Помилки задуму і виконання. Хто винен у провалі України на Євро 2016

18.06.2016, 16:59
2
Хто винен? - фото 1
Хто винен? / ФФУ

Коли страсті щодо достроковго вильоту збірної України на Євро 2016 дещо влеглися, дозволимо собі аналіз причин гучного провалу.

Надто швидкий виліт збірної України з чемпіонату Європи в черговий раз змусив поставити одне з двох питань, які прославили колись Чернишевського – хто винен?

Так, звичайно, винен тренерський штаб, який не зміг підібрати оптимальний склад та не попіклувався заздалегідь про які-небудь домашні заготовки. Зрозуміло, винні гравці, які давно вже отримують (переважно саме отримують, а не заробляють) незаслужено великі гроші і звикли клеїти дурня, а не грати в футбол. Безперечно, винні негідники з ФФУ, які завжди ставлять особисті корисливі інтереси вище національних...

Але головним винуватцем катастрофи є система підготовки, яка ще на початкових етапах працює зовсім не так, як потрібно.

Якщо шукати різницю між системами підготовки футболістів в умовній Бельгії та Україні, то в очі одразу кидається кардинально різна розстановка пріоритетів. Бельгійці ставлять на перше місце розвиток певних базових навичок, без яких у футболі нема чого робити. Років до 16-17 результат певних контрольних матчів не грає жодної ролі, тренери дивляться виключно на те, як їхні підопічні засвоюють нові для них речі і застосовують на практиці старі, добре їм відомі. І грають діти на достатньо компактних невеликих майданчиках, а не на полях, близьких за розмірами до стандартних.

Подібний підхід вже дає результати – покоління Азара, де Брюйне та Лукаку вдруге поспіль пробилося на великий турнір. Хоча на Євро-2016 бельгійці виглядають поки не так яскраво, як на чемпіонаті світу дворічної давнини, який закінчився для них поразкою у чвертьфіналі, але бельгійські футболісти останніми роками стали дуже цінним крамом на трансферному ринку через свій широкий набір навичок незалежно від результатів команд, за які вони виступають.

У нас, нажаль, все складається зовсім інакше. Скільки б власники деяких клубів не звертали увагу на передовий досвід західних колег, але радянська система підготовки все ще домінує в українському футболі. Результат тут завжди стоїть не лише на першому, а також на другому і третьому (це як мінімум) місці, причому правильною подібну розстановку пріоритетів вважають не лише тренери, а й більшість батьків.

Те, що зацькована з усіх боків у випадку найменшої, але результативної помилки дитина в певний момент починає щиро ненавидіти клятий футбол, навіть обговорювати нема сенсу – у кожного з нас в дитинстви гарантовано був хоча б один такий змучений однокласник/сусід/знайомий. Але мова зараз швидше про те, що спеціалісти з архаїчними поглядами, яких в українській системі підготовки все ще більшість, дивляться на футбол не як на гру з м'ячем, а як на змагання суператлетів.

У когось ще виникатимуть питання з приводу того, чому дійсно креативних гравців, які пройшли за 25 років через збірну України, можна перерахувати на пальцях двох рук?

Завдяки цьому вихованці українських ДЮСШ вже в ранньому підлітковому віці знайомляться з такими речами, як тест Купера, про який в Бельгії в аналогічній ситуації якщо і подумають, то в останню чергу. Зате робота з м'ячем на тренуваннях мінімізується, а в якості пояснення цієї мінімізації в голови юним талантам вбивається мантра "суперника треба перебігати і перетиснути фізично, а не просто переграти". У когось ще виникатимуть питання з приводу того, чому дійсно креативних гравців, які пройшли за 25 років через збірну України, можна перерахувати на пальцях двох рук?

Але це не єдиний мінус системи підготовки, в якій на першому місці стоїть результат, а не процес. Заради результату тренери і батьки готові піти на будь-які махінації, в тому числі на переписування документів своїх дітей. Кілька років тому один український спортивний сайт опублікував дуже цікавий матеріал, лейтмотивом якого була гірка правда: неспівпадіння реальної та паспортної дати народження у футболістів, які проходили через збірні України різних вікових категорій, давно стало нормою.

Зрізати рік-два заради того, щоб проявити себе на фоні фактично молодших і фізично слабших суперників – як молочка холодненького випити у спеку, нічого складного і незвичного. Але були і випадки, коли вік гравця на папері відрізнявся від фактичного на чотири роки! Один такий персонаж навіть примудрився у 26 років пограти на молодіжному чемпіонаті Європи, а все тому, що за паспортом йому було 22. Причому докази у цій підозрілій ситуації навіть шукати довго не треба – у шкільних випускних альбомах та на стендах цей товариш присутній під правильним роком народження, а не під тим, який фігурує в документах. Хоча навіщо підчищати хвости, якщо цим питанням давно ніхто не цікавиться і не вважає злочином?

Зрізати рік-два заради того, щоб проявити себе на фоні фактично молодших і фізично слабших суперників – нічого складного і незвичного

Не можна не згадати і про шалені гроші, які крутяться в нашому футболі. Не так давно мали місце прецеденти, коли резервісти одного зовсім не титулованого в незалежні часи клубу (хоча в радянські часи всяке бувало) за контрактом могли отримувати ледве не півмільйона доларів на рік (а дехто навіть і більше). В іншому ж клубі, який за 25 років незалежності все ж дав привід зробити полицю для трофеїв в клубному музеї, півмільйона на рік міг заробити (саме заробити, а не отримати) лише заслужений ветеран, який вірою-правдою служив команді з десяток років і лишався при цьому одним з ключових гравців. Що характерно, другий клуб навіть за поточних кризових умов непогано себе почуває в фінансовому плані, а перший, навпаки, дихає на ладан, і ніхто не візьметься прогнозувати, в якому складі він почне сезон. От і маємо зайвий доказ того, що великі гроші за визначенням псують футбол, особливо у бідних країнах.

Саме тому під час кожного відбіркового етапу на великий турнір (або ж безпосередньо на великому турнірі, якщо туди вдається пробитися) зі збірною України відбувається одна й та сама історія – результат здобувається лише з-під дубця, якщо здобувається взагалі, а гри нема так само, як і задоволення від процесу. І якби ж так було тільки в футболі…

ДАЛІ БУДЕ

Без Табу
2

Публикации