Помилки задуму і виконання. Хто винен у провалі України на Євро 2016
Коли страсті щодо достроковго вильоту збірної України на Євро 2016 дещо влеглися, дозволимо собі аналіз причин гучного провалу.
Надто швидкий виліт збірної України з чемпіонату Європи в черговий раз змусив поставити одне з двох питань, які прославили колись Чернишевського – хто винен?
Так, звичайно, винен тренерський штаб, який не зміг підібрати оптимальний склад та не попіклувався заздалегідь про які-небудь домашні заготовки. Зрозуміло, винні гравці, які давно вже отримують (переважно саме отримують, а не заробляють) незаслужено великі гроші і звикли клеїти дурня, а не грати в футбол. Безперечно, винні негідники з ФФУ, які завжди ставлять особисті корисливі інтереси вище національних...
Але головним винуватцем катастрофи є система підготовки, яка ще на початкових етапах працює зовсім не так, як потрібно.
Якщо шукати різницю між системами підготовки футболістів в умовній Бельгії та Україні, то в очі одразу кидається кардинально різна розстановка пріоритетів. Бельгійці ставлять на перше місце розвиток певних базових навичок, без яких у футболі нема чого робити. Років до 16-17 результат певних контрольних матчів не грає жодної ролі, тренери дивляться виключно на те, як їхні підопічні засвоюють нові для них речі і застосовують на практиці старі, добре їм відомі. І грають діти на достатньо компактних невеликих майданчиках, а не на полях, близьких за розмірами до стандартних.
Подібний підхід вже дає результати – покоління Азара, де Брюйне та Лукаку вдруге поспіль пробилося на великий турнір. Хоча на Євро-2016 бельгійці виглядають поки не так яскраво, як на чемпіонаті світу дворічної давнини, який закінчився для них поразкою у чвертьфіналі, але бельгійські футболісти останніми роками стали дуже цінним крамом на трансферному ринку через свій широкий набір навичок незалежно від результатів команд, за які вони виступають.
У нас, нажаль, все складається зовсім інакше. Скільки б власники деяких клубів не звертали увагу на передовий досвід західних колег, але радянська система підготовки все ще домінує в українському футболі. Результат тут завжди стоїть не лише на першому, а також на другому і третьому (це як мінімум) місці, причому правильною подібну розстановку пріоритетів вважають не лише тренери, а й більшість батьків.
Те, що зацькована з усіх боків у випадку найменшої, але результативної помилки дитина в певний момент починає щиро ненавидіти клятий футбол, навіть обговорювати нема сенсу – у кожного з нас в дитинстви гарантовано був хоча б один такий змучений однокласник/сусід/знайомий. Але мова зараз швидше про те, що спеціалісти з архаїчними поглядами, яких в українській системі підготовки все ще більшість, дивляться на футбол не як на гру з м'ячем, а як на змагання суператлетів.
У когось ще виникатимуть питання з приводу того, чому дійсно креативних гравців, які пройшли за 25 років через збірну України, можна перерахувати на пальцях двох рук?
Завдяки цьому вихованці українських ДЮСШ вже в ранньому підлітковому віці знайомляться з такими речами, як тест Купера, про який в Бельгії в аналогічній ситуації якщо і подумають, то в останню чергу. Зате робота з м'ячем на тренуваннях мінімізується, а в якості пояснення цієї мінімізації в голови юним талантам вбивається мантра "суперника треба перебігати і перетиснути фізично, а не просто переграти". У когось ще виникатимуть питання з приводу того, чому дійсно креативних гравців, які пройшли за 25 років через збірну України, можна перерахувати на пальцях двох рук?
Але це не єдиний мінус системи підготовки, в якій на першому місці стоїть результат, а не процес. Заради результату тренери і батьки готові піти на будь-які махінації, в тому числі на переписування документів своїх дітей. Кілька років тому один український спортивний сайт опублікував дуже цікавий матеріал, лейтмотивом якого була гірка правда: неспівпадіння реальної та паспортної дати народження у футболістів, які проходили через збірні України різних вікових категорій, давно стало нормою.
Зрізати рік-два заради того, щоб проявити себе на фоні фактично молодших і фізично слабших суперників – як молочка холодненького випити у спеку, нічого складного і незвичного. Але були і випадки, коли вік гравця на папері відрізнявся від фактичного на чотири роки! Один такий персонаж навіть примудрився у 26 років пограти на молодіжному чемпіонаті Європи, а все тому, що за паспортом йому було 22. Причому докази у цій підозрілій ситуації навіть шукати довго не треба – у шкільних випускних альбомах та на стендах цей товариш присутній під правильним роком народження, а не під тим, який фігурує в документах. Хоча навіщо підчищати хвости, якщо цим питанням давно ніхто не цікавиться і не вважає злочином?
Зрізати рік-два заради того, щоб проявити себе на фоні фактично молодших і фізично слабших суперників – нічого складного і незвичного
Не можна не згадати і про шалені гроші, які крутяться в нашому футболі. Не так давно мали місце прецеденти, коли резервісти одного зовсім не титулованого в незалежні часи клубу (хоча в радянські часи всяке бувало) за контрактом могли отримувати ледве не півмільйона доларів на рік (а дехто навіть і більше). В іншому ж клубі, який за 25 років незалежності все ж дав привід зробити полицю для трофеїв в клубному музеї, півмільйона на рік міг заробити (саме заробити, а не отримати) лише заслужений ветеран, який вірою-правдою служив команді з десяток років і лишався при цьому одним з ключових гравців. Що характерно, другий клуб навіть за поточних кризових умов непогано себе почуває в фінансовому плані, а перший, навпаки, дихає на ладан, і ніхто не візьметься прогнозувати, в якому складі він почне сезон. От і маємо зайвий доказ того, що великі гроші за визначенням псують футбол, особливо у бідних країнах.
Саме тому під час кожного відбіркового етапу на великий турнір (або ж безпосередньо на великому турнірі, якщо туди вдається пробитися) зі збірною України відбувається одна й та сама історія – результат здобувається лише з-під дубця, якщо здобувається взагалі, а гри нема так само, як і задоволення від процесу. І якби ж так було тільки в футболі…
ДАЛІ БУДЕ
Трамп викрутив на максимум блокаду Куби
Теперь положение России будет только ухудшаться
Ціна на золото встановила новий рекорд
Прем’єр Гренландії закликав готуватись до американського вторгнення
Через росіян Чорнобильська АЕС залишилася без зовнішнього енергопостачання