Полковник без полку: Анатолій Гриценко як найбільш алогічний учасник виборчих перегонів

31.07.2018, 16:20
9
Анатолій Гриценко та інші участники президентської кампанії 2019 - фото 1
Анатолій Гриценко та інші участники президентської кампанії 2019

Президентські вибори наступного року таки будуть надінтригуючими через надмірну кількість реальних претендентів на потрапляння до другого туру. Однією з ключових фігур президентської кампанії 2019 стане людина-парадокс Анатолій Гриценко.

Що б там не було у соціологічних опитуваннях, але досить великою є ймовірність того, що учасників другого туру президентських перегонів визначать ледве не кілька тисяч зайвих голосів. Список претендентів на диво картатий, у діапазоні від професійних агентів Кремля до професійних коміків. Хіба що якоїсь колишньої спортивної зірки не вистачає.

Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко серед усіх учасників передвиборчих перегонів видається найбільш алогічним і байдужим персонажем. Людина провела чотири роки поза великою політикою і за цей час хіба що трохи прокачала навичку ненадовго прикидатися радикал-патріотом. Якщо порівнювати вітчизняний політичний бомонд із героями радянської комедії «Гараж», найкращою аналогією для полковника запасу буде епізодичний персона Ельдара Рязанова. Так, той самий, що спокійно спав у закутку і в підсумку за вибриком долі свій гараж втратив. Бо нічого було куняти, доки інші змагалися за місце під сонцем.

Риторика великого любителя риболовлі та лідера «Громадянської позиції» і раніше іноді була переповнена речами, що виключають одна одну. Але зараз їх стало ще більше, якщо судити хоча б за одкровеннями зразка минулого тижня. Скажімо, під час спроби вкотре розкритикувати політику діючого президента Гриценко стверджує, що знає про всі проблеми країни і має рецепт їхнього вирішення. А незадовго до цього він зауважив, що пішов до тіні без найменшого жалю, бо політика його ніколи не зачаровувала. Знаєте, з глибокої та непробивної тіні реформаторством займатися неможливо, і тому абсолютно незрозуміло, ким кандидат у президенти дійсно себе бачить. До речі, ще раніше прозвучала репліка «я не буду критикувати Порошенка і його життя по-новому», з якою усі наступні тези почали вступати у дисонанс.

Людина з військовим званням спершу нахваляється тим, що у важкі дні 2014-го цілий тиждень днювала та ночувала в кабінеті в.о. міністра оборони і свого колишнього підлеглого, адмірала Ігоря Тенюха, наставляючи його на шлях істини. При цьому стверджує, що адмірал не був найкращою кандидатурою на цю посаду і має суттєві професійні вади. Коли ж мова заходить про те, чому Гриценко не був на передовій, то після нетривалої тиради на тему «депутати мають займатися законотворчістю» з’ясовується, що полковник станом на 2014 рік навіть ротою не був готовий командувати до пуття. Чи то у нафталіні пересидів, чи то від початку був теоретиком, а не практиком. Але ж міністром оборони, хай і в.о., нібито покомандував аж сім днів.

Раніше Анатолій Гриценко неодноразово наголошував на тому, що Порошенко прийшов до влади за рахунок обіцянок, виконати які було апріорі неможливо. Якщо згадувати про АТО за три доби та тисячу гривень на день для пересічного військовослужбовця, з цим можна частково погодитися. Але він одразу ж множить увесь позитив на нуль заявою про максимально швидку реінтеграцію Донбасу в разі перемоги на виборах. Чи в курсі пан Гриценко про те, що колишня НДР навіть за 28 років після злиття з ФРН не зуміла як слід вписатися до реалії об’єднаної капіталістичної Німеччини? І це ще без загостреного міжетнічного конфлікту, зауважте.

А ще в разі його – Гриценка - перемоги Україна начебто має стати державою без жодного олігарха. Не вести жодних справ з Ахметовим, Коломойським та іншими грошовими мішками, отримувати фінансування лише від бізнесменів з категорії «вище середнього» – на папері це виглядає цікаво, але нездійсненно. В країні із всеохоплюючою тіньовою економікою мільйонер із майже стовідсотковою гарантією є агентом впливу або мультимільйонера, або мільярдера, якщо мова про справжній бізнес, а не торгівлю мертвими душами. Тож безсрібника на кшталт Хосе Мухіки з Гриценка точно не вийде. Та й хороше ще питання, потрібен українцям аналог екс-президента Уругваю чи ні.

Червоною ниткою крізь риторику колишнього голови міністерства оборони проходить неприхована образа на діючого секретаря РНБО. Мовляв, Турчинов те, Турчинов се, Турчинов заважав і всюди вставляв палиці в колеса. Ось тільки виходить все якось за Фрейдом: чим більше Гриценко говорить про те, що колишній соратник Тимошенко йому заздрить, тим сильніше здається, що «Кривавому Пастору» насправді заздрить сам Гриценко. Для теоретика, що швидше насолоджується прокрастинацією, ні страждає від неї, незалежна від політичних чвар і невиборна синекура є посадою мрії. А там і неоднозначний піар з боку кремлівської пропаганди можна легко забезпечити: якщо в Москві певного українця вважають всеросійським злом, то цей українець нібито все правильно робить. Хоча одіозний слідчий комітет РФ минулого тижня все одно відкрив проти голови «Громадянської позиції» кримінальне провадження через «заклики до терористичної діяльності на території Росії». Не «чеченський бойовий» Яценюк, але теж весело.

І це ми ще не чіпали найцікавіших нюансів – діяльності Анатолія Степановича в якості міністра, нових союзників з поганою репутацією, обсягів впливу на нього дружини та справжнього походження коштів, що будуть витрачені (або вже витрачаються) на недешеву передвиборчу кампанію. А приводи поговорити про це будуть гарантовано.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Без Табу
9
powered by lun.ua

Публикации
Загрузка...