, бо той обіцяв дати Порошенку результат на виборах президента?
Рішення КСУ у стилі "нічого не бачу, нічого не чую" - це реванш? Чи підтвердження факту, що судді Януковича - завжди "за владу"? І пояснення, чого цих суддів так турботливо тримав Порошенко?
І .т.д.
Всі ці "пошуковці реваншу" мені нагадують того, хто заселився в убиту кімнату гуртожитка (з облізлими стінами і грибком), і, аби прикрасити оселю, видер картинку з журналу, і приліпив її шмарклями на стіну. Згодом шмарклі підсохли, і картинка відвалилася... І потім цей суб'єкт усім озказував, як "накрився його прекрасний ремонт".
Не було жодного "ремонту". Була картинка і трохи шмарклів. Шмарклі засохли, картинка відвалилася - і почався "реванш".
Пост Петра Олещука на фейсбук: