Орденоносці в сутінках. Навіщо Порошенко нагороджує корупціонерів та колишніх регіоналів

На сторожі Конституції / Прес-служба президента Україниа України

Оглядач Без Табу задається питанням - чому українська влада не може позбавитися радянських пережитків.

Рухатися одночасно в двох протилежних напрямках з однаковою швидкістю не можна – це доводять не те що життєві приклади, а елементарні закони фізики. Проте новій українській владі треба віддати належне: її представники з усіх сил намагаються перехитрувати логіку та здоровий глузд. Доки країна в цілому відходить від комуністичного минулого та його яскравих проявів (навіть Укрзалізниця нарешті стала називати місто Кропивницький Кропивницьким, а не Кіровоградом), можновладці неначе від епідемії ностальгії страждають. Події середи продемонстрували це протиріччя в найкращому вигляді.

Відверто кажучи, пафосні нагородження на честь державного свята є таким само небезпечним радянським пережитком, ніж ранкова політінформація від представника країни-окупанта чи штамп на одинадцятій сторінці паспорту. Не можна відзначати людину просто так, під чергову пам’ятну дату, а не за реальні справи та заслуги. Бо рано чи пізно доведеться згадати бородатий анекдот про спину Брежнєва, яку через брак місця для медалей та орденів було наказано офіційно вважати грудьми. Не варто забувати, що останню «зірку героя» Брежнєв отримав до 75-річного ювілею в якості подарунку. Хоча навіть страшенно розмиті радянські критерії робити подібні речі не рекомендували. А Орден Перемоги генсек і взагалі не мав права вручати самому собі, проте тоді на подібні формальності дозволялося махнути рукою.

Гра слів, від якої не смішно

Якби зараз Петро Порошенко так само нагородив себе чужими руками якоюсь державною відзнакою, народ би трохи пореготав, але в підсумку мовчки примирився з цим фактом. Чим би, мовляв, президент не тішився, аби тільки країну в скруту не заганяв. Проте Порошенко в кращому випадку роздає ордени представникам свого оточення, причому іноді не найкращим і найрозумнішим. А серед нагороджених на честь Дня Конституції 2017 року і взагалі опинилися одіозні персони, з якими голова держави в нормальних умовах навіть за одним столом не схотів би сидіти.

Найбільше обурила громадськість присутність у списку новоспечених орденоносців двох народних депутатів попереднього скликання, що голосували за диктаторські правки до законів (в тому числі й до основного) 16 січня 2014 року. Комусь дійсно могло здатися, що імена Олександра Гереги та Владислава Атрошенка з’явилися тут випадково. Але якщо придивитися до цих політичних діячів поближче, можна розгледіти натяк на бартерний обмін. Що ж необхідно зробити для того, аби отримати з рук Петра Порошенка орден «За заслуги» другого чи третього ступеня?

Порошенко знущається?

Владислав Атрошенко позаминулого року боровся в Чернігові за посаду міського голови, будучи кандидатом від БПП, і боротьбу цю виграв. Виграв навіть незважаючи на те, що його опонент Олександр Соколов був досить популярним серед місцевого населення (в іншому випадку він би не затримався у бургомістрах аж 13 років). А під час минулорічних довиборів до Верховної Ради він суттєво посприяв перемозі одіозного забудовника Максима Микитася на рідному окрузі №206. За умов нестійкої парламентської коаліції навіть один зайвий голос у принципових голосуваннях може потягнути на державну нагороду.

Віктор Уколов - людина, що зазнала переслідувань від регіоналів в 2009-му, в 2017-му їх захищає. За що отримує на горіхи

З Герегою все значно цікавіше. Власник мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» три роки тому уклав з Банковою неофіційний пакт про ненапад. Волонтери з українського боку отримували чималенькі знижки на будматеріали та інший необхідний на фронті крам, а влада давала можливість типовому представнику «регіональної» еліти робити ґешефт і обіцяло не переслідувати за старі грішки. В дійсності вийшло щось схоже на байку про Івана, Абрама та сокиру. Герега завдяки майстерному демпінгу під державним прикриттям вивів з ладу конкурентів на більшій частині України, а потім ще й ордена отримав. Такому повороту подій навіть невловимий лис Микита позаздрив би.

Нагородження Гереги - про ет контра

https://beztabu.net/v-otochenni-titushok-i-jovbakiv-futbolne-yevangeliye-vid-pavelka_n21218

Але найцікавіше те, що потрапили ці двоє до списку нагороджених не через чорний хід стараннями якоїсь громадської ради при міністерстві, а за поданням особисто спікера парламенту Андрія Парубія. Хотілося б, звичайно, знати, з власного бажання голова Верховної Ради чи його досить необережно використали. Хоча будь-яка з відповідей на це питання не здивує. Таке середовище, як український політикум, здатне зіпсувати навіть майже ідеальну репутацію. У випадку з Атрошенком не варто забувати і про підтримку голови Асоціації міст України Віталія Кличка. Але мотивацію видатного чемпіона зрозуміти зможуть не тільки лиш всі.

Пан Гриценко задається питанням: Що це було. А яка ваша думка?

Окремо, мабуть, варто виокремити з переліку щасливчиків обов’язкового для таких випадків представника правоохоронних органів. Якщо покласти руку на серце, то колишній прокурор АТО Костянтин Кулик зараз мав би на лаві підсудних мовчки тремтіти, а не підводитися до рангу національних героїв. Проте його не лише нагородили, але й преміювали навесні своєрідним підвищенням. Тепер він навчатиме азам корупції закордонних колег, перебуваючи на посаді начальника відділу міжнародно-правової співпраці ГПУ. А НАБУ може і далі натякати на те, що пан прокурор Кулик нечистий на руку, все одно цих нещасних антикорупціонерів ніхто не чує і не слухає.

І взагалі, не варто забувати про головне: не можна вести мову про якусь цінність державних нагород України, доки ними володіють чимало чиновників з оточення Путіна. Хоча біда ще й в тому, що механізму відкликання та повернення орденів у нас немає – це вам не Міжнародний олімпійський комітет.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Подпишитесь на наш канал в Telegram и получайте подброку только важных новостей!