Найкращий вид брехні. Як соціологи створюють для вас неправдоподібну картину подій

03.11.2016, 11:15

Кандидати готові до бою

Про соціологічні маніпуляції та електоральні ілюзії - від автора Без Табу.

Існує три види брехні: брехня, кричуща брехня та статистика

Марк Твен

Що таке соціологія? Знавці давньогрецької мови гарантовано скажуть, що це наука. Скептики, що звикли вірити у дубину, а не у святий хрест, так само гарантовано скажуть, що це не наука. Насправді ж це швидше майстерність формувати суспільну думку. Саме формувати, а не відображати, бо деякі цифри частенько видаються дуже викривленими. В якості ідеального прикладу формування та викривлення можна навести вереснево-жовтневі опитування групи "Рейтинг". Деякі деталі цього опитування дійсно варті уваги.

Політичні погляди та вподобання. Раніше неодноразово доводилося зауважити, що різні агентства та групи у своїх дослідженнях намагаються додати зайвих теплих тонів під час висвітлення електоральних вподобань громадян України. Особливо це помітно останнім часом, коли проект під назвою КПУ був вимушено законсервований через заборону комуністичної ідеології та символіки на державному рівні. Сотні тисяч людей (переважно представники вікової категорії 50+), що раніше із захопленням слухали промови Петра Симоненка, тепер лишилися без ідола та робочого варіанту для виборів.

Проте в Україні, нажаль, вистачає політичних сил, які охоче пастимуться на звільненому пасовиську. Перш за все варто вести мову про те, що сформувалося на уламках "Партії Регіонів" – не лише про саму ПР, що змінила назву, але не стала змінювати кольори, але й про партії-сателіти на зразок "Відродження" та "Нашого краю". Додайте сюди "Сильну Україну" Сергія Тігіпка та типові псевдолівацькі проекти ("Ліва опозиція", "Аграрна партія") і складіть усі нібито віддані за них під час опитування голоси. Що ми отримаємо? Мінімальне перевищення порогу у двадцять відсотків, причому дійсно на тоненького, що аж ніяк не відповідає дійсності.

Маніпулятивність дослідження стає зрозумілою після вивчення його умов. Опитаних умовно поділено на три категорії – 18-35, 36-50 та 51+. Але з останньою віковою групою сучасні соціологи працюють дуже неохоче, особливо тоді, коли їм треба надати замовникам (в даному випадку уряду Канади, який фінансує усі заходи "Рейтингу") картину у веселкових кольорах. Усім добре відомо, що саме пенсіонери та пенсіонерки найбільш активно голосують на будь-яких виборах. Усім також відомо, за кого вони голосують – за тих, хто обіцяє дітям як двадцятого, так і двадцять четвертого з’їздів КПРС повернути ковбасу за 2.20 та горілку за 2.87. Якщо дійсно враховувати голоси хоча б покоління відлиги, то цифри будуть зовсім іншими та більш моторошними з точки зору майбутніх перспектив.

Радує лише одне: соціологи абсолютно чесно говорять про похибку у плюс-мінус два відсотки для кожного значення. Тож цілком може бути так, що двадцять відсотків в реальності перетворяться на тридцять. Так, це зіпсує райдужну картину, але хоча б буде правдою. Сумною, але таки правдою.

Комунальні труднощі. Але спекулювати, як відомо, можна не лише на політичних вподобаннях. Скажімо, опитуваним поставили чітке питання: "Чи плануєте ви щось робити для того, щоб економити енергоресурси та зменшити споживання комунальних послуг?". Питання цілком актуальне, але відповіді на нього здивували як підготованих, так і непідготованих читачів, слухачів та глядачів. Серед забезпечених людей про готовність вжити якихось заходів задля економії висловилися 78 відсотків респондентів, в той час як серед дуже бідних – лише 65.

На практиці все відбувається з точністю до навпаки. Людина з місячним доходом близько десяти тисяч доларів ніколи не стане задумуватися про те, що з крану постійно тече зайва вода, а електронагрівальні прилади смалять на повну потужність за відкритих вікон. Чому? Та тому, що у них вистачає грошей на оплату свого марнотратства. А хто у нас зазвичай кожної зими заклеює вікна, затуляє поролоном щілини у дверях та гріється гарячим чаєм, а не електрокаміном? Правильно, обділена увагою соціологів вікова група 51+. Точніше, пенсіонери, з яких вже давно сиплеться пісок. Виживати на шістдесят доларів на місяць – це екстрім, про який умовний чеський чи бельгійський пенсіонер навіть мріяти не може.

Вартість гардеробу. Нарешті варто звернути увагу і на інші витрати. Якщо вірити "Рейтингу", то 46 відсотків респондентів можуть собі дозволити не економити не лише на їжі, але й на хорошому одязі та взутті. Але що означає для більшості громадян України поняття "хороший одяг та взуття"? Відповідь тут буде дещо несподіваною.

Чимало людей навіть не здогадуються, що легендарний анекдот про краватки від Черруті, які у магазині коштують 180, а за рогом продаються за 220, придумали не про "нових росіян", а про них, пересічних гречкосіїв. Для багатьох головною характеристикою умовної дублянки є не зручність, міцність чи естетичність, а ціна, причому бажано максимально висока. Здавалося б, до чого тут любителі дорогих гаджетів, які заради нового айфону готові півроку їсти виключно вермішель швидкого приготування? При цьому опитування абсолютно не відображає того, що мільйони українців давно вже почали скуплятися в секонд-хендах та на інших дешевих розпродажах. Можна придбати брендову футболку за 800 гривен і раптово знайти аналогічну за якістю, хіба що без наліпки/нашивки, за 30. Так навіщо платити більше?

***

От і думайте наступного разу, хто і як вами маніпулює за допомогою соцопитувань. Будьте здорові та не хворійте.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець