Нове законодавство про вибори: менше фейку і спаму
Як вплинуть на політичний ландшафт нові норми про держфінансування партій, заборону політреклами та скасування мажоритарної системи?
Виборче законодавство в нас змінюють часто, особливо люблять це робити просто під час передвиборчих перегонів. Але на ситуацію це мало впливає – кожні нові вибори схожі на попередні.
Активісти, які в 2012 році моніторили парламентські вибори, стикнулися з тим, що звіти партій не можна було знайти на сайті ЦВК. Це неможливо і зараз – їх можна побачити лише у спецархіві, куди пускають лише за перепусткою. І сфотографувати ці документи не можна – лише отримати копію документа за 60 грн.
Були випадки, коли партії фінансувалися «студентами-олігархами», які нібито перераховували по 50 тисяч гривень. Ясно, що при цьому використовували їхні паспорти або інформацію з інших баз даних. Іноді кошти на розкрутку політика давали нібито його батьки.
Передбачається, що тепер все буде інакше. Нове законодавство про вибори встановлює механізм контролю і санкцій. Якщо зафіксовані кошти, не вказані у звіті, можна звернутись до НАЗК та НАБУ. Хоча ці структури поки що, здається, працюють у «тренувальному» режимі.
Якщо дійсно оприлюднено лише 3% чорної бухгалтерії «регіоналів», то ми дізнаємось і про інші телеканали, на яких замовляли «джинсу». І якщо про юридичну відповідальність одразу говорити не доведеться, то рейтингу цим каналам таке оприлюднення точно не додасть.
Поки що з підтримкою ідеї держфінансування партій у суспільстві – не дуже: лише 5% громадян вважає, що політичні партії мають фінансуватися державою. Можливо, ця ідея стане зрозумілішою, коли її просувати пакетом із відміною мажоритарки та запровадженням пропорційної системи з відкритими списками. Можливо, спрацьовує аргумент – мовляв, нема на це коштів у бідній країні. Але фінансування з боку олігархів по факту обходиться дорожче. 90% коштів із партійних бюджетів йде на політичну рекламу. І цілі штати співробітників взагалі живуть від виборів до виборів, і з них годуються. І зацікавлені у тому, щоб вибори були частіше. І, власне, багато хто з них може на це повпливати.
Щоб зменшити кількість віртуальних проектів, фейкових партій, яких у країні більше, ніж реальних, пропонують ускладнити реєстрацію політичної сили, а скасування реєстрації – навпаки, спростити.
Кандидати бувають різні/prportal.com.ua
Експерти іноді порівнюють політичну рекламу із рекламою алкогольних напоїв. Чи то за рівнем шкідливості, чи за тим, як важко йде процес щодо її скасування. Хоча кому це скасування буде вигідне – ще невідомо. Народний депутат Світлана Заліщук проти повного скасування політреклами – вона вважає, що це законсервує ситуацію, і залишить рейтинги і впливовість великих партій на попередньому рівні. Натомість краще вирівняти можливості для всіх партій, зокрема, для невеликих проектів, що не мають шалених коштів на телевізійну агітацію.
Таке вирівнювання може створити ситуацію, яка є зараз на державному телебаченні – всі партії матимуть такі собі рівні квоти на ефіри. Окрім того, можна згадати про формат дебатів – це буде і дешевше, і цікавіше. Загалом у вимогах до політичної телереклами, якщо вже її лишати, хочуть прописати частоту показу не більше 5% ефіру на годину. Ролик має бути не менше 2 хвилин, без монтажу та акторів, в ідеалі – щоб лідер партії просто сам розповідав, що ж він виборцям пропонує.
Експерти-законотворці сподіваються, що політиків все ж можна буде вигнати з телевізора і змусити більше працювати з виборцем на місцях. Бо зараз ситуація критична: активісти ОПОРИ досліджували, як працюють партії у регіонах, і виявилося, що «Батьківщина», яка має близько 20 000 осередків по Україні, фактично не проводить роботу з громадянами, а в низці областей взагалі нема приймалень «Народного фронту».
Слабке місце тут – правоохоронні органи. Міліція та прокуратура не хочуть розслідувати порушення виборчого законодавства, більшість таких справ навіть не доходять до суду. Віце-спікер парламенту Оксана Сироїд говорить: якщо юридична освіта корумпована, то як ми хочемо отримати не корумпованих суддів і прокурорів? Виходить, що тут реформа виборчого законодавства в свою чергу чіпляється за реформу судову та правоохоронну.
Перші фінансові звіти від партії мали надійти ще місяць тому, але поки що – тиша. НАЗК пообіцяло за тиждень затвердити електронну форму звітів для партій, тепер лишилося навчити громадських активістів механізму контролю за цими звітами, коли вони з’являться. А самі політичні партії теж мають навчитися працювати в умовах нового законодавства – представники громадських організацій пропонують створити їм для цього окремі аналітичні відділи. Чи то самим усвідомити, як краще говорити з виборцем іншими методами, окрім «джинси».
Крім того, потрібні зміни і щодо того, як працюватимуть депутати після обрання. Зараз у Верховній Раді зареєстровано понад 4000 законопроектів. Така кількість спаму просто не дає змоги нормально працювати. Змінами у законодавство про регламент пропонують зробити суб’єктом законодавчої ініціативи не одного депутата, а як мінімум 19 – за розміром найменшої фракції. Вважають, що окрім боротьби зі спамом це вирішить і проблему лобізму. Але доки буде мажоритарка, спам буде, і нічого з цим не зробиш.
Одне із важливих завдань - оновити склад ЦВК, де у більшості членів термін повноважень завершився ще 1 червня 2015 року. Постанова щодо нового складу вже зареєстрована. 17 липня відбудуться вибори до Верховної Ради у 7 округах, але, напевно, ще зі старим складом Центрвиборчкому, бо, як каже заступник голови Андрій Магера, нові члени можуть бути призначені у вересні. Прізвища поки невідомі. Хоча одне вже обговорюють. Це Роман Греба, якого громадські організації звинуватили у зловживаннях конкурсної комісії щодо обрання членів Національного агентства з питань запобігання корупції. Тобто початок непоганий…