Реформа виборів. Хто рахуватиме голоси?

Скоро довибори / Getty Images

Що не так із Центрвиборчкомом? По-перше, його мали переобрати ще два роки тому. По-друге, майже нічого не відомо про новий склад і про долю цієї структури після того, як її поглине реформа.

Термін дії повноважень членів ЦВК закінчився два роки тому. Переобрання не сталося навіть після скандалу з «чорною касою» Партії Регіонів, хоча членів комісії бачили у списках. Зараз експерти аналізують президентське подання щодо призначення 11 членів ЦВК, і загалом констатують, що майже нічого не знають про цих людей.

У 2010-му вибори були проведені замість весни восени, то ж це не перший програмний збій. Про те, як у минулі роки любили вносити зміни до виборчого законодавства ледь не під час передвиборчої кампанії, краще й не згадувати.

Говорять про те, що забезпечити баланс політичних сил у представництві ЦВК об’єктивно неможливо, бо не зовсім зрозуміло, хто більшість, а хто опозиція. Іншим проблемним моментом є те, що, згідно з законодавством, двома третинами парламенту можна фактично з будь-яких підстав розігнати ЦВК, і це не сприяє її незалежності.

Про конкурси на посади членів ЦВК поки що не йдеться, хоча таке явище, як конкурс, для України не нове, його вже випробували у НАБУ та Нацполіції. Венеційська комісія рекомендує залучити у ЦВК по одному представнику від політсили плюс представників судової влади. Але, як завжди, потрібна поправка на наші реалії. Те, що деякі запропоновані члени комісії раніше працювали у судах (а також виборчих комісіях та у МВС, наприклад), вважають більше не перевагою, а недоліком. Особливо враховуючи, що до нового складу ЦВК має бути величезна довіра – бо саме вони забезпечуватимуть виборчий процесс на Донбасі, якщо, коли і не дай Боже такий колись відбуватиметься.

Є й інші нюанси у європейській традиції, які механічно копіювати – шкідливо для здоров'я. У більшості європейських країн виборами займається ЦВК, але іноді цю функцію виконує якесь міністерство, наприклад, внутрішніх справ. Уявляєте собі такий варіант?

Роздуми експертів про долю виборчого процесу у найближчий час народжують такі вербальні конструкції, як, наприклад: «сукупність заангажованостей може забезпечити неупередженість». Це про партійні квоти у Центрвиборчкомі. Щось на зразок намагання скласти об’єктивну картину подій, відстежуючи новини у ЗМІ різних власників: цілком можливо, якщо у переліку немає якогось сайту «Русской весны». Зрештою, експерти сходяться на тому, що питання не у квотах, а у політичній корупції, і самі лише квоти питання не вирішать.

У формуванні Центрвиборчкому може бути політичний або професійний підхід. Це щось схоже на вічну дилему між пропорційною системою та мажоритаркою: при пропорційній опоненти волають про стадні партійні інстинкти, при мажоритарці – про диктатуру місцевих «феодалів», і так роками туди-сюди. Якщо оглядатися на закордонний досвід щодо складу ЦВК, то за професійним принципом це влаштовано у Білорусі – хочемо ми собі таку демократію?

Правила роботи ЦВК хочуть змінити /Getty Images

У систему роботи Центрвиборчкому фахівці радять внести законодавчі зміни, що мають якось побороти цей хаос. Наприклад, прописати, що коли у члена комісії закінчиться термін повноважень, партія повинна мати пріоритет при призначенні свого представника. Якщо вона перестала бути парламентською – пріорітет має перейти іншій партії, що не має свого представника.

Також пропонують, незважаючи на партійний формат, лишити серед вимог норму про юридичну освіту – щонайменше магістратуру, спеціаліста замало в цьому випадку (тим більше, що цю категорію щойно скасували). Крім того, хочуть додати до необхідності освіти ще й кількарічний фаховий досвід – враховуючи те, як вчать і як вчаться в наших вишах, вимога дуже актуальна.

А щодо діяльності ЦВК радять готувати щорічні звіти про діяльність та формувати стратегію. Але це все поки що на рівні «декларацій в атмосферу».

А ще хочуть окремої президентської квоти – відкритої, а не прихованої у квоті БПП. Серед побажань до президента, не законодавчих, а просто організаційних і суто людських - оголосити публічні дебати щодо обрання членів ЦВК за участі політпартій та громадських організацій. Можливо, так вдасться зацікавити темою і пересічних громадян, і ЗМІ - бо зараз, скаржаться експерти, на пресс-конференції та фахові зібрання з цього приводу ходить півтора кореспонденти. Хоча йдеться, зокрема, і про те, хто, за висловом Сталіна, «рахуватиме голоси» - в тому числі і на Донбасі, прибуття звідки Захарченка та компанії ми так не хочемо. От у Луганській області, наприклад, на довибори подається Андрій Лесик, голова харківської облорганізації «Українського вибору» Медведчука. З фракції «Відродження» харківської міськради його виключили за проросійську позицію, але тепер він – оп! – самовисуванець. А на окрузі у Чернігівській області, вже одного разу похрещеному Корбаном, активісти Комітету виборців України зафіксували аномальну кількість кандидатів – аж 63. Що нічого доброго в плані чесності виборів не обіцяє.

У поданні від президента мають бути тільки особи, запропоновані фракціями, і запропоновані публічно. Правда, законодавчо виписаної процедури подання все одно немає, і в чому саме полягає ця «запропонованість фракцією», нікому не відомо.

По кожній кандидатурі буде окреме голосування, ті, кандидатури, які не підтримають, будуть повертати та пропонувати нові. Здавалося б, не варто опускати руки, як при пакетному голосуванні. Але декларації, освіта та загальний бекграунд мало цікавлять – насамперед не політиків, вони якраз впрягаються кожен за свого – а громадян. Мабуть, тому, що вкидати будь-які меседжі під час мертвого літнього періоду – невдячна справа. Але, з іншого боку, прізвища кандидатів відомі, і є час з'ясувати, хто вони - до того часу, коли це комусь знадобиться.

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!